What do you think?
Rate this book
Око прірви
Валерій Шевчук вражає… Його твори – це поєднання фантастики, філософії та прагнення зрозуміти суть – життя, людини. Це постійний пошук, який є очевидним в книзі «Око прірви».
Головний герой Михайло Василевич – творець славнозвісного Пересопницького євангеліє. Події відбуваються на загадковому острові, на який можна потрапити, лише пройшовши через озеро та Око прірви, де власне і стаються дивні подій, ситуації.
Хотілося б поділитися кількома виновками, які чудово можна підкреслити цитатами із твору:
1. Праця для людини у сенсі створення цінності неймовірна важлива, бо «Господь чудо творить через смертних».
«Не годиться, щоб праця огірчувала життя, як це було в Єгипті із ізраїльтянами, бо, коли праця огірчує, вона рабська а не Богом надихнута».
«наснага приходить у праці, у щоденному осягненні і досягненні…»
Головний герой у свій час створив чудове Пересопницьке євангеліє. Але після цієї важкої і при цьому радісної праці, відчуває себе виснаженим і шукає нових джерел натхнення…
2. Автор звертає увагу на сумнів як явище та його вплив на людину. Сумнів живе і в головному герої...
« різномисля – це хвороба душевна, люди в різномислі у сум’ятті пробувають, а отже, в сумніві, сумнів же – перший руйнівник мислительних творень. Признаюся, ці слова мене вразили, бо я сам був із таких, кого часто брав сумнів у головних вартостях житейських, і, коли це зі мною траплялося, нездатний ставав, тобто охлялий, сонний, не маючи ні до чого інтересу, все мені тоді здається у світі несправжнє й позбавлене глузду, людські дії видаються примарними, а марнота всюдисущою».
«У чому ж був мій сумнів?... І хто, зрештою, є в мені творцем цього сумніву?»
3. У книзі постійно наводяться приклади, які проводять паралель між життям людини і світом навколо. Це показує усю системність існуючого і взаємопов’язаність.
«Вода чиста у джерелі протічнім»
«Але кожен із нас не без світла - в одного більше світла, в іншого – тьми, бо й день не без затінків і темних закапелків, а ніч не без світла: свічки, місяця, зір, світляків – усе це речі прості…»
«Не бачу нічого лихого у грі, бо життя людське за волею Божою складається із двох частин: роботи та гри. Роботою люди здобувають хліб насущний для прохарчування, а грою себе бавлять, недаремно у Старому Римі люди вимагали двох речей: хліба та видовищ, тобто роботи і гри..»
«У миті життя наше, у миті - і смерть»
«Чи не для того Господь посилає у світ не тільки здорових, ладних, повних краси й сили, повнокровних, гарних, але й почварних, скривлених, хворих, без ладності… - все це необхідно, щоб збагнути неодновимірність світу, а це, отже, дає особливо поглиблене його пізнання»
4. Усі ми щось шукаємо – постійно, безперервно. Часто і мабуть таки, на жаль, не в собі… Валерій Шевчук підкреслює роль цього процесу у пізнанні правди, русі вперед та внутрішніх досягненнях…
«Людина – не пес і прив’язі не потребує, а має волею та розумом прив’язувати себе до одного місця»
«У кожної людини є своя темна хмара… І кожен свою темну хмару має знайти і вивідати сам».
5. Уся книга показує читачеві, наскільки потужний зв’язок людини із Богом та яка велика все таки його роль у нашому життя – усвідомлюємо ми це чи ні.
« Твоя воля – це частка волі Божої..»
