«Плахта» – це книга-сповідь. Розповіді про побачене та пережите мешканцями Чернігова, Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Бородянки, сіл Київської та Чернігівської областей. Понад 250 інтерв’ю про окупацію та укриття в погребах без тепла й світла. Книга про віру, мужність, відвагу. Великі здобутки і непоправні втрати. Кохання та відчай. Непохитну любов до рідної землі. Війна не має уявлення про сумління та честь. Не знає любові й милосердя. Війна – злобива і мстива божевільна тітка. І якщо ми її не зупинимо, то невдовзі вона зупинить усіх нас.
«Цю книгу я почала писати на десятий день війни. Вона складається з уламків, фрагментів та уривків фраз. Із тваринного страху, розпачливого болю та відчаю. Віри й зневіри. На її сторінках не буде відтворення бойових дій, подробиць ворожих атак і розвідувальних операцій. Лише історії звичайних українців, далеких від війни. Багатодітних і бездітних жінок. Пенсіонерок та зовсім юних дівчат. Розповіді бухгалтерів, учителів молодших класів, кухарів, майстрів манікюру та інженерів...»
Книга важлива неймовірно. Текст складається зі спогадів очевидців, людей, які пережили початок повномасштабного вторгнення на Київщині та Чернігівщині. Важкі і відверті рядки, які обов'язково треба читати. Але авторка неодноразово називає події лютого 2022 початком війни. Це знецінює втрати попередніх років, бо війна почалась у 2014. Про це, до речі, згадують на сторінках самі очевидці подій, але авторка вважає початком війни саме лютий 2022. Дуже сподіваюсь, що формулювання буде виправлено у наступних виданнях. Хотілось би, щоб книгу читали і в Україні, і за її межами. Все страшніше, ніж показують по телевізору, про це не можна забувати ні в якому разі.