What do you think?
Rate this book
Навій
«ніхто не забуде майбутнє життя
ніхто не стане смиренним
чекаємо виходу з укриття
цілуємося під сиренами»
У новій книжці Павла Коробчука зібрані його поезії останніх п'яти років. Війна та мирне життя. Літо й лютий. Фронт і тил. Пам’ять і передчуття. Тексти Павла сплітаються в полотно, на якому вимальовується загальний візерунок – усе наше життя, яким воно було, яким є зараз.
Навій – це вал у ткацькому верстаті, на якому тримається основа полотна. Того самого поетичного полотна, яке за допомогою слів творить поет. Кожен текст – нова нитка. І лише відступивши на кілька кроків, можна зрозуміти, яку картину вони разом складають.
ніхто не стане смиренним
чекаємо виходу з укриття
цілуємося під сиренами»
У новій книжці Павла Коробчука зібрані його поезії останніх п'яти років. Війна та мирне життя. Літо й лютий. Фронт і тил. Пам’ять і передчуття. Тексти Павла сплітаються в полотно, на якому вимальовується загальний візерунок – усе наше життя, яким воно було, яким є зараз.
Навій – це вал у ткацькому верстаті, на якому тримається основа полотна. Того самого поетичного полотна, яке за допомогою слів творить поет. Кожен текст – нова нитка. І лише відступивши на кілька кроків, можна зрозуміти, яку картину вони разом складають.
- GenresPoetry
128 pages
Published January 1, 2023
2 people are currently reading
16 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
October 29, 2023
A collection of poetry. I was reading the author on facebook and liked his wartime poems a lot, so I was eager to read them in a book.
The book contains both pre-war and wartime poems, and there was a striking difference between them for me. I was left totally indifferent to everything written before the war or unrelated to it — just not “my” author, you know. Not interesting, not resonating, a “wrong” rhythm. At the same time, I LOVED the wartime poetry of the same author. I think he found a fascinating way to talk about the war, through a multitude of voices and experiences. It’s a very good, painfully beautiful approach.
I can also add that the edition is awesome, with a simple and “subdued” but very pleasant design. I am glad I have this book on my “war bookshelf.”
A couple of the poems that I liked:
коли закінчиться війна я буду малювати картини
на обстріляному березі приморського міста
а я буду в поліському лісі збирати малину
обережно, щоб не було розтяжки, розгортатиму листя
я буду виховувати дітей — світлими і цікавими
а я буду відновлювати пошкоджені трамвайні лінії
а я як і раніше буду баристою готуватиму каву
коли поверну автомат і якщо кав`ярня вціліє
а я лишуся у благодійництві а я продовжу в логістиці
а я і далі повертатиму людей у нормальні психічні стан
а я буду молитися в мені молитва за кожного поміститься
всі ми бачимо себе після війни всі ми — одностайні
а я буду дивитися на мою улюблену країну з небес
а я — з глибини століть а я — з зали слухань Божого суду
а я — з купальських багать а я — з прадавніх словес
а я колись народжуся виросту і теж — буду
а я буду повторювати прізвища та імена
дякуючи героям які вижили і які ні
про те що буде коли закінчиться війна
найвідчайдушніше мріється на війні
*
— побачила вибух на власні очі
— прямо над моєю головою пролетіла ракета
— світла і зв’язку не було до самої ночі
— батареї в квартирі холонуть, вдягнув другого светра
— стіни трусилися, прильот був за кілометр
— дуже страшно самій, скиньте у коменти котиків
— астрологи зафіксували у небі парад ракет
— ми — суспільство ненависті і турботи
— у нашому місті вперше видно Чумацький шлях
— замовив стімпанкову буржуйку на алі
— коли російський пілот повісився — це мертва петля
— Боже, дай нам сил і двісті п’ятдесятий калібр