«Христос велів – хто підноситься, буде впокорений, а хто впокорятиметься, буде піднесений»
«Бо за Господнім приписом кожен має воювати зі своїм сатаною сам»
«Як маєш потребу брати, вживай духовної медицини»
«…латиняни, ввівши в догматику поняття «чистилища» мали певну рацію… але не в потойбічні після смерті, а на землі, що весь створений людьми світ і є чистилищем, бо саме тут спитується людина»
«…без високих зразків себе не утвердиш. Однак не роби собі із тих зразків неба. Бо небо – то не зразки, то Господь»
6. Важливість роботи над собою, і ця робота стосується різних сфер: обрання власного шляху незалежно від думки інших і потім слідування безсумнівно ним, праці…
«Не можу вже тут лишатися, бо не бажаю слави людської. І не вважаю своє пробування у печері подвигом, бо хотів відбути цей час стоячи, але утрудився і дозволив собі сісти. Коли ж сів, захотілося мені лягти, а коли ліг, то не міг уже ані видіти, ані стояти. Це значить, що не укріпив я ще свого духу»
«І спіткнеться пиха й упаде»
«Не зискуй у собі, не блукай марно світом, не шукай вітра в полі, не марнуй часу, не ламай голови напосильними для твого розуму думками…»
«І цього я твердо не бажав, хоч таке мене по-своєму вабило..»
«Боюся судити…щоб не здобути нового гріха»
«Чим швидше позбудешся підпірних палиць, тим швидше станеш на власні ноги й твердіше стоятимеш»
Проте якщо прочитати книгу повністю, то основне, що чітко карбується у голові – це важливість не підміняти поняття, а бути правдивим із собою, оточуючими і світом в цілому.
«Прірва твориться тоді, коли людина перестає бачити біле – білим, а чорне – чорним, а починає біле звати чорним, а чорне – білим… тобто зневажає Божі зап...
Головний герой Михайло Василевич – творець славнозвісного Пересопницького євангеліє. Події відбуваються на загадковому острові, на який можна потрапити, лише пройшовши через озеро та Око прірви, де власне і стаються дивні подій, ситуації.
Хотілося б поділитися кількома виновками, які чудово можна підкреслити цитатами із твору:
1. Праця для людини у сенсі створення цінності неймовірна важлива, бо «Господь чудо творить через смертних».
«Не годиться, щоб праця огірчувала життя, як це було в Єгипті із ізраїльтянами, бо, коли праця огірчує, вона рабська а не Богом надихнута».
«наснага приходить у праці, у щоденному осягненні і досягненні…»
Головний герой у свій час створив чудове Пересопницьке євангеліє. Але після цієї важкої і при цьому радісної праці, відчуває себе виснаженим і шукає нових джерел натхнення…
2. Автор звертає увагу на сумнів як явище та його вплив на людину. Сумнів живе і в головному герої...
« різномисля – це хвороба душевна, люди в різномислі у сум’ятті пробувають, а отже, в сумніві, сумнів же – перший руйнівник мислительних творень. Признаюся, ці слова мене вразили, бо я сам був із таких, кого часто брав сумнів у головних вартостях житейських, і, коли це зі мною траплялося, нездатний ставав, тобто охлялий, сонний, не маючи ні до чого інтересу, все мені тоді здається у світі несправжнє й позбавлене глузду, людські дії видаються примарними, а марнота всюдисущою».
«У чому ж був мій сумнів?... І хто, зрештою, є в мені творцем цього сумніву?»
3. У книзі постійно наводяться приклади, які проводять паралель між життям людини і світом навколо. Це показує усю системність існуючого і взаємопов’язаність.
«Вода чиста у джерелі протічнім»
«Але кожен із нас не без світла - в одного більше світла, в іншого – тьми, бо й день не без затінків і темних закапелків, а ніч не без світла: свічки, місяця, зір, світляків – усе це речі прості…»
«Не бачу нічого лихого у грі, бо життя людське за волею Божою складається із двох частин: роботи та гри. Роботою люди здобувають хліб насущний для прохарчування, а грою себе бавлять, недаремно у Старому Римі люди вимагали двох речей: хліба та видовищ, тобто роботи і гри..»
«У миті життя наше, у миті - і смерть»
«Чи не для того Господь посилає у світ не тільки здорових, ладних, повних краси й сили, повнокровних, гарних, але й почварних, скривлених, хворих, без ладності… - все це необхідно, щоб збагнути неодновимірність світу, а це, отже, дає особливо поглиблене його пізнання»
4. Усі ми щось шукаємо – постійно, безперервно. Часто і мабуть таки, на жаль, не в собі… Валерій Шевчук підкреслює роль цього процесу у пізнанні правди, русі вперед та внутрішніх досягненнях…
«Людина – не пес і прив’язі не потребує, а має волею та розумом прив’язувати себе до одного місця»
«У кожної людини є своя темна хмара… І кожен свою темну хмару має знайти і вивідати сам».
