Інститутка. Оповідання

by Marko Vovchok, Марко Вовчок

Марко Вовчок — письменниця, емансипантка, вважається однією з перших авторок у жанрі психологічного реалізму. ЇЇ творчість — це маніфест свободи серед суцільного рабства. У своїх оповіданнях та одній з центральних повістей «Інститутка» авторка змальовує виразні образи героїнь, котрі не хочуть миритися з підневільним життям. З одного боку, бачимо розбещену, жорстоку огидну панночку. Муштра гарним манерам у Пансіоні жодним чином не вплинула на неї, тож вона перетворює життя довколишніх на пекло: психологічний тиск, капризи, побиття, знущання. А з іншого боку — селянку Устину, яка в будь-яких обставинах готова обстоювати власну гідність та жертвувати всім заради права розпоряджатися власним життям.

Genres: Classics, Ukrainian Literature, Fiction, Short Stories

176 pages, Paperback

Published January 1, 2023

About the author

Marko Vovchok was a pseudonym of a famous Russian and Ukrainian writer. Vovchok contributed to Russian literature by publishing works in the Russian language and to Ukrainian literature by publishing works in Ukrainian langauge.

While there is a broad consensus about the authorship of the Russian language works published under pseudonym Marko Vovchok (it was Mariya Lobach-Chuzhenko, also known as Mariya Markovytch during her first marriage and by her maiden name Mariya Vilinskaya, 1833 – 1907), to this day there is no consensus among literary historians as to the authorship of the Ukrainian language works published under this pseudonym: today most modern scholars believe that Vilinskaya's first husband, a Ukrainian folklorist and writer Opanas Markovytch (1822 - 1867), was likely either the sole author of Ukrainian language works of Marko Vovchok or at the very least the co-author of those works).

Ukrainian-language and Russian-language author page: Марко Вовчок
French-language author page: Marko Vovtchok

Reviews

[Vasyl Fedevych · Rating 4 out of 5]

Дане видання трохи виділяється посеред серії неканонічного канону, бо все таки, як на мене, Марко Вовчок - це таки явний класичний канон укрліту.

Виділю один момент: постать повара-москаля. Якщо українці-кріпаки боляче сприймали реальність, ба більше, заступалися проти несправедливості, як Прокіп, то для повара-москаля це було нормою, в нього навіть не було думки, що щось не так. Пройшло майже 200 років, нічого не змінилося.

[Maryna Ponomaryova · Rating 4 out of 5]

Насправді дуже круто як на епоху, проблематика і образи хороші. Зараз багато говориться про рабство в США, а коли ми вчились у школі ми вивчали «кріпацтво» і «панщину» і чомусь це не сприймалось як «рабство», хоча це воно і є.

[Kateryna Shevchenko · Rating 5 out of 5]

“Марко Вовчок – перша жінка в українській літературі, яка переконливо й відверто розповіла про українських жінок і чоловіків в умовах кріпацтва й показала, як ця система знищує людину”. Це цитата Ольги Полюхович з “Ключа до розуміння тексту” — своєрідної передмови до оповідань. І краще про цю збірку і не сказати.

Якщо ви читаєте вперше і не хочете знати спойлерів, то моя рекомендація – читати “Ключ до розуміння тексту” після прочитання самих творів, так як тут міститься багато спойлерів.
Так і робила я.

Всього в цій збірці чотири твори – “Інститутка”, “Не до пари”, “Козачка” та “Ледащиця”. Кожен твір по-своєму драматичний, а “Козачка” та “Ледащиця” деякими епізодами просто розбивали моє серце… Чесно кажучи, останні два твори морально важко було читати, тому якщо не відчуваєте себе в ресурсі для прочитання дуже драматичних сюжетів, краще обмежитися творами “Інститутка” та “Не до пари”.

Всі ці твори — різні, проте їх об’єднує висвітлення жорсткого ставлення панів до кріпаків, важкої долі підневільних людей, їхнє прагнення до волі. І, звісно, кожен твір так чи інакше зачіпає одне з найсильніших почуттів в житті людини — кохання. Цікаво спостерігати за тим, наскільки різним може бути кохання у різних людей, як можуть відрізнятися цінності у подружжя, погляди на життя, побут тощо. Як-то кажуть, часи різні, а проблеми одні й ті самі.

Мене дуже вразили ті зменшено-пестливі звертання, якими звертаються закохані до своїх коханих – серденько, рибонько, голубко, голубе, пташко, – або батьки до своїх дітей – соколята, голуб'ята.

Незважаючи на те, що лексика в творах характерна для 19 століття, читається дуже легко.
Тому щиро рекомендую до прочитання :)

[А. Achell · Rating 3 out of 5]

Ці оповідання було важко читати, й аж ніяк не через архаїчний стиль. Особливо якщо перед цим почитати збірки Ірини Вільде і Олени Пчілки.