— при ядерному ударі вдягну мереживну білизну
— як би ми не світилися зсередини — на вулиці морок
— не повірив би ніколи, що матиму ногу зі сплаву люті й заліза
— цікаво буде перечитати ці рядки років за сорок
— ніколи нічого не буду згадувати про війну
— будь ласка, не надсилайте локації вибухів у цей чат
— привіт, мала, вчора я двісті метрів нашої землі повернув
— мільйон гривень назбирали для ЗСУ двоє голих дівчат
— Україна — світовий лідер з підготовки до апокаліпсису
— у нас тепер нема ні квартири, ні сусідів
— купила брату кровоспинне, продала золоті кліпси
— чмоні будуть вічно лежати, хоча своє ще не відсиділи
— війна це безліч історій, і ще більше історій не вимовлених
— перестаньте мірятися відстанями до вибухів
— кулі з білим кінчиком — прокляті, а з червоним — вимолені
— рядовий у підрозділ прибув, а сержант — вибув
— куля в лоб тому, хто скаже, що війна — часи можливостей
— вулиці порожні, зате у метро як ніколи людно
— всю ніч на позиції пахнули м’ята і жимолость
— розкажи, як минули твої 365 днів 24-го лютого
— привези якийсь трофейчик, це моя мрія давня
— повітряна тривога, нема світла і води, а у мене корона
— ну давай, пиши, коли повернешся із завдання
— ну, давай, іди в укриття, вся країна червона
— написав трек, поєднав звуки сирени й трембіти
— вічним буде все жовте, а безсмертним — блакитне
— вічним буде усе, якщо його не бомбити
— та скільки можна просити, котиків скиньте
*
— у мене закінчуються сили, я не в ресурсі
— а в мене закінчується кров, не хвилюйся, переможемо
— у наш розбомблений район приїжджають, як на екскурсію
— на пункті обігріву дають дві риби і п’ять хлібів кожному
— брат цілий місяць не виходив на зв’язок. вийшов. живий
— щовечора молюся за упокій багатомільйонного ворога
— природа настільки очистилася, що хоч вовком вий
— Притула оголосив збір на виплату державного боргу
— мій фейсбук перетворився на суцільний некролог
— українська казка — тисяча і одна закрутка, передана з Пирятина
— на нашому напрямку найголовніше — захистити Пологи
— а на нашому — їх прийняти
— а на нашому нам набої підносять пращури
— задовбали стабілізаційні відключення поезії
— наш теперішній рівень життя може тільки покращитися
— на Новий рік я займуся зворотньою тверезістю
— побачиш, все триватиме стільки, скільки Арестович сказав
— раз так, то секс триватиме стільки, скільки я сказала!
— на Херсонщині звільнили село Милове, англійською — Mylove
— ця соцмережа банить за згадки про ка…а
— напишіть на снаряді — привіт від укрсучліту
— наша пам’ять ніколи не перетвориться на статистику
— уяви, відчиняю двері, а він у військовій формі і з квітами
— я це уже десь читала, автор повторюється, відписка
— цьогоріч українці потрапляють у всі премії і у всі розстрільні списки
— в нічному небі над Одесою з’явилося сузір’я “Замерзлого орка”
— галицькі панянки тепер знають, яка ракета летить з яким свистом
— підкажіть, де можна дістати сорок тисяч броніків до вівторка
— після операції ви зможете і далі на фортепіано грати
— коли кажуть про горизонтальні зв’язки, мають на увазі ліжко?
— коли муркоче кіт, це працює його внутрішній генератор
— скиньте в коменти ще котів, стане тепліше
— якщо фейсбук вирублять, збираємося щоп’ятниці біля ЦУМу
— заздрю тим, хто виїхав, соромно перед тими, хто в окопах
— вибачте, як я заї.ався від тотального суму
— холодомор — це історія рівня біблійного потопу
— без світла ми стали частіше кохатися, так чудово
— а ми без світла спілкуємося про усе на світі
— головне, щоб укриття планувалися в кожній новобудові
— головне, щоб в укриття ніколи не довелося заходити дітям
— щоб мали змогу займатися саморозвитком, а не боротьбою
— щоб їм ніколи не довелося брати у руки зброю
— що це шумить, як целофанка, над головою?