5. Уся книга показує читачеві, наскільки потужний зв’язок людини із Богом та яка велика все таки його роль у нашому життя – усвідомлюємо ми це чи ні.
« Твоя воля – це частка волі Божої..»
«Христос велів – хто підноситься, буде впокорений, а хто впокорятиметься, буде піднесений»
«Бо за Господнім приписом кожен має воювати зі своїм сатаною сам»
«Як маєш потребу брати, вживай духовної медицини»
«…латиняни, ввівши в догматику поняття «чистилища» мали певну рацію… але не в потойбічні після смерті, а на землі, що весь створений людьми світ і є чистилищем, бо саме тут спитується людина»
«…без високих зразків себе не утвердиш. Однак не роби собі із тих зразків неба. Бо небо – то не зразки, то Господь»
6. Важливість роботи над собою, і ця робота стосується різних сфер: обрання власного шляху незалежно від думки інших і потім слідування безсумнівно ним, праці…
«Не можу вже тут лишатися, бо не бажаю слави людської. І не вважаю своє пробування у печері подвигом, бо хотів відбути цей час стоячи, але утрудився і дозволив собі сісти. Коли ж сів, захотілося мені лягти, а коли ліг, то не міг уже ані видіти, ані стояти. Це значить, що не укріпив я ще свого духу»
«І спіткнеться пиха й упаде»
«Не зискуй у собі, не блукай марно світом, не шукай вітра в полі, не марнуй часу, не ламай голови напосильними для твого розуму думками…»
«І цього я твердо не бажав, хоч таке мене по-своєму вабило..»
«Боюся судити…щоб не здобути нового гріха»
«Чим швидше позбудешся підпірних палиць, тим швидше станеш на власні ноги й твердіше стоятимеш»
Проте якщо прочитати книгу повністю, то основне, що чітко карбується у голові – це важливість не підміняти поняття, а бути правдивим із собою, оточуючими і світом в цілому.
«Прірва твориться тоді, коли людина перестає бачити біле – білим, а чорне – чорним, а починає біле звати чорним, а чорне – білим… тобто зневажає Божі зап...
197 pages, Hardcover
First published January 1, 1996
4 people are currently reading
110 people want to read
About the author
Валерій Шевчук
97 books36 followersВалерій Олександрович Шевчук — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного барокко.
Літературна премія Валерія Шевчука:
https://www.goodreads.com/award/show/...
Літературна премія Валерія Шевчука:
https://www.goodreads.com/award/show/...
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
April 7, 2024
Детальніше – у 29 випуску подкасту "небагатослів".
Михайло Василевич, переписувач "Пересопницького Євангелія", втратив натхнення до подальшої роботи, вважаючи, що вже ніколи не перевершить своє творіння. Він вирушає на Полісся, звідки розходиться слава про такого собі Микиту Стовпника. Його чуда, сподівається Михайло, вилікують цю душевну хворобу.
Дорогою він пристає до диякона Созонта і ченця Павла, які так само прямують до Микити. Ці двоє подорожніх здружилися, хоча мабуть діаметрально протилежні погляди на світ. Павло вважає, що чудеса існують, навіть якщо вони вигадані, бо хтось же в них вірить, а значить, для когось вони все одно що справжні, тому яка різниця? Созонт як колишній правник будь яке чудо бажає звірити з фактом - лише тоді воно може називатися правдивим. Ці троє, кожен зі своїм каменем на душі, ідуть до Микити-чудотворця, щоб той подарував їм спокій. Вони чують багато дивовижних переказів про живого святого і самі стають свідками багатьох незвичних подій. Не "Кентерберійські оповіді", але паралелі є.
Михайло Василевич, переписувач "Пересопницького Євангелія", втратив натхнення до подальшої роботи, вважаючи, що вже ніколи не перевершить своє творіння. Він вирушає на Полісся, звідки розходиться слава про такого собі Микиту Стовпника. Його чуда, сподівається Михайло, вилікують цю душевну хворобу.
