Перед вами книга української письменниці Наталки Сняданко, яка публікується вперше (раніше фрагменти твору були опубліковані в польському журналі "Творчість"). За словами самої письменниці, це - роман про спогади і почуття, які ми всі колись пережили, але вже встигли забути. Книги Сняданко відомі тим, що всіх вона змушує своїх героїв раптово виявляти, що в їхньому житті є щось ще, крім плину часу і сірих буднів, що вони роблять щось ще, крім того, що просто живуть ...
Це добре написано, красивою мовою. Роман-спогади про людей зі слідами (чи травмами?) радянської епохи. Про минуле, про пам‘ять, часом про ностальгію.
Але історї бракує цілісності. Спочатку читач ніби слідкує за спогадами однієї сім‘ї, але потім з‘являються нові й нові люди, і десь з середини книги я піймала себе на думці, що стало нецікаво - хто вони й навіщо мені про них знати. Не чіпляє.
Читається, при цьому, напрочуд легко й ненапряжно. Не лишає післясмаку, тому - трієчка.
Буває так, що з самого початку віриш автору та його історії, з перших сторінок і до кінця. Але з цією історією все іначе. "Чебрець в молоці" - це наче збір історій-пазлів. Здавалось, цікава гра з читачем, бо треба протягом всього читання тримати в голові всіх героїв кожної історії, пам'ятати подіїї та в результаті скласти все до купи в фіналі роману. Але дочитуючи до кінця, ловиш себе на тому, що не віриш у частину цих історій, і якось вони кривенько сходяться в той логічний, так хотілося б, кінець. Хоча, можливо, в цьому і вся суть, бо життя людське не назвеш логічним.