Постать видатного українського соціального мислителя, історика та філософа В’ячеслава Липинського (1882-1931) є настільки багатогранною, складною й неоднозначною, що розповідь про нього, навіть вельми стислу, можна і треба вести одразу в декількох «вимірах». Можна, аналізуючи інтелектуальний «родовід» Липинського, робити наголос на тому, що як історик - він був учнем Михайла Грушевського. Можна акцентувати увагу на тому, що він, етнічний поляк, відійшов від свого середовища й приєднався до українського національного руху. Можна розповідати про політичні погляди Липинського та його державотворчу й ідеєтворчу діяльність (активна участь в організації гетьманського руху, відстоювання - мало не самотужки - ідеї самостійної української державності на тлі популярних серед української інтелігенції початку ХХ століття автономістських ідей, видання альманаху «Хліборобська Україна», що виходив у Відні в 1920-1925 рр.
Проте найдоцільнішим, мабуть, був би інший шлях - поділитися з читачем «свіжими», людськими враженнями від прочитання основної праці Липинського «Листи до братів-хліборобів», написаної на початку 20-х років. Що запам’ятовується надовго після ознайомлення з цим твором? Стисло кажучи: точна, логічно обгрунтована, із залученням як історичного (ще з XVII ст.), так і сучасного для автора матеріалу, блискуча критика Липинським вад української еліти, його прагнення модернізувати український політичний менталітет - все це й робить його публіцистику 1920-х років класикою ХХ століття, котра лишається цілком актуальною і в наші дні.
Ukrainian historian of Polish origin (Wacław Lipiński, Wjaczesław Łypynski), social and political activist, an ideologue of Ukrainian conservatism. He was also the founder of the Ukrainian Democratic–Agrarian Party. Under the government of Hetmanate, he served as the Ukrainian ambassador to Austria.