Дорогою він пристає до диякона Созонта і ченця Павла, які так само прямують до Микити. Ці двоє подорожніх здружилися, хоча мабуть діаметрально протилежні погляди на світ. Павло вважає, що чудеса існують, навіть якщо вони вигадані, бо хтось же в них вірить, а значить, для когось вони все одно що справжні, тому яка різниця? Созонт як колишній правник будь яке чудо бажає звірити з фактом - лише тоді воно може називатися правдивим. Ці троє, кожен зі своїм каменем на душі, ідуть до Микити-чудотворця, щоб той подарував їм спокій. Вони чують багато дивовижних переказів про живого святого і самі стають свідками багатьох незвичних подій. Не "Кентерберійські оповіді", але паралелі є.
July 11, 2014
по прочитанню жаліла, що книга не потрапила мені до рук років 6 тому. попри те, що вона художня, в ній артикульовано багато теологічних питань та питань з царини людського буття. та і відповіді на ці питання часом двоїсті і полярні до інших же відповідей. як тут же написано: істина не знаходиться посередині двох крайностей, посередині двох крайностей знаходиться прірва.
В основі сюжету детективна лінія, невелике "розслідування". Розповідь зіткана не лише з дій в реальному для героїв часі, але і з марень, снів, духовидства, спогадів героїв. Від того книга сприймається дуже яскравою та голограмічною. А які ж красиві описи у Шевчука! Вони візуалізуються чітко-чітко. Вони небанальні і барвисті. Особливо припала до душі мова твору, побудова діалогів. Просто чудова книга, яку варто почитати
В основі сюжету детективна лінія, невелике "розслідування". Розповідь зіткана не лише з дій в реальному для героїв часі, але і з марень, снів, духовидства, спогадів героїв. Від того книга сприймається дуже яскравою та голограмічною. А які ж красиві описи у Шевчука! Вони візуалізуються чітко-чітко. Вони небанальні і барвисті. Особливо припала до душі мова твору, побудова діалогів. Просто чудова книга, яку варто почитати
November 26, 2015
чергове наближення Шевчука до Умберто Еко, щоправда, без постмодернізма. знов, люди-круки та неглибока містика, але цікаво. вимагаю Шевчукові Нобеля!
July 28, 2025
Може й трохи нижче, ніж 5, але най буде
February 8, 2024
W ładny sposób mówi o roli religii w życiu człowieka, czym miałaby być, i jak naprawdę zostaje wykorzystywana jako instrument
January 21, 2024
Це одна із найцікавіших книг, які коли-небудь читав. Це щось неймовірне! Краса та вишуканість слова у Валерія Шевчука роблять книгу не просто цікавою, але і справжнім красним письменством. Забуті слова воскресають на сторінках цього роману. Це вигадлива та химерна подорож через нічний містичний Київ, поліські ліси та волинські болота на острів, де кояться незбагненні речі. Суміш філософсько-релігійних диспутацій із бесідами про буденщину. Фантасмагоричні історії, де реальність переплітається марення сну та реальність. Дуже рекомендую знайти час на цю книгу, вона того варта.
July 29, 2021
Химерна філософська проза Валерія Шевчука в усій красі. Дуже сподобалось)
September 29, 2020
Роман Валерія Шевчука “Око Прірви” побачив світ у 1996 році. Критики відносять його до жанру історичної фантастики. Йдеться тут про віру і мораль, про пошуки себе та пізнання власного "я", про «сродну» працю. Ця розповідь насичена містицизмом, релігійними термінами, цитатами, історіями. Часом здається, що читаєш житіє якогось святого. Однак у цю літературну страву автор додає перчинки - легкі вкраплення з еротичними нотками. Події на острові мають дективні елементи (це дійсно новий святий з учнями чи сектанти, які наслідують відомого святого?).
Опис Ока Прірви знаходимо уже на 2 сторінці. Далі воно зустрічається у творі неодноразово і виявляється, що бачить його не тільки головний герой. Що ж це таке? Що символізує цей образ-символ? Відповіді ми поступово знаходимо, читаючи твір, однак до кінця розуміння істинного значення не приходить, оскільки у кожного воно своє.