— нічого. не хвилюйся. я з тобою
*
коли буде весна і прийде тепло
хочу дарувати тобі букети
але спершу нехай наша ппо
зіб’є усі ворожі ракети
хочу зустрічати тебе на пероні
в річці вечірній з тобою купатися
але мені потрібно в тероборону
а тобі — евакуюватися
коли буде літо і тиша у двориках
хочу гладити тебе на світанку
але спершу нехай кінчені орки
згорять у своїх довбаних танках
ніхто не забуде майбутнє життя
ніхто не стане смиренним
чекаємо виходу з укриття
цілуємося під сиренами
*
давно не молився перед тим, як лягти спати:
господи, не забери більше жодного українця
господи, дай виграти війну і приз глядацьких симпатій
допоможи назбирати на три есмінця
дай повністю помитися хоча би вологими серветками
зараз це крутіше, ніж залита шампанським ванна
дай розкішно повечеряти, якщо розморозяться креветки
дай інтернет, бо ловить тільки під образом Святого Іоана
хай дівчата заходять на п`ять палочок інтернету до мене на горі
поки його вистачає погратися в восьмибітного динозаврика
а комусь — на новину про те, що його будинок згорів
а комусь на те, щоб загуглити, як дожити до завтра
Господи, дай кожному ворогу зрозуміти його вину
допоможи нам без електрики підмикатися до стійкості
Господи, через блекаут боюся проґавити ядерну війну
якщо не буде води, ми готові набирати її зі Стікса
якщо не буде тепла, воно з`явиться від тертя наших шкір
якщо не буде їжі, все рівно не треба переговорів із сатаною
якщо не буде світла, ми грітимемося об нашу віру
якщо не буде віри, ми поділимося нею з тобою
*
Якщо ти це читаєш, значить у тебе є світло.
Значить, інтенсивно шукаєш відповіді на найближчий час.
Значить, у тебе було таке саме жахливе літо.
Значить, ти вибрав бути вільним, хоч іноді нещасним.
Якби ти вибрав бути невільним, то не став би щасливим.
Якби ти вибрав ослабнути, було б набагато гірше.
Якби ти жив інше літо, були би ті самі криваві зливи.
Якби не мав світла, то не читав би вірші.
Так сумно у темряві. Ще сумніше при свічці.
Ще сумніше при світлі. Ще сумніше — в залитому сонцем обличчі.
Бо ми бачили, як одиночні постріли перетворювалися на вічні.
Бо ми бачили, як кохана не може докликатися, але кличе.
Бо знаємо, над якими трагедіями височіє радість.
Бо знаємо, як від будинку не лишається й сліду.
Якщо ти це слухаєш, то завантажив файл або ловить радіо.
Якщо ти це лайкаєш, то маєш всі зручності сучасного світу.
В темряві чіткіше видно об`єми нашого повстання.
В темряві виявляється світло багатомільйонної людини.
Виявляється, що емоції помиратимуть останніми.
Виявляється, що поезія стійкіша за будинки.
The book contains both pre-war and wartime poems, and there was a striking difference between them for me. I was left totally indifferent to everything written before the war or unrelated to it — just not “my” author, you know. Not interesting, not resonating, a “wrong” rhythm. At the same time, I LOVED the wartime poetry of the same author. I think he found a fascinating way to talk about the war, through a multitude of voices and experiences. It’s a very good, painfully beautiful approach.
I can also add that the edition is awesome, with a simple and “subdued” but very pleasant design. I am glad I have this book on my “war bookshelf.”
