Я дочитала третю частину.
Мені сподобалось як автор розвиває свою серію про Девіда. Перша книга була більш-менш однорідною із швидким розвитком подій, друга книга неначе сповільнено горіла перед вибухом, третя книга була наповнена змінами: країни, умовами життя для героя, новими персонажами, динамікою та описами від лиця вбивці. Так, це було щось особливе, свіже і незвичне саме для Беккета (інші автори давно вже ведуть свої детективи від лиця жертв або вбивць). Але якщо чесно, ось ця гра у «Спіймай вбивцю», де я назву тобі імʼя, а в кінці виявиться, що я тебе обманув зіграло не на руку автору. Якщо б до кінця були розділи від саме лиця вбивці, до самого кінця була таємниця хто це, а потім «БУМ» і я дізнаюся правду - це було б величезним плюсом. По-перше, це неочікуваний поворот сюжету, по-друге, це просте здивування, але воно вражає і примушує перекручувати всі події в голові, щоб віднайти той шматочок, де ти щось упустив та не помітив очевидні речі. Тут же все виглядало як «найоб», в кінці це підтвердилося. І у вбивці не було якогось шарму, попередні вбивця були більш елегантні, детальні, продумані, а тут чисто з катушок поїхав, вбивав, щоб вбивати, пристосовувався до всього як паразит. Трохи розчарована. 😞 Я очікувала більшого.
Також автор взагалі відкинув містику, забув мабуть взагалі про неї. Грейс на волі спокійно гуляє, а можна було якось її в третю книгу ввести. Наприклад, вона наймає маніяка, щоб той зводив з розуму Девіда. Дженні, взагалі викинули без особливих пояснень з книги, а нову жінку не вписали. Тоді який сенс було взагалі додатково тривожить Девіда? Просто можна було зазначити, що після смерті дружини і доньки він ні в кому не зацікавлений. А так, його всі винуватять в тому, що йому дорожче робота і він такий сякий, повинен як принцеса сидіти вдома. Завжди автори чоловіки детективів гімняно прописують любовні лінії, бо то вбивають пару, то один виявляється маніяком, то ще щось. Не беріться вже за це!
3,5/5