Сторожова застава

by Володимир Рутківський, Максим Паленко (Illustrator)

Нова повість неперевершеного майстра українського дитячого історичного роману Володимира Рутківського присвячена героїчним і маловідомим сторінкам нашого прадавнього минулого. П'ятикласник Вітько Бубненко якимось дивом потрапляє у 1097-й рік, де разом зі славетними праукраїнськими богатирями Іллею Муровцем, Олешком Поповичем та Добринею захищає рубежі нашої землі, тобто землі Руської.

Genres: Fantasy, Ukrainian Literature, Fiction, Historical

304 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

About the author

Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве на Черкащині в родині вчителів. Його дитинство припало на воєнне лихоліття. Середню освіту здобував у Богодухівській, а згодом – Великобурімській середній школі Чорнобаївського району. Уже тоді Рутківський виявив здібності до історичного пошуку, котрі досі спонукають його не просто писати цікаві історичні тво­ри для дітей, а й відкривати до нього ще не описані, інколи навіть не досліджені періоди вітчизняної історії. Становленню його інтересу до українських старожитностей сприя­ло те, що члени шкільного гуртка, старостою якого свого часу був Володимир, відшукали в рідному селі залишки найдавнішого тоді поселення в Україні. Вищу освіту Рутківський здобував спо­чатку в Одеському інституті харчової холо­дильної промисловості, потім в Одеському політехнічному інституті. Проте зрозумів, що справжнє його покликання – література, тож згодом закінчив Вищі літературні курси в Москві. Друкується з 1959 року, творчий стаж письменника – понад півсто­ліття. Мешкає в Одесі, пише романи для дітей та юнацтва, серед яких – «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Канікули у Воронівці», «Сині Води», «Сторожова за­ става», «Двобій з тінню», «Потерчата», трилогія «Джури» (книга перша – «Джури козака Швайки», книга друга – «Джури характерники», книга третя – «Джури і підводний човен») та ін. Роман «Джурихарактерники» став переможцем книжкового рейтингу від «Літакценту», роман «Джури козака Швайки» названо «Книжкою року– 2009». Володимир Рутківський – лауреат премій імені Миколи Трублаїні, імені Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. У 2012 році письменник став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за історичну трилогію для дітей «Джури». Книжку «Джури козака Швайки» написано на українському історичному матері­алі, який з художнього погляду відтворено гарно і яскраво.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/volodimir-rutki... Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Reviews

[Анастасія ꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ · Rating 5 out of 5]

Гаразд, це цікаво, але книжка і фільм відрізняються:
По-перше, якщо я правильно пам'ятаю, то починається фільм з того, що здається його клас на екскурсії десь, і він там трапилась якась халепа з кимось на мосту, і він вирішив здається йому допомогти так і попадає в інше століття. Книжка починається якщо я правильно пам'ятаю, то з богатирів, а майбутне, з Вітьком, там село і він в ньому живе.
По-друге, в фільмі був момент викрадення Оленки здається і її рятував Вітько, в книжці цього не було і я розчарована.
По-третє, в фільмі був присутній велетень, якого всі змайстрували, в книжці цього не було, і це теж один з найцікавіших для мене моментів було.
По-четверте, в фільмі наче була сцена, де Вітько показував Олешку мобільний телефон, але в книжці був ліхтарик. І взагалі я не до кінця зрозуміла, а же далі подівся його рюкзак і речі, які були в ньому, бо я не повірю, що там був тільки він.
Ці моменти, які я найбільше запам'ятала, а так я давно дивилась фільм, я не дуже пам'ятаю, що там по іншим персонажам, може щось є ще.

[Darya · Rating 5 out of 5]

П'ятикласник Вітько у наш час живе у селі Воронівка Черкаської області* і певен, що в його місцевості навряд чи колись траплялося щось цікаве. От десь у Києві чи Римі - там, зрозуміло, історія! Аж раптом через дивну діру в печері він потрапляє у часи Київської Русі, коли саме тут, у містечку Римів, була прикордонна сторожова застава - крайній оборонний рубіж Переяславського князівства, далі за яким уже тільки кордон по Сулі* і половці, які не сильно шанують домовленості із київськими князями. А ще тут Вітько натрапляє на Олешка Поповича, Іллю Муровця й сотника Добриню, яких неабияк дивують перекази Вітька про те, що з історичної пам'яті про цих героїв зробила через століття імперська пропаганда.