A couple of the poems that I liked:
коли закінчиться війна я буду малювати картини
на обстріляному березі приморського міста
а я буду в поліському лісі збирати малину
обережно, щоб не було розтяжки, розгортатиму листя
я буду виховувати дітей — світлими і цікавими
а я буду відновлювати пошкоджені трамвайні лінії
а я як і раніше буду баристою готуватиму каву
коли поверну автомат і якщо кав`ярня вціліє
а я лишуся у благодійництві а я продовжу в логістиці
а я і далі повертатиму людей у нормальні психічні стан
а я буду молитися в мені молитва за кожного поміститься
всі ми бачимо себе після війни всі ми — одностайні
а я буду дивитися на мою улюблену країну з небес
а я — з глибини століть а я — з зали слухань Божого суду
а я — з купальських багать а я — з прадавніх словес
а я колись народжуся виросту і теж — буду
а я буду повторювати прізвища та імена
дякуючи героям які вижили і які ні
про те що буде коли закінчиться війна
найвідчайдушніше мріється на війні
*
— побачила вибух на власні очі
— прямо над моєю головою пролетіла ракета
— світла і зв’язку не було до самої ночі
— батареї в квартирі холонуть, вдягнув другого светра
— стіни трусилися, прильот був за кілометр
— дуже страшно самій, скиньте у коменти котиків
— астрологи зафіксували у небі парад ракет
— ми — суспільство ненависті і турботи
— у нашому місті вперше видно Чумацький шлях
— замовив стімпанкову буржуйку на алі
— коли російський пілот повісився — це мертва петля
— Боже, дай нам сил і двісті п’ятдесятий калібр
— при ядерному ударі вдягну мереживну білизну
— як би ми не світилися зсередини — на вулиці морок
— не повірив би ніколи, що матиму ногу зі сплаву люті й заліза
— цікаво буде перечитати ці рядки років за сорок
— ніколи нічого не буду згадувати про війну
— будь ласка, не надсилайте локації вибухів у цей чат
— привіт, мала, вчора я двісті метрів нашої землі повернув
— мільйон гривень назбирали для ЗСУ двоє голих дівчат
— Україна — світовий лідер з підготовки до апокаліпсису
— у нас тепер нема ні квартири, ні сусідів
— купила брату кровоспинне, продала золоті кліпси
— чмоні будуть вічно лежати, хоча своє ще не відсиділи
— війна це безліч історій, і ще більше історій не вимовлених
— перестаньте мірятися відстанями до вибухів
— кулі з білим кінчиком — прокляті, а з червоним — вимолені
— рядовий у підрозділ прибув, а сержант — вибув
— куля в лоб тому, хто скаже, що війна — часи можливостей
— вулиці порожні, зате у метро як ніколи людно
— всю ніч на позиції пахнули м’ята і жимолость
— розкажи, як минули твої 365 днів 24-го лютого
— привези якийсь трофейчик, це моя мрія давня
— повітряна тривога, нема світла і води, а у мене корона
— ну давай, пиши, коли повернешся із завдання
— ну, давай, іди в укриття, вся країна червона
— написав трек, поєднав звуки сирени й трембіти
— вічним буде все жовте, а безсмертним — блакитне
— вічним буде усе, якщо його не бомбити
— та скільки можна просити, котиків скиньте
*
— у мене закінчуються сили, я не в ресурсі
— а в мене закінчується кров, не хвилюйся, переможемо
— у наш розбомблений район приїжджають, як на екскурсію
— на пункті обігріву дають дві риби і п’ять хлібів кожному
— брат цілий місяць не виходив на зв’язок. вийшов. живий
— щовечора молюся за упокій багатомільйонного ворога
— природа настільки очистилася, що хоч вовком вий
— Притула оголосив збір на виплату державного боргу
— мій фейсбук перетворився на суцільний некролог
— українська казка — тисяча і одна закрутка, передана з Пирятина
— на нашому напрямку найголовніше — захистити Пологи
— а на нашому — їх прийняти
— а на нашому нам набої підносять пращури
— задовбали стабілізаційні відключення поезії
— наш теперішній рівень життя може тільки покращитися
— на Новий рік я займуся зворотньою тверезістю
— побачиш, все триватиме стільки, скільки Арестович сказав
— раз так, то секс триватиме стільки, скільки я сказала!