Розповіді про кріпацтво, воно ж рабство, в яких ніби й захований промінчик надії на краще майбутнє, але після того, як все оповідання читав про знущання над героїнями у кріпацтві, воно якось зовсім не згладжує емоційної обтяжливості творів.

Найтяжче мені далось оповідання «Козачка», оскільки в ньому головна героїня дослівно сама винувата у всіх своїх бідах, оскільки, будучи вільною козачкою, пішла заміж за кріпака, бо бачте «велике кохання». В сучасних реаліях від такого хіба що очі лізуть під лоба, а героїні співчувати не хочеться, бо їй геть усі кричали про те, що це помилка — а змарнувала ж не тільки себе, а й своїх майбутніх дітей.

Відчула себе знову в школі, де треба було читати важкі депресивні твори про українське кріпацтво. Таке…

[Maria]

Оце я, звісно, собі передрізвяне читання організувала. Краще було трішки почекать)

[Polina · Rating 5 out of 5]

1. вчитися треба нормально або не вчитися взагалі
2. не виходь за кріпака навіть якщо сильно любиш
3. не пий горілки пропадеш

а якщо серйозно, то дуже-дуже сподобалося! коротко, гарно, влучно.

[dararii · Rating 4 out of 5]

дуже сподобалася збірка, особливо зачепило оповідання "козачка". реальні проблеми, які на кожну людину впливають по-різному, москаль, який давно змирився зі своїм становищем і не бачить сенсу в боротьбі, тема жіночого алкоголізму без засудження - ті моменти, які хочеться відзначити найбільше.

[Spalah ☆ · Rating 4 out of 5]

4.5/5 ⭐

Читаючи такі історії вкотре переконуєшся наскільки ж цінно бути вільною людиною. Пам'ятаю історії прабабусі про її бабусь, які були кріпачками, і серце кров'ю обливається, бо це реальні історії реальних людей. І цю історію важливо пам'ятати, щоб боротись за свою свободу, як боролись наші предки, і не уподібнюватися до тих москалів, які завжди схиляли і схиляють голову під батогом, бо "таке життя"

[CasMCollinz Mary Ki · Rating 3 out of 5]

Коли Олена Пчілка була права.
Мені не сподобалась книга :за максимальний трагізм, за подавлені хоч які надії і окремо за приниження козацтва. Хоч пані з «ключів до тексті» (ЯКІ ТРЕБА ЧИТАТИ ПІСЛЯ ТВОРІВ) і намагалась пояснити кожне оповідання жагою до волі, але як по мені не так то виглядає. Ніби все ж Марко Вовчок не полишила свій москальский погляд на всі питання в житті.
Єдине що мені дійсно сподобалось це мова та вирази які використанні.
От такий от дисонанс.
За всю книгу була прекрасна цитата про різницю світогляду повара-москаля (тут солдат московського царства) і закріпачення українця на неволю та службу. Але то як світлий відблиск на фоні темноти.
І ще коментар з приводу «ключів» - просто переказ оповідань, ще із ключовими деталями. Прочитаєш її текст і оповідання читати не треба. Окремо нічого надто сильно не пояснювали. Навіть історичний фон та реалії тодішнього сьогодення.

[Valeriia · Rating 4 out of 5]

Інститутка - 4.2
Не до пари - коротка, але дуже сподобалась 4.5
Козачка - 3.5
Ледащиця - 3.5

[Вікторія Дудин · Rating 1 out of 5]

1. Ми не в школі, щоб ключ до розуміння тексту містив переказ твору. Якщо вже хочеться подібне давати, то краще сунути його в кінець книжки. Зрештою це лише непотріб на початку.

2. Навіть знаючи контекст оповідань, я не відчула жодної емпатії. Попри те, що у всіх оповіданнях центральне місце займає кріпацтво та жінки, воно не є якісним.
Я зробила знижку на те, що це 19 століття, що там інший стиль, але тут більше питання не до стилю, а до змісту.
Негативні персонажі не мають імен, позитивні — навпаки. Якщо я вважала що Інститутка погана, то наступні оповідання набагато гірші.

Зрештою можна сказати що на той час це були круті тексти, які варто було читати. Це круто, що тема жіноцтва була представлена ще тоді, але я не вірю в цю історію. Не вірю в її зміст. Просто таке відчуття, що вона хоч і знала про що пише, але не була на місці цих жінок. Не повністю принаймні.