Дуже миле mid-grade історичне фентезі, яке створює затишне відчуття, попри всі карколомні пригоди, які доведеться пережити Вітьку: він-бо одразу відчуває, що потрапив не в якийсь чужинський світ, а "до своїх", які близькі йому і мовою, і антропологічно, і ціннісно. Ясна річ, ідеться про ріклеймінг впізнаваних постатей з часів Київської Русі для української історичної пам'яті. І спростування ідеї, що справжня історія - десь, в імперських центрах, а "ми" тут випадково і звати нас ніяк. Не без деяких пересмикувань на зразок бойового гопака і приписування половцям мусульманської віри (не дослівно, а через ідею, що вони когось сприймають як шайтана).

* Читала в літаку без інтернету, тому не могла одразу пошукати, де саме відбуваються події. Тепер виглядає так, що є якесь неузгодження: Воронівка - це справжнє село Черкаської області, на його сторінці у вікіпедії навіть згадано, що події цієї і ще кількох книжок Рутківського відбуваються там. Але це село - на правобережжі. А Сула - це ліва притока Дніпра. Може, я собі під час читання неправильно уявила з тексту, як ці місця одне до одного відносяться, а якщо перечитати з картою, то все насправді узгоджено.

[Hymerka · Rating 5 out of 5]

Чудова пригодницька книга, яка нічим не поступається "Джурам". Та ще й ненав'язливо пропагує любов до рідного краю й інші гарні цінності. В оформленні мого улюбленого ілюстратора Максима Паленка виглядає просто дивовижно, книгу приємно взяти до рук і не хочеться відкладати, доки не перегорнеш останню сторінку.

[Олеся Римська · Rating 5 out of 5]

Перша книжка прочитана за час війни. Прихопила її з дому випадково, однією з трьох інших, що трапилися під руку під час швидких зборів 24го. Вже тут, в Італії, читаючи її дітям перед сном, збагнула яким вдалим був вибір. Книжка про наше коріння, історію, звитяжних воїнів. Колись Ілько Муровець, Олешко Попович і Добриня, а тепер тисячі відважних захисників в ЗСУ, теробороні. Колись жителі Воронівки, Горошина були надійним тилом і поміччю богатирям, за потреби вступаючи в бій пліч-опліч з воїнами, а тепер це волонтери, медики, МНСники... Ми дивуємося, що Україна в дуже короткі терміни запрацювала як злагоджений механізм, а насправді це наша традиція, яка бере початок дуже і дуже давно, це в крові українців, русичів. А в крові москалів - все тирити. Ці нікчеми москальські присвоїли собі наших вонів, ооловних героїв книжки - трьох богатирів, видавали їх за своїх. Навіть назва країни стирена у нас, бо Русь і русичі - це ми, це про нас, наше коріння.
Крім цінності історичного тла, патріотичності, книжка ще й просто цікава. Ілеальна для підлітків, але і я читала з великим інтересом.

[Serhiy · Rating 3 out of 5]

Читається швидко і легко.

[Kate Squirrel · Rating 5 out of 5]

Я була переконана, що це для хлопчиків. Усілякі воїни, битви, мужність-хоробрість і все таке інше. Так от. Або це дійсно шедевр дитячої літератури... або я хлопчик О_о Тому що хоч тут і дійсно все про воїнів-мужність-хоробрість, але відірватися від книжки було неможливо вже з перших сторінок.
Отож, п'ятикласник Вітько випадково і незбагненно потрапляє у минуле майже 1000-літньої давності. Спершу, звісно, паніка і розпач, його сприймають за чужинця і шпигуна, а потім... Ранкові пробіжки, природа, вишкіл майбутніх дружинників, а ще — казков богатирі Олешко Попович й Ілля Муровець, які виявилися зовсім-таки справжніми людьми зі спражніми пристрастями до черешень. Усе це, звісно, зачаровує Вітька, адже одна справа — читати про історію, і зовсім інша — потрапити у неї самому. Потім будуть і пригоди, і містичні події минулого, і битви-мужність-хоробрість... Але книжка все одно надто швидко закінчується.
«Сторожова застава» написана не просто легко і весело, вона написана дійсно талановито. Історична довідка міцно дружить з цікавими пригодами, яким позаздрив би не тільки 10-річний хлопчик. І що найважливіше — це не на заїждждену вже тему про козаків (хоча «джурівський» цикл Рутківського, підозрюю, нічим не поступається «Заставі»), а про бойову Русь, не билинну й нудну, а цікаву й захопливу. Я намагалася знайти ще дитячу українську літературу на історичну тематику, але вгадайте, про що вона вся? Тільки про козаків. А разом з тим Русь — не менш багатий матеріал про битви-мужність-хоробрість про історію, яка може захопити. Врешті решт, це час справжнього розквіту нашої держави, тож, певно, було б не зайвим зацікавити ним дітей.
Із нещодавніми новинами дійшла звістка, що «Сторожову заставу» не тільки екранізують, але вже навіть будують історичний павільйон — дерев’яне руське городище, — який потім буде відкритий для відвідувачів. Ну що ж, чекаємо :)