— на Херсонщині звільнили село Милове, англійською — Mylove
— ця соцмережа банить за згадки про ка…а
— напишіть на снаряді — привіт від укрсучліту
— наша пам’ять ніколи не перетвориться на статистику
— уяви, відчиняю двері, а він у військовій формі і з квітами
— я це уже десь читала, автор повторюється, відписка
— цьогоріч українці потрапляють у всі премії і у всі розстрільні списки
— в нічному небі над Одесою з’явилося сузір’я “Замерзлого орка”
— галицькі панянки тепер знають, яка ракета летить з яким свистом
— підкажіть, де можна дістати сорок тисяч броніків до вівторка
— після операції ви зможете і далі на фортепіано грати
— коли кажуть про горизонтальні зв’язки, мають на увазі ліжко?
— коли муркоче кіт, це працює його внутрішній генератор
— скиньте в коменти ще котів, стане тепліше
— якщо фейсбук вирублять, збираємося щоп’ятниці біля ЦУМу
— заздрю тим, хто виїхав, соромно перед тими, хто в окопах
— вибачте, як я заї.ався від тотального суму
— холодомор — це історія рівня біблійного потопу
— без світла ми стали частіше кохатися, так чудово
— а ми без світла спілкуємося про усе на світі
— головне, щоб укриття планувалися в кожній новобудові
— головне, щоб в укриття ніколи не довелося заходити дітям
— щоб мали змогу займатися саморозвитком, а не боротьбою
— щоб їм ніколи не довелося брати у руки зброю
— що це шумить, як целофанка, над головою?
— нічого. не хвилюйся. я з тобою
*
коли буде весна і прийде тепло
хочу дарувати тобі букети
але спершу нехай наша ппо
зіб’є усі ворожі ракети
хочу зустрічати тебе на пероні
в річці вечірній з тобою купатися
але мені потрібно в тероборону
а тобі — евакуюватися
коли буде літо і тиша у двориках
хочу гладити тебе на світанку
але спершу нехай кінчені орки
згорять у своїх довбаних танках
ніхто не забуде майбутнє життя
ніхто не стане смиренним
чекаємо виходу з укриття
цілуємося під сиренами
*
давно не молився перед тим, як лягти спати:
господи, не забери більше жодного українця
господи, дай виграти війну і приз глядацьких симпатій
допоможи назбирати на три есмінця
дай повністю помитися хоча би вологими серветками
зараз це крутіше, ніж залита шампанським ванна
дай розкішно повечеряти, якщо розморозяться креветки
дай інтернет, бо ловить тільки під образом Святого Іоана
хай дівчата заходять на п`ять палочок інтернету до мене на горі
поки його вистачає погратися в восьмибітного динозаврика
а комусь — на новину про те, що його будинок згорів
а комусь на те, щоб загуглити, як дожити до завтра
Господи, дай кожному ворогу зрозуміти його вину
допоможи нам без електрики підмикатися до стійкості
Господи, через блекаут боюся проґавити ядерну війну
якщо не буде води, ми готові набирати її зі Стікса
якщо не буде тепла, воно з`явиться від тертя наших шкір
якщо не буде їжі, все рівно не треба переговорів із сатаною
якщо не буде світла, ми грітимемося об нашу віру
якщо не буде віри, ми поділимося нею з тобою
*
Якщо ти це читаєш, значить у тебе є світло.
Значить, інтенсивно шукаєш відповіді на найближчий час.
Значить, у тебе було таке саме жахливе літо.
Значить, ти вибрав бути вільним, хоч іноді нещасним.
Якби ти вибрав бути невільним, то не став би щасливим.
Якби ти вибрав ослабнути, було б набагато гірше.
Якби ти жив інше літо, були би ті самі криваві зливи.
Якби не мав світла, то не читав би вірші.
Так сумно у темряві. Ще сумніше при свічці.