[Tetyana T · Rating 4 out of 5]

Оповідання прочитала на одному диханні. Авторка чітко змалювала два сильні образи-антоніми, які стали головними героїнями твору. Марко Вовчок детально та вміло описала життя кріпаків. Емоційною точкою «кипіння» стала трагічна доля дівчини Катрі, яка, на жаль, так і не змогла пережити втрату дитини.
Образ Устини, вражає своєю силою духу та незламністю. Її останні слова: Я вільна! І ходжу, і говорю і дивлюсь…»,- це гімн свободи, довгоочікуваної надії, яка все ж таки, здійснилася.

[Nataliia Myshuk · Rating 5 out of 5]

написано дуже витончено, ніби жодного поганого слова про панів, але всю їх жорстокість показано повністю.
ще сподобалося порівняння москалів, яким байдуже, що з ними роблять і з українцями, яким Воля дорожче всього. Сумно, що нічого не змінилось

[Vlada · Rating 4 out of 5]

Як важливо бути вільним, розумієш лише, коли читаєш такі твори.

[Katie · Rating 4 out of 5]

3.5

[Nazar · Rating 2 out of 5]

Безумовно важлива річ для розуміння епохи, але зараз було читати досить важко навіть такі короткі оповідання. Проте, авторка передмови написала дуже зрозуміло і чітко.

[Anastasia Sabo · Rating 4 out of 5]

Насправді це страшна книга. Це книга про часи, коли людське життя було нічого не варте. Коли жінка була власністю, товаром, рабинею - чоловіка або іншої привілейованої жінки. Про часи, коли фізичне та психологічне насилля було щоденним і його можна було лише терпіти. Про часи, коли материнський досвід був сповнений болем втрати. Про часи, коли жінка була вразливою і беззахисною завжди - у дитинстві, у праці, у шлюбі. Зруйновані долі радше були нормою ніж виключенням. Справедливості годі було шукати. Всього лише 150 років тому.

[Юлічка Х · Rating 4 out of 5]

Багатостраждальні твори... Дуже сподобався стиль написання, додає кожному твору глибини та емоційності. Найбільше сподобалась саме «Інститутка» (4,5/5) є головна ідея, прагнення кріпаків до волі, сильна головна героїня.

«Не до пари» 3/5, чогось не вистачило, не повністю розкрита історія, як на мене.
«Козачка» 4/5 дійсно прониклась історією головної героїні і хоча, вона сама обрала для себе цей шлях і її всі відмовляли, я все ж не берусь її за це осуджувати, а дійсно співчуваю.
«Ледащиця» 3/5

[Ophelia · Rating 5 out of 5]

“Найгірше для героїнь Марка Вовчка — застрягнути у вічній неволі, бути позбавленими вільного життя й вільного вибору.”

«Інститутка. Оповідання» - це книга, перш за все, про цінність волі. Вона легко читається (кожне оповідання поділене на малесенькі підрозділи), а у 100% розумінні прочитаного за потреби допоможе ключ до розуміння тексту на початку книги.

[Andriana · Rating 4 out of 5]

Мені сподобалось, більше, ніж я очікувала. Думала, буде важко читати - стара українська література, кріпацтво, пані й сльози. Але мова легка, а історії - живі та емоційні.

Часом трохи надто багато страждань і плачу, але це зрозуміло - теми важкі. Не шедевр для мене особисто, але точно вартий прочитання

[Alina Busiel · Rating 4 out of 5]

Легко, жваво написано, але такий присмак гіркий залишається. Про долю української жінки за часів кріпацтва

Але у всіх книгах ’неканонічного канону’ ключ до розуміння тексту читаю опісля

[Yuliia · Rating 4 out of 5]

«Інститутка» - 5⭐️
«Не до пари» - 3⭐️
«Козачка» - 5⭐️
«Ледащиця» - 4⭐️

[Luci · Rating 3 out of 5]

3.5/5

[ksiusha · Rating 5 out of 5]

Для мене ця книга стала відкриттям року. Хоча Марія Маркович — досить скандальна постать у літературі, але ті твори, які вона писала, живучи в Україні, максимально відображають буденність та проблематику того часу. Хоча зараз уже й не існує кріпацтва, людина має більше прав, але бажання, мрії і сенси, закладені в цих оповіданнях, є актуальними і досі. При прочитанні я знайшла в кожному персонажі своїх знайомих, їхні переживання і себе також. Це допомогло мені подивитися на певні події у ролі спостерігача і прийняти деякі рішення в реальному житті ✍🏼

[Olga · Rating 3 out of 5]

навіть розуміючи історичний контекст, читати ці оповідання важко та нецікаво. абсолютно пласкі персонажі, чітку лінію між хорошими та поганами видно навіть по наявності та відсутності імен. не впевнена що захочу знову повертатися до творчості авторки в наближчому майбутньому

[Anna-Mariia · Rating 4 out of 5]

В усіх творах дуже багато важкого кріпацького життя. Видно, що авторці це боліло, а читачам відгукувалось. Дуже легкий стиль оповіді, всі твори різняться долею головних героїв. Найбільше мене вразило оповідання «Ледарка», герої дуже глибокі в своєму горі, і воно зачіпає декілька поколінь.