[Maryna · Rating 4 out of 5]

Не весело быть мальчиком из маленького городка, в котором совсем ничего не происходит, да и вряд-ли когда-то и происходило. А столько желания побегать, попрыгать, поиграть в войнушки и залезть в явно опасные ямы, которых почему-то бояться все взрослые. Классическая история про попаданца, но попаданец - это современный мальчик, а попал он прямо в 11 век, в теплые обьятия Ильи Муровца, Олешка Поповича и сотника Добрыни Микитичного.

История ведь штука интересная. Для меня в детстве было жутко непонятно - как герой детской сказки мог быть реальным персонажем, и более того, как он может быть похоронен в Киевской лавре? Поэтому понятно и отношение Витька - это же все почти что лучшие друзья, тем более, что ведут себя совсем не как степенные герои Отчизны, а как обычные молодые мужчины, кроме разве что сотника Добрыни. А так Олешка постоянно шутит, устраивает шуточные бои, да кидает глаз на сестру Витька. А Илья, хоть и уважаемый член общества, сильный воин, но кто-то постоянно крадет черешни у деда Овсия...

Было бы мне лет 10, книга бы стала любимой, как стала книга о приключениях Алисы из будущего. Но и так читала с улыбкой и большим удовольствием, разгляд��вая рисунки Максима Паленка.

[Anna Lytvynenko · Rating 5 out of 5]

Мені завжди імпонує, коли автор розповідає про серйозні важливі речі простими словами: про любов до рідної землі, про дружбу, хоробрість, мужність, взаємодопомогу та взаємопідтримку.

От і ця книга, це не просто дитячий твір, це цікавезна історико-пригодницька повість, події якої відбуваються за часів правління Володимира Мономаха.

Одного дня звичайнісінький хлопчик Вітько, вирішивши дізнатися про історію свого рідного краю, за примхою долі потрапляє у 1097 рік. Тобто в саму гущу боротьби воїнів Київської Русі з половцями.

Всі події розгортаються в стародавньому городищі Римові, в якому тримають оборону південних кордонів Русі проукраїнські богатирі Ілля Муровець, Олешко Попович і мельком ще забігав Добриня Микитович.

Та і у нашого Вітька душа не з лопуцька, тож хлопець прикладає всіх зусилль, щоб допомогти нашим пращурам в боротьбі проти степної навали.

Особливо хочу зазначити, що читаючи цей твір постійно виникало бажання співставити події з історичною базаю і я була приємно вражена наскільки майстерно автор додав реальне історичне тло і географічні відповідники місцевості до пригод своїх персонажів.

Щиро рекомендую, як дітям молодшого шкільного віку, так і підліткам, бо кожен зможе знайти цікавинки на свій вік.

Для дорослих теж підійде, бо книга виявилась вельми захопливою, що я й сама із задоволенням поринула в пригоди часів Київської Русі.

P.S. Знаю, що ще є фільм, знятий за мотивами цієї повісті. Він теж досить цікавий та динамічний, хоч сюжет трохи і відрізняється від книги.

Про книги пишу на тг-каналі Книжковий дивокрай
https://t.me/knyzhkovyi_dyvokrai

[Юлія Руднік-Гриньків · Rating 5 out of 5]

Фентезійна повість для підлітків про школяра Вітька, що потрапивши через печеру назад у минуле майже на 1000 років, зустрічає славетних казкових богатирів Іллю Муровця (цікаво автор переробив той факт про богатиря, що він просидів 30 років на припічку), Олешка Поповича, Добриню Микитовича й князя Володимира Мономаха.
Спершу хлопчину приймають за половецького шпигуна, а потім - за загубленого колись хлопця Мирка.
Вітько починає тренуватись, боротись з майбутніми дружинниками, потрапляє в полон, виїздить у розвідку, сторожує вночі у садку.

Школяр занурився в життя, історію якого читав у підручниках: побачив і спілкувався з живими богатирями, які зі своїми вподобаннями і пристрастями, як і звичайні люди, дізнався історію свого села Воронівка, на місці якого колись було Римівське городище.

Фільм, знятий за мотивами цієї книги, взагалі не вразив. Дія відбувається у горах і весь сюжет обертається навколо повернення хлопця у свій час і пошуку каменя Перуна. Навіть Велес, дідько болотяний, у книзі цікавіший, без усякої містики. Гра акторів також не на тому рівні, щоб привернути увагу до сюжету. Книга в усьому набагато краща.

