Надмірна жага до грошей завжди обертається бідою. Про це не з чуток знає Герасим Никодимович Калитка («Сто тисяч»). Коли гроші стають важливішими за честь та затьмарюють здоровий глузд, людина здатна піти на злочин, як це зробив Терентій Пузир («Хазяїн»). Та буває так, що злочин можна назвати подвигом, і навпаки («Сава Чалий»). І тоді залишається тільки шукати правду, яку давно заступила брехня («Мартин Боруля»).
Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці (нині Веселівці), недалеко від Єлисаветграда (сучасного Кропивницького). Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на "відмінно". Іван Тобілевич отримав посаду писарчука, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше - до столоначальника у кримінальній частині. З 1865 року живе в Єлисаветграді, грає в аматорському театрі. У 1883 році Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції за політичну неблагонадійність. З 1884 року живе в Новочеркаську через заборону жити в Україні. З 1887 року живе на хуторі Надія під гласним наглядом поліції, активно працює в "театрі корифеїв". У 1888 році з Карпенка-Карого зняли гласний нагляд поліції. Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні, похований в селищі Калюжине, неподалік від хутора Надія.