Ще сумніше при світлі. Ще сумніше — в залитому сонцем обличчі.
Бо ми бачили, як одиночні постріли перетворювалися на вічні.
Бо ми бачили, як кохана не може докликатися, але кличе.
Бо знаємо, над якими трагедіями височіє радість.
Бо знаємо, як від будинку не лишається й сліду.
Якщо ти це слухаєш, то завантажив файл або ловить радіо.
Якщо ти це лайкаєш, то маєш всі зручності сучасного світу.
В темряві чіткіше видно об`єми нашого повстання.
В темряві виявляється світло багатомільйонної людини.
Виявляється, що емоції помиратимуть останніми.
Виявляється, що поезія стійкіша за будинки.
October 9, 2024
такі ��о-хорошому прості й щирі вірші
December 10, 2025
Довоєнні вірші класні.
Повоєнні — вибачте, повний крінж. Орка тіло ляже в ґрунт, отакий вайб і лексикон. Станом на 2025 рік нечитабельно. Всі вірші про Крим і про мастурбацію в Криму зокрема — мені були огидні. І після цього нічого чуттєвого вже не могла сприймати нормально.
Але оцінку я знизила навіть не за це. Просто дуже дивно читати про дим окопів і бліндажі від людини, яка ні в окопах, ні в бліндажах не бувала, а натомість поїхала з Києва на евакуаційному поїзді. Нічого не маю проти чоловіків, які вибрали для себе особистий порятунок і цивільне життя, але навіщо тоді писати пафосну поезію «вона в евакуацію, я в тероборону»?
«Я» — це тоді, бляха, хто?
Через три роки після написання віршів автор долучився до лав збройних сил, тим самим ще більше мене заплутавши. Виходить, що він спочатку написав вірші, як він воював, а потім вже пішов воювати. Поезія Бенджаміна Баттона
Повоєнні — вибачте, повний крінж. Орка тіло ляже в ґрунт, отакий вайб і лексикон. Станом на 2025 рік нечитабельно. Всі вірші про Крим і про мастурбацію в Криму зокрема — мені були огидні. І після цього нічого чуттєвого вже не могла сприймати нормально.
Але оцінку я знизила навіть не за це. Просто дуже дивно читати про дим окопів і бліндажі від людини, яка ні в окопах, ні в бліндажах не бувала, а натомість поїхала з Києва на евакуаційному поїзді. Нічого не маю проти чоловіків, які вибрали для себе особистий порятунок і цивільне життя, але навіщо тоді писати пафосну поезію «вона в евакуацію, я в тероборону»?
«Я» — це тоді, бляха, хто?
Через три роки після написання віршів автор долучився до лав збройних сил, тим самим ще більше мене заплутавши. Виходить, що він спочатку написав вірші, як він воював, а потім вже пішов воювати. Поезія Бенджаміна Баттона
July 24, 2025
Дуже глибока, емоційна та чуттєва збірка. Вірші Павла охоплюють усе. Людські почуття, переживання та війну. На 128 сторінках помістилось минуле, майбутнє і теперішнє. Тут пам'ять про тих, хто захищає, тих хто захищав до останнього, віддав своє життя
Вона маленька але стільки всього у собі має❤️🩹
Вона маленька але стільки всього у собі має❤️🩹
October 31, 2023
Моя чергова спроба хоч якось долучитися до поезії. Зазвичай я її і не розумію, і не маю навіть бажання вчитуватися і відчувати. Але тут співпало все - і те, що її автор - Паша, з яким ми збавляли студентські будні, і те, що книжка вийшла в дні війни і включила в себе актуальні вірші, і те, що я нарешті потрапила в офлайновий магазин, де книжка була в наявності. Тож привезла собі з Києва сувенір на пам’ять.
Періодично беру до рук, читаю 1-2 вірші. Дякую, Пашо.
Періодично беру до рук, читаю 1-2 вірші. Дякую, Пашо.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews