Другий том БЛАМ! порівняно з першим — це наче завітав до ресторану, з’ їв гарнір, салат і нарешті принесли стейк. Читач зрештою отримує те за чим прийшов. Світ розширюється, обростає лором, з’являється інформація про істот які його населяють, з’являються сякі-такі сюжетні взаємодії між дійовими особами. І саме в цей, сповненому емоційної напруги, момент читач починає розуміти, що таке БЛАМ!
Починаєш зважати на деталі малюнку, з подивом відмічаєш, що на відміну від традиційної манґи в БЛАМ! відсутні сторінки з порожнім чи білим фоном, кожен міліметр паперу задіяно. Читача поглинає гнітюча атмосфера безвиході і мовчазна, темна постать, що невпинно крокує футуристичним містом майбутнього, чи то минулого. Містом, що постійно змінюється.
Неначе безумний архітектор Ніхей постійно комбінує ракурси, грається експозицією і відстанями. Читачу залишається лише спостерігати в безмовному захваті, як цей геніяльний безумець просуває наратив, нашпиговуючи сюжет глибинними, філософськими сенсами та сюреалістичними ідеями кіберпанку.
Приходить розуміння, що авторський стиль Ніхея Цутому не потребує слів, сюжет рухається завдяки атмосфері та візуальним образам. Всі ці сплетення труб та багаторівневих лабіринтів, сходи, що ведуть з нізвідки в нікуди, понівечений метал та дроти, що звисають звідусіль. Індустріальні пейзажі доповнюються образами з віртуальної реальності та поєднуються з нею, перетворюючись на гротескні, екзотичні форми.
БЛАМ! — це ширше та глибше поняття, а ніж просто сюжет чи малюнок. Це торжество футуристичної архітектури та промислового дизайну — унікальна подорож нутрощами машинного бога, в якій ви спілкуватиметеся не з мовчазним Кіллі або його супутниками, а з нескінченною структурою Міста — страшним і привабливим сном про творіння, що переросло і вбило своїх творців.