Гамбурскі рахунак Бахарэвіча

by Alhierd Bacharevič, Альгерд Бахарэвіч

„Гамбурскі рахунак Бахарэвіча“ – суб’ектыўны погляд пісьменьніка на беларускую літаратурную клясыку. У кнігу ўвайшлі больш за паўсотні эсэ, прысьвечаных яе самым вядомым постацям: ад Гусоўскага і Багушэвіча да Шамякіна і Быкава.

428 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

About the author

Alhierd Baharevič is a Belarusian writer and translator. For his first book Практычны дапаможнік па руйнаваньні гарадоў (A practical tool for the destruction of cities) he received the Hlinjany Wjales, the independent book prize in Belarus. He is a winner of Belarusian literary prizes and participant of many international literary festivals. Bacharevic moved to Germany in 2007. In 2013 he returned to Minsk, where he lives now.

Cyrillic profile

Reviews

[Paul · Rating 5 out of 5]

Ніякай літасьці беларускім пісьменнікам і паэтам! (і чытачам таксама :D)

[Ярослава]

Есеї відомого сучасного білоруського письменника про білоруський літературний канон - на Радіо Свобода можна або скачати пдф, або читати окремими есеями (рекомендую саме другу опцію - в ній більше фото й є лінки на обговорювані твори, а ще людина, яка заверстала у кожну сторінку пдф по розвороту, що фактично унеможливлює читання з читалок, є глибоко й безнадійно профнепридатною).

Почасти йдеться про особистий канон навколо авторів-батьків засновників, які витворюють Білорусь, почасти - про спроби якось переосмислити й дати собі раду з дуже різними ідеологічними артефактами, які з роками понабивалися в канон інституційний (скажімо, у нас у школі, звісно, не вивчають позитивні й ідейно наснажені поеми про колективізацію 32-33 рр., а в Білорусі вивчають, і почитати такі артефакти - це пізнавальний bad trip, який змушує дуже-дуже цінувати все, що є в нас, і співчувати сусідям). 
Есеї в масі своїй не дуже глибокі (принаймні в багатьох із тих випадків, де я читала обговорюваний оригінал, про текст можна було зауважити значно цікавіші речі) і дуже різножанрові - від майже літературознавчого розбору до белетризованих сценок, де автор зустрічається наяву зі своїм героєм. Попри цю довільність, читати, безперечно, варто:
По-перше, заради прекрасних формулювань штибу:
* “Я ніколі ня стану па сваёй волі чытаць гэтую жабіну літаратуру,” – думаў я тады з агідай. Важны атрымаўся ўрок: ад беларускай клясыкі, як ад торбы і турмы, нікому нельга заракацца.
* "Чаму яшчэ няма беларускага раману?" Галоўных прычын дзьве, лічыць Бядуля: вінаватыя "ліхарадачныя, пасьпешлівыя і ня ўсюды ўдачныя" пісьменьнікі ("напісаў верш — дый годзе") і крытыкі ("толькі ганяць ці толькі хваляць"). Наконт першых цяжка не пагадзіцца зь Бядулем, уся літаратура тых гадоў пакідае адчуваньне пасьпешлівасьці, нібы нехта спальвае паперы, калі ў дзьверы ўжо грукаюць — тое, што засталося, і стала прыгожым пісьменствам. Наконт другіх ня ведаю: цяжка, напэўна, пісаць пра тое, што не пасьпелі спаліць.
* "вірші строгі, як епітафія нелюбому начальнику"
* "паэт-даручэнец пры Радзіме па асабліва важных справах"
* "высновы рабіце самі, кажа аўтар, ніяк не пазначаючы ў тэксьце, па якім артыкуле савецкага крымінальнага кодэксу ён асудзіў бы галоўнага
героя — на час напісаньня «Бушмара» і для гэтага патрэбная была пэўная адвага".
І т.д., і т.і.

По-друге, читати варто, бо це зручний путівник для початківця певним набором основних імен канону - і білоруська література чудова й варта знайомства. Про щось із прочитаного за наводкою звідти я вже звітувалася тут, тож заполіруймо, скажімо, підчепленою звідти цитатою з Максима Танка:
Ідзе сьляпец, асьцярожна
Пастуквае кавенькай,
Быццам баючыся,
Каб на яго стук
Зямля не адказала:
"Калі ласка".

І підчепленим звідти лінком на прекрасне оповіданько про стосунки українців з Російською імперією :)