Захоплива історія кохання на тлі українського Середньовіччя. Від самого народження Гальшка - дитя двох світів: католицького і православного. Як спадкоємиця могутнього роду Острозьких, вона бажана наречена для багатьох шляхтичів та магнатів. І мати дівчини, Беата Костелецька, і її дядько, князь Василь Острозький, прагнуть укріпити власне політичне становище, обравши для Гальшки чоловіка з-поміж польського чи українського дворянства. Перед дівчиною постає непростий вибір: скоритися волі родичів чи дослухатися до голосу власного серця…
Дуже цікавий роман, в основу якого покладено справжню історію життя Єлизавети Острозької. Сподобалось те, як авторка не полінувалась і згадала дуже багато історичних постатей та подій того періоду. Це робить книгу ще "живішою" і якнайкраще переносить читача у цю епоху.
Сама книга написана добре, я читала дуже швидко. Ті факти, які були в історії і які я гулила, перевірилися на правдивість. Я збиралась дочитати, але не осилила, коли авторка почала дуже очевидно романтизувати шлюб 14річної Гальшки і 30(?) річного Сангушка, який такий молодець, що бореться зі своїми бажаннями після того, як викрав її і спить з нею в одній кімнаті. Там не один раз помітно, що цей шлюб авторці подобається, мати Гальшки, яка виступає проти цього шлюбу, виставляється іноді сучкою, а процес закохання настає сам після моменту викрадення. Це окей — описувати реальний історичний факт. Не окей, як на мене, не мати обʼєктивного погляду та подавати очевидно ненормальну ситуацію як божу пораду абощо. Гальшку шкода. Її історія дуже трагічна. Я, канєшно, розумію, що бували випадки любові і між дітьми та чоловіками, але ж автор має певний рівень відстороненості і повинен або повністю прибрати свій голос з історії, або не ставати на певний бік, коли такі ситуації описуються, бо автор не ідентичний героям, і виходить, що ми накладаємо сучасний погляд на історію з минулого. Я книгу не буду дочитувати, бо щось мені аж сумно стало вже далі за половину, і я аж смикаюсь щоразу, коли Сангушко описується таким добрим і гарним, що аж по голові гладь.
В мене підгорало буквально від вчинків всіх персонажів. Такііі дволиці погані, починаючи від матері Гальшки і закінчуючи її дадьком. Від матері верне з самого початку і швиденько попускає, то до дадька з кожною сторінкою тільки зростає відраза. І такі горки практично зі всіма. Та і в логіку Гальшки не завжди петрав, особливо коли , але якщо красивий то ок. Однозначно годна книга.