Цікаво пише Валерій Шевчук про воду, яка є у кожного, - це "можливість вільно мислити і творити". Взагалі символ води є наскрізним у романі. Інколи це прозора джерельна вода, часом болотяна. Наявні тут мотиви дороги та сну.
Події відбуваються у ХVI ст. Згадується тут 1556 рік, коли головний герой Михайло Василевич починає писати й малювати Євангеліє. Після розмови з отцем Григорієм, він вирушає в дорогу. Його мандрівними товаришами є диякон Созонт (цікавою є їх розмова про розум) та геть протилежний, на перший погляд, Павло.
Дорогою побратими діляться своїми знаннями один з одним, розповідають історії, однак не завжди вони є правдивими. Наприклад, переказуючи почуту від Созонта-диякона історію про одне з чуд, Павло сильно прикрашає оповідку вигаданими деталями. Надалі неодноразово герої привласнюватимуть чужі історії, пристосовавши їх до сучасного, власного життя. Особливо це стосується перебування героїв на острові.
Цікавою є розмова Созонта з дивним подорожнім Кузьмою про гріх Адама й Єви. Спонукає до роздумів діалог Кузьми з незрячим учнем Микити Теодоритом про Бога і диявола.
Важким і сповненим невідомості та страху був шлях мандрівників через болото. Тут зникає в Оці Прірви Кузьма, який приєднався до трьох товаришів уже наприкінці дороги до болота. На острові виявляється, що в Микити 6 учнів. Дуже несподівано було читати про вбивство розбійника біля стовпа Микити. Цікавим є слово-проповідь про гру.
Пишучи про життя Микити, Созонт дізнається таке: "Про дитинство та юність у Черняхові, про пробуття в Жидачівському монастирі, про життя в криниці і на горі, про відхід на цей острів і стояння на стовпі — це житійні теми, вони в мене записані. Тепер про чуда: про спитування, про підступ диявола, про матір святого Катерину, про здобуття солодкої води з болота; про жінку, що випила з водою змію, про змія-полоза, який поранив собі око; про лань, яку вбили паломники, — тут ще не все мною записане. Сам я був свідком двох чуд: загибель нашого співподорожанина Кузьми, який не виявив віри у святого Микиту; смерть, а перед цим розкаяння розбійника; пророцтва святого про голод та моровицю й сарану. Оце і все." Свої історії про чуда Микити розповідають його учні.
Під час цієї мандрівки живим повертається тільки Михайло.
"Втікаючи від Ока Прірви — світу цього, — стали творцями нового Ока Прірви й почали йому служити, як язичницькому ідолу, ревно того ідола охороняючи і стоячи біля нього, як пси на прив'язі. Але цим вони себе прирекли, бо відають, що Ока Прірви, ними створене, пожере рано чи пізно їх самих."
Композиційно роман має 24 розділи та епілог, стилістика тексту складна: речення великі, складні, насичені цитатами з релігійних книг, однак попри це читати написане дуже легко.
Раджу почитати. Ви будете вражені!
Опис Ока Прірви знаходимо уже на 2 сторінці. Далі воно зустрічається у творі неодноразово і виявляється, що бачить його не тільки головний герой. Що ж це таке? Що символізує цей образ-символ? Відповіді ми поступово знаходимо, читаючи твір, однак до кінця розуміння істинного значення не приходить, оскільки у кожного воно своє.
Цікаво пише Валерій Шевчук про воду, яка є у кожного, - це "можливість вільно мислити і творити". Взагалі символ води є наскрізним у романі. Інколи це прозора джерельна вода, часом болотяна. Наявні тут мотиви дороги та сну.
Події відбуваються у ХVI ст. Згадується тут 1556 рік, коли головний герой Михайло Василевич починає писати й малювати Євангеліє. Після розмови з отцем Григорієм, він вирушає в дорогу. Його мандрівними товаришами є диякон Созонт (цікавою є їх розмова про розум) та геть протилежний, на перший погляд, Павло.
