Володимир Малик (справжнє прізвище - Сиченко, 1921-1998) - відомий український письменник, що зажив слави як автор історико-пригодницьких романів (тетралогія «Таємний посол», «Князь Кий», «Черлені щити» та ін.). Його твори ставлять поруч з творами Александра Дюма та Генріка Сенкевича. У 1983 році за досягнення в галузі літератури В. Малику було присуджено премію ім. Лесі Українки. У тетралогії «Таємний посол» розповідається про боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників у другій половині ХVІІ століття, про трагічні події в Україні після Чигиринських походів та про оборону Відня (влітку 1683 року). Читачі будуть у захваті від карколомних пригод безстрашного розвідника козака-відчайдуха Арсена Звенигори та його побратимів, чиї діяння й самовідданість у боротьбі за «други своя», за честь, справедливість і людяність роблять їх справжніми лицарями «без страху і докору». До видання увійшли третя і четверта книги тетралогії.
Volodymyr Malyk (Ukrainian: Володимир Малик; real name Volodymyr Sychenko; born 21 February 1921 in Kyiv Oblast, Ukrainian SSR, died 31 August 1998) is a Soviet/Ukrainian writer.
Відколи з'являється романтична тяганина з порятунком дівчини, усе вже не так цікаво. У 8-му класі все ще дружба цікавила більше, ніж романтика. Мене, принаймні. Цікаво, як би воно сприймалося в іншому віці, але, з іншого боку, видавництва самі писали, що це для середнього шкільного віку, так що…
Третя та четверта книга тетралогії українського письменника Володимира Малика «Таємний посол» мають назви «Чорний вершник» та «Шовковий шнурок». В книзі, як і у попередній розповідається про тяжку, криваву боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників у другій половину 17 століття. Особливо після Чигиринських походів, коли рідна земля була витоптана ординцями, села і міста зруйновані, спалені дощенту, а народ вбитий у кривавих побоїщах та погнаний у турецьку неволю. Також автор не обминув увагою і допомогу запорожських козаків у обороні міста Відня влітку 1683 року від османського війська. Головним героєм роману є вже знайомий читачеві з попередніх двох книг відчайдушний козак Арсен Звенигора, якому доведеться поборотися за власне щастя. Автор майстерно переплів правдиві історичні факти, реальних історичних осіб із своїми вигаданими персонажами. Детальні описи звичаїв, побуту, одягу як звичайних українців, так і козаків, описи військових баталій вражають своєю реалістичністю. Загалом романи мені сподобалися своєю динамічністю, цікавістю, активністю, хоч часом вони і вражали мене своєю наївністю. Проте це наша історія, яку так цікаво читати і вивчати не по підручниках з історії, а саме по художніх творах.
На мою думку, перша ділогія - це цілком самостійний твір, який не потребує ніякого продовження. І якщо у першій книзі багато уваги приділялося саме пригодам Арсена та його друзів, то у другому томі вже більше місця надається коханню між Арсеном та Златкою та пов'язаними із ним переживанням. Але, як на мене, це постійне "я знайду тебе, Златко!", ця драма, що тяглася з першої до останньої сторінки книги, були мало не зайвими і трохи зменшили мою зацікавленність. В той же час неможливо було відірватись від розповіді про історичні події, що якраз розгорталися на теренах України, Речі Посполитої та Османської імперії, про політичні інтриги, про побут запорожців, який, до речі, описаний дуже детально, помітно, що автор дійсно провів багато часу, збираючи інформацію. А ось за історію про Кульчицького та віденську каву я готова навіть пробачити любовні страждання персонажів! Це була приємна несподіванка.
Загалом же і друга дилогія мені сподобалася, навіть незважаючи на любовну сюжетну лінію, це точно якісна пригодницька література.