Тракторець Тор дуже любив тягати те й се, а також допомагати людям засівати зерно. Та, прокинувшись одного ранку наприкінці зими, він зрозумів, що щось не так. У його країну прийшла війна. Його місто було під постійною загрозою — як і вся Україна. Чим же Тракторець міг зарадити, коли вмів лише тягати те й се? Але саме це вміння стає Тракторцеві Тору в пригоді: він рятує будинок хлопчика від розгромлення, допомагає військовим тягати ворожі танки й долучається до оборони міста. А ще знайомиться з незвичайними їжаками та Сиреною, які теж стоять на обороні міста. У цій історії кожен упізнає трохи себе і своє місто, відчує силу єднання та любові до свого дому.
Ще одна чудова дитяча книжка від Олі Русіної про дуже людяних персонажів, що не є людьми, особливо в умовах, коли деякі буцімто люди поводяться геть не по-людськи. ("Ще одна", оскільки був ще безпілотник Ел у книжці "Абрикоси зацвітають уночі".)
Тут є багато всякого символізму, що нагадує про знакові історії з перших місяців повномасштабного вторгнення (насамперед, звісно, винесений в назву сюжет про трактор із танком і взагалі все протиставлення мирного і життєдайного воєнному і агресивному, що пов'язане з цією символікою), і духопідйомні дражнилки для перечікування тривог в укриттях, і інтертекстуальна гра з Екскаватором Екою ("агов, ти же з іншої книжки!")
От тільки на таких прикладах дуже сильно стає помітно, наскільки дитячій літературі потрібні завершені наративні арки (і позитивно завершені). І далі виникає вибір: слідувати реалізму (так, у тексті про розумного трактора і протитанкових їжаків, які вивели їжаченят - усе ж таки реалізму) чи слідувати вимогам жанру?
Технічно мене засмутило, що ВСЛ продає в якості електронки версії лише переверстані формати, а не пдф. Це ж майже книжка-картинка, тут взаємне розташування тексту й зображень на сторінці - це такий само важливий елемент виражальної мови, як і самі слова чи самі картинки.
Писати про війну для дітей – дуже непроста і відповідальна справа. Важливо не нашкодити, не травмувати, і щоб попри складну й болючу тему книжка вийшла добра і світла. Як на мене, Олі Русіній вдалося знайти потрібний тон, і її Тор вийшов дуже симпатичним. Він не тільки танк тягав, а й будинок ховав, і ЗСУ допомагав. А ще у нього дуже корисні й помічні друзі – сирена й протитанкові їжаки. 5-річний син також зацінив книжку. Бо, по-перше, вона - про трактор, по-друге, на обкладинці – український прапор, по-третє, Тор – один з Андрійкових улюблених супергероїв, а по-четверте – там є ще один Андрійковий улюбленець – екскаватор Ека з книжки Вікторії Амеліної.