В книге «Библейские сказания» увлекательно, с большим художественным мастерством видный польский писатель Зенон Косидовский знакомит читателей с достижениями мировой науки, занимающейся изучением Библии.
Он привлекает данные истории и археологии, литературоведения и других наук. Автор подробно рассматривает библейские мифы, подвергает их всестороннему исследованию и показывает их связь с легендами далекой древности, подлинные истоки их происхождения.
Цікава атеїстична інтерпретація з вкрапленнями антропології.
Типовою східною казкою є також розповідь про пригоди Есфірі та Мардохея при дворі перського царя в Сузах. Буйна фантазія автора надмірно перебільшила всі події, про які тут ідеться: царський бенкет триває сто вісімдесят днів; перських дівчат, перш ніж показати цареві, дванадцять місяців намащують усякими пахощами; Есфір готують до шлюбного життя чотири роки; шибениця, на якій повісили Амана, має висоту аж п'ятдесят ліктів; євреї, щоб помститися, вбивають сімдесят п'ять тисяч ворогів. Дія цієї драматичної історії відбувається за царювання перського царя Ксеркса (486—465 роки до н. е.), якого в Біблії названо Артаксерксом. Забавна річ: царська дружина Acтінь — чи не перша в історії суфражистка, яка своїм непослухом завдала чимало клопоту чоловікам перським аристократам. Автора Книги Есфірі ми не знаємо, але численні перські варваризми в староєврейському тексті, а також обізнаність із життям при царському дворі вказують на те, що це був, либонь, якийсь єврей, котрий жив у Сузах в той самий час, коли в Палестині точилася Маккавейська війна. Ця людина мала неабиякий літературний хист. Стиль переказу жвавий та барвистий, сюжет гостро драматичний, а багатство, образів, повних пластики і колоритності, просто вражає. Інші автори внесли згодом різні доповнення в початковий текст, і вже в такому стані він увійшов до Біблії. Деякі дослідники вважають, що основний смисл розповіді автор узяв з вавілонської або ж перської міфології, хоч досі не знайдено ніяких конкретних потверджень такої думки. Ці дослідники Спираються тільки на той факт, що ім'я Есфір (Естер) походить, без сумніву, від імені богині Іштар, а ім'я Мардохей — од вавілонського бога Мардука. Окрім того, вони припускають, що всю цю історію придумано для того, аби драматизувати образність свята пурім, походження і назва якого і досі ще не мають задовільного пояснення. Книгу Есфірі важко віднести до релігійної літератури. Ім'я бога в ній згадано тільки один раз, a ciча, яку вчинили євреї своїм ворогам, рішуче суперечить принципам, що їх проголошували великі пророки Ієремія, Ісайя та Ієзекііль. А проте священики залічили цю книгу до дидактичних творів Бібліі, названих «кетубім». Читання Книги Есфірі і досі є основою обрядів свята пурім. Перші християни відкинули цю книгу, але католицька церква внесла її пізніше до списку канонічних творів.