У вересні 1903 року Михайло Грушевський, тридцятисемирічний професор Львівського університету в Австро-Угорщині, написав свою найвідомішу статтю, – оповідає у передньому слові до українського видання своєї книжки професор Гарвардського університету історик Сергій Плохій. – Під заголовком «Звичайна схема “русскої” історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства» Грушевський надрукував її наступного року у столиці іншої, сусідньої імперії, Санкт-Петербурзі. То був підсумок праці та роздумів молодого дослідника, а водночас його заповіт: Грушевський хворів і не сподівався жити довго. А проте він прожив після того ще тридцять років і встиг не тільки ретельно обґрунтувати критику «звичайної», тобто імперської, схеми історії східного слов’янства, але й вибудувати і спопуляризувати власну, «незвичайну», яка радикально переділила колишній імперський історичний простір і уможливила постання і повноцінний розвиток української історичної науки та модерної нації.
Книжка «Великий переділ», перше (англомовне) видання якої побачило світ 2005 року у видавництві Торонтського університету, розповідає про незвичайні, як на початок XX століття, історіографічні погляди науковця та громадського діяча, а ще про революційні зміни, що їх ті погляди спричинили в уявленнях його сучасників і нащадків про історію. Вона розповідає також про незвичайну історію Грушевського-людини – історію про те, як син одного з «обрусителів» окраїн Російської імперії став лідером української революції.
Михайло Грушевський не лише писав історію, а й творив її. Досі ці дві іпостасі тієї самої людини – історика та політика – зазвичай розглядали окремо. В українському середовищі усталився погляд на Грушевського як на геніяльного науковця і вельми посереднього політика. У парадоксальний спосіб нинішні рятівники залишків імперського простору, завзято поборюючи катастрофічні для них наслідки обох складників діяльности українського «сепаратиста», сприймають його постать цілісніше, позаяк у суто науковому запереченні їхньої «триєдиної» концепції не вбачають ніякої іншої мотивації, крім політичної. Книжка Сергія Плохія, зводячи докупи політичну й інтелектуальну біографії Михайла Грушевського, відновлює загублену цілість і в нас.
Serhii Plokhy is a Ukrainian and American historian. Plokhy is currently the Mykhailo Hrushevsky Professor of Ukrainian History and Director of the Ukrainian Research Institute at Harvard University, where he was also named Walter Channing Cabot Fellow in 2013. A leading authority on Eastern Europe, he has lived and taught in Ukraine, Canada, and the United States. He has published extensively in English, Ukrainian, and Russian. For three successive years (2002-2005) his books won first prize of the American Association for Ukrainian Studies.
For his Ukrainian-language profile, please see: Сергій Плохій
Нарешті я все відклала і дочитала цю чудову книгу! Загалом, це моє перше знайомство з жанром інтелектуальної біографії - дуже круто! Так цікаво описано не просто події з життя, але й становлення та еволюцію ідей, оцінок, погдядів, причому у широкому контексті (суспільно-політичні обставини, панівний академічний та соціальний дискурс, інші тогочасні публікації). Чудово проаналізовано твори Грушевського та реакції, які вони спричиняли. Також, не те щоб здивувала, але... система функціонування радянської "критики" (особливо після 1929 року - це просто жах - коли кожен, аби убезпечити себе і свою кар'єру, писав під виглядом "рецензій" різну партійно-правильну гидоту, повну вигадок і перекручування на адресу Грушевського).
Потужна праця гарвардського професора стала не ще одною книгою про батька української історії. А все ж таки кардинально іншою в якій Плохій по-перше зображує Грушевського зовсім в інших фокусах, можливо він не відходить радикально від канону, але і це по-друге як на мене головним здобутком цієї праці є те, що Михайло Грушевский постає тут невіддільно від своєї наукової і суспільної праці. Автор не дає нам відповіді на всі питання, але він ставить правильні питання.
A difficult read about a renowned Ukrainian historian, this book goes into great detail about how the written and "official" history of Ukraine was handled both before and after the Bolshevik revolution. A lot of names mentioned of other historians/academics/intellectuals etc. A very worthy read about a great nation and people and those who strove to make people remember her! The author Serhii Plokhy is a well renowned Ukrainian expert at Harvard, his other works are worth checking out as well.