Дорогою побратими діляться своїми знаннями один з одним, розповідають історії, однак не завжди вони є правдивими. Наприклад, переказуючи почуту від Созонта-диякона історію про одне з чуд, Павло сильно прикрашає оповідку вигаданими деталями. Надалі неодноразово герої привласнюватимуть чужі історії, пристосовавши їх до сучасного, власного життя. Особливо це стосується перебування героїв на острові.
Цікавою є розмова Созонта з дивним подорожнім Кузьмою про гріх Адама й Єви. Спонукає до роздумів діалог Кузьми з незрячим учнем Микити Теодоритом про Бога і диявола.
Важким і сповненим невідомості та страху був шлях мандрівників через болото. Тут зникає в Оці Прірви Кузьма, який приєднався до трьох товаришів уже наприкінці дороги до болота. На острові виявляється, що в Микити 6 учнів. Дуже несподівано було читати про вбивство розбійника біля стовпа Микити. Цікавим є слово-проповідь про гру.
Пишучи про життя Микити, Созонт дізнається таке: "Про дитинство та юність у Черняхові, про пробуття в Жидачівському монастирі, про життя в криниці і на горі, про відхід на цей острів і стояння на стовпі — це житійні теми, вони в мене записані. Тепер про чуда: про спитування, про підступ диявола, про матір святого Катерину, про здобуття солодкої води з болота; про жінку, що випила з водою змію, про змія-полоза, який поранив собі око; про лань, яку вбили паломники, — тут ще не все мною записане. Сам я був свідком двох чуд: загибель нашого співподорожанина Кузьми, який не виявив віри у святого Микиту; смерть, а перед цим розкаяння розбійника; пророцтва святого про голод та моровицю й сарану. Оце і все." Свої історії про чуда Микити розповідають його учні.
Під час цієї мандрівки живим повертається тільки Михайло.
"Втікаючи від Ока Прірви — світу цього, — стали творцями нового Ока Прірви й почали йому служити, як язичницькому ідолу, ревно того ідола охороняючи і стоячи біля нього, як пси на прив'язі. Але цим вони себе прирекли, бо відають, що Ока Прірви, ними створене, пожере рано чи пізно їх самих."
Композиційно роман має 24 розділи та епілог, стилістика тексту складна: речення великі, складні, насичені цитатами з релігійних книг, однак попри це читати написане дуже легко.
Раджу почитати. Ви будете вражені!
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 24, 2024
Якщо ви не знайомі зі стилістикою Валерія Шевчука, тоді, можливо, вам складно буде подужати першу половину книги, де ще мало подій і багато розлогих описів та філософських роздумів.
Але далі ви будете винагороджені яскравою, емоційною містичною оповіддю, написаною отою особливою шевчуківською багатющою мовою. Блискучий текст в поєднанні з готичними візіям�� віддаленої місцини, уявних та реальних страхів і сумнівів і дорога назад, як найбільше випробування і прозріння, - ця книга залишає по собі незабутнє враження.
Але далі ви будете винагороджені яскравою, емоційною містичною оповіддю, написаною отою особливою шевчуківською багатющою мовою. Блискучий текст в поєднанні з готичними візіям�� віддаленої місцини, уявних та реальних страхів і сумнівів і дорога назад, як найбільше випробування і прозріння, - ця книга залишає по собі незабутнє враження.
January 18, 2022
Я просто в шоці, що раніше не знала про цього письменника. Аж соромно. Читаю, що Валерій Шевчук - український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози.
Він справді майстер.
Що можу сказати про "Око прірви". Кінґ і близько не стояв. Оплески. В певні моменти холодок пробігав хребтом.
Це не книга, яку мені захочеться перечитати. Але це дуже сильна сюжетно і змістово, стилістично і лексично історія.
Обов'язково планую познайомитись з іншими творами автора.
Він справді майстер.
Що можу сказати про "Око прірви". Кінґ і близько не стояв. Оплески. В певні моменти холодок пробігав хребтом.
Це не книга, яку мені захочеться перечитати. Але це дуже сильна сюжетно і змістово, стилістично і лексично історія.
Обов'язково планую познайомитись з іншими творами автора.
June 14, 2023
This is a really tough read. I'm still trying to figure out what I make of it...
Displaying 1 - 11 of 11 reviews