[Bohdan Horbai · Rating 5 out of 5]

Це чудова, можна сказати навіть, класична пригодницька фантастична історія про подорож сучасного школяра у минуле. Цього разу - у часи Київської Русі. Руткіський тут майстер! Ілюстрації Паланка також круті!
Щоправда врахуйте, що романтика книги все таки більше про 90ті, а не про зараз.
Найбільше мене вразили історичні паралелі та географічні відповідності. Тобі кортить у процесі розпочати гуглити та шукати на мапах знайомі назви та імена. І найцікавіше, майже все можна відшукати! Одним словом, рекомендую!

[Olya R · Rating 4 out of 5]

Той момент, коли я спочатку дивилася фільм (зазвичай, стараюся робити навпаки)
І мій невеличкий список "Кіно краще ніж книга" поповнився :-)
Книга гарна по своєму, але у фільмі змогли зробити екшн і додали штучки для сучасних дітей.

[Nastya Flower · Rating 5 out of 5]

Твір для підлітків, який повний пригод та цікавинок! Раджу!

[Оксана Цінявська · Rating 5 out of 5]

Чудова книга! Я отримала задоволення від читання😍

[Oreon · Rating 5 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/2071
Захоплива підліткова повість історико-пригодницького плану. Повість хоч і про попаданця (правда досі не надто читаний мною жанр), але сучасність досить органічно вплетена в канву сюжету. В епоху інтернету та мобільного зв'язку головний герой, п'ятикласник Вітько Бубненко, перейнявшись пошуком історичних коренів своєї малої батьківщини і просто в силу вікових нахилів пограти в істориків та героїв, готує штаб для своїх однодумців у покинутих, досить давніх глиняних копанках у місцевому яру. Несподівано його заступ, яким він саме рівняв стіну, провалюється в діру за якою виявляється нова печера, а вихід з неї веде в іншу епоху і наш Вітько одразу потрапляє в розпал невеликої сутички з половцями. Все це можна було б навіть не відносити до абсолютної фантастики, тому що в кінцівці хлопця просто відкопують з-під завалів глини, що обвалилася, якби не одне але — хлопець у своєму світі відразу знаходить кілька артефактів, дізнатися про існування яких він зміг перебуваючи «по той бік». І навіть події середини повісті, легенда про змія з нори, про болотяне чудовисько — якщо розібратися, цілком можна вкласти під визначення історичного твору. По суті ніяких яскраво фантастичних подій там не відбувається, якщо не рахувати знайомства з билинними богатирями, але ж якщо вдуматися, то і під билинними легендами, цілком реально могли існувати реальні історичні персонажі, з якими й зустрічається головний герой.

МуроВець (саме з «В»), будучи вже зрілим мужиком, не проти, виявляється, потай поживитися черешнями з чужого саду, а попович, який не має до попів жодного відношення, — більшу частину свого часу присвячує тренуванням молодої дружини (бо й сам хоч уже й вправний, але ще молодий). Признаюсь, напочатку 2016, коли я прочитав цей твір і писав цей відгук, таке авторське переприсвоєння богатирів Київської Русі та Києву мене трохи подивувало, бо ж моя ще совкова школа розповідала мені інше, але автор стверджує, що провів певну архівну роботу, та його погляд на цю історичну епоху має право на існування і може бути історично обґрунтованим. Від себе ж можу додати, що певний інтерес його погляд пробуджує, а перегляд інтернету по прочитанні підтверджує, що автор справді не просто все вигадав - москалі тирять все підряд, в тому числі чужих героїв, назви, мову і т.д.

PS: не думаю, звичайно, що дітей сильно зацікавить історичне підґрунтя, а ось пригодницька складова моїм «підліткам» сподобалася. Крім того, популярними для «попаданців» епохами, напевно, можна вважати першу і другу світові війни, а тут у автора, так би мовити, немає конкурентів 😉...

[Stasia · Rating 3 out of 5]

Чудова пригодницька історія.
Дуже сподобався стиль письма, дуже лаконічний і чіткий. Немає нічого зайвого, читається доволі легко.
Моя едина проблема була з персонажами. За ними було цікаво спостерігати, але ось переживать вони не викликали. Видно, що історія тримаєтся на пригодницькому сюжеті, а не на характерах персонажів. Що, в принціпі, непогано, але для свого читача.
Але тим не менш пишаюся, що такій твір існує в сучасній українській літературі.

[Вероніка Антонова · Rating 5 out of 5]

Гарна книжка про минулі часи... Про те як головний герой цього роману потрапляє через зміїну нору, на 1000 років раніше за наш час. Це книга про сміливих , Олешка, Вітька та всіх інших дійових осіб.