Роман Лазурко був одним із тисяч українських добровольців, які стали до лав дивізії Галичина. Навчання в елітних німецьких підрозділах, пекельні бої з більшовиками, співпраця з УПА, фронтова одіссея від Польщі до Югославії, жахи полону та ув'язнення – усе це Лазурко описує захопливо та з неодмінним чорним гумором. Його спогади дають нам можливість дізнатися про бойовий шлях дивізії, добровольці якої понад усе мріяли про власну армію та державу. Про тих юнаків, які воювали з українськими серцями під німецькими одностроями.
Пан Роман починає розповідь з 1943 року з навчань дивізії в сучасних Нідерландах, а закінчує вже після звільнення з числа інтернованих під Мюнхеном в 1946. Окрім участі в бойових діях, багато побутових описів, наприклад взаємодія з німецьким складом дивізії, який був дуже різним і часом не того рівня що очікуєш від Ваффен СС. Кмітливо підсвічені особливості різних націй які зустрічались на шляху, і роздуми як це вплинуло на їхню долю. Добра частина відведена їжі - її опису, купівлі, приготуванню, обміну. Те є неминучим для Німеччини того часу, яка проживає на картках і відчуває нестачу усього. Це книга про шлях вояка нації без держави серед нищівної руйнації Другої Світової, і про те як він вижив.
Як абсолютний не прихильник мемуарів і військових спогадів тим більше з величезним подивом може сказати що книжка сподобалась. Для мене цікавим плюсом був текс книги, велика кількість польських та німецьких слів як воно б і мало бути, та і українська у автора саме та, яка притаманна живій мові, таке не часто побачиш в книжках і комусь воно точно не сподобається, але саме такий живий текст того вартий. Рекомендую для прочитання усім хто хоче дізнатися більше по дивізію з слів її учасника, для тих, хто хоче зрозуміти, чим керувалися люди які вступали до дивізії добровольцями, та що вони переживали під час подій кінця другої світової війни
Дуже легко читається, автор впродовж розповіді зберігає добрий гумор, незважаючи на всілякі негаразди. Варто відмітити, що в книжці збережена галицька говірка, що робить книжку більш автентичною. Багато побутових описів допомагають краще зрозуміти стан харчування, забезпечення та порядків як у німецькому війську, так і у таборі для полонених. Автор однозначно був патріотом і знав навіщо йшов до війська. Однозначно рекомендую.
На одному диханні. Дуже подобається стиль написання, те що зберегли правопис. Чітко й гарно автор описує свої думки й ставлення до всіх тих подій 43-46 років.