В передмові зазначалось, що твори Марка Вовчка в подальшому вплинули на скасування кріпацтва. Лише радію, що література впливає на суспільні норми.

[daryna_yu_book · Rating 4 out of 5]

У дорослому віці ці розповіді сприймаються зовсім інакше. Тяжка доля українців, а особливо українських жінок.

[Inessakos · Rating 4 out of 5]

📚В збірку входять наступні твори:

•"Інститутка"
•"Не до пари"
•"Козачка"
•"Ледащиця"
.
.
📖 "ІНСТИТУТКА"

▫️Устина проста і добра дівчина, яка служить у будинку старої господині. І місце досить хороше, адже якщо раніше були сили в баби бити даремно, то тепер вже вона висохла. Але повернулася після навчання в інституті молода панночка додому, тут і почалася історія, від якої серце не на місці.
.
.
▪️Ось точно читала у школі цей твір, готуючись до ЗНО, але якась хитра штука – пам'ять: все забулося, що для справи вчилося.

▪️От бувають же люди, про яких не гріх грубе слово сказати. Ось звідки в інститутці цієї стільки жовчі? Наче й обличчям вийшла, і грошей навалом, а всередині така чума.

▪️Прям за живе зачепила історія Катрі та її дитини. Якби це була лише вигадка... Як же важко жилося простим людям за часів кріпосного права.

▪️Сумно, що зло залишилося безкарним, але що вдієш, не завжди вершиться правосуддя.

▪️І як обурила до глибини душі неприємна і зла панночка, так підкорила добра і працьовита Устина.

▪️Ця повість – бунт проти зарозумілої жорстокості, якій не місце у світі.
.
.
📖"НЕ ДО ПАРИ"

Сумно тітці, бо небога заміж зібралася за парубка, який їй не до пари. Але що поробиш, як "... душа її, як той метелик до вогню — не одженеш, не зупиниш."
.
.
📖"КОЗАЧКА"

Все село вільну козачку Олесю відмовляли, щоб та заміж за кріпака не йшла. Та любляче серце сліпе. Так і стала дівчина жити в неволі, щастя більше не знаючи.
.
.
📖"ЛЕДАЩИЦЯ"

Остогидло Насті та її матері життя в кріпацтві. Ото й сталося так, що дівчина пити почала, ще й дитинку понесла. А там так сталося, що за них попросили, щоб вільними стали. Да тільки, якою ціною та воля далася?
.
.
▪️Дуже сподобався мені твір "Інститутка" — викликав в мені вир еиоцій.

▪️"Козачка" і "Ледащиця" сприйняла близько до серця.

▪️А от "Не до пари" якось взагалі не зрозуміла, що там таке сталося.

▪️А взагалі, добре, що часи кріпосного права залишилися далеко позаду. От би ще й війн більше не було.

[Polina · Rating 4 out of 5]

Хоч як би не було сумно, але це ще одна книга з української літератури без хеппі енду. Проте все рівно рекомендую до читання. Марко Вовчок написала ці оповідання так, що вони напрочуд легко читаються, чіпляють емоційно та направляють до роздумів та рефлексії щодо кріпацтва(того ж рабства).

Оповідання «козачка» так глибоко зачіпило, що нема слів. В загальному всі твори у цій книзі про тяжку долю, кріпацтво, волю і повсякденне життя. Думаю письменниця писала твори «зсередини», бо відчувала багато чого і на власній шкурі, описуючи поведінку панів та тим хто був у них у закріпаченні чи у наймі, оскільки її вітчим був дуже жорстоким по відношенню до кріпаків, а далі і до сім‘ї, поки не програв маєток у карти та не покинув сім‘ю на призволяще.

[Maria Pl · Rating 3 out of 5]

Інститутка - 2.5 ⭐
Вважається першою соціальною повістю в українській літературі. Як для першої мабуть ок. А загалом ні. Історія, для мене, не закінчена. Центральна проблема соціальної нерівності і кріпацтва на жаль набагато набагато глибша та болючіша і ця історія не дала мені її відчути.

Не до пари - 3 ⭐
Козачка - 2.5 ⭐
Ледащиця - 3.5 ⭐

В цілому всі оповідання мають якісь банально-незакінчені кінцівки. Це такі собі замальовки з життя людей за панщини. З точки зору культурної цінності - їх дійсно варто почитати. Але на надто захопливий сюжет не варто розраховувати.