Blacksad 2

Blacksad #3-4

by Juan Díaz Canales, Juanjo Guarnido, Elif Gökteke (Translator)

Kızıl Ruh ve Cehennem, Sessizlik adlı üç ve dördüncü albümlerinden oluşan ikinci Blacksad çoklu albümü Mart ayında çizgi severlerle buluşuyor. Uzun zamandır dört gözle beklenen dördüncü macera Cehennem, Sessizlik Fransa’da daha 2010 sonlarında piyasaya çıkmıştı.
Hikâyeler yine öncekiler gibi 50’li yıllarda Amerika’da geçiyor. Dedektif kedi John Blacksad ile işbirliği yaptığı gazeteci tilki Weekly’nin zaman zaman duygusallık, her zaman mantık ve doğrulukla dolu dünyası önce Kızıl Ruh’ta eski bir dost, saygın bir bilim adamının yaptığı seçimler ve sürpriz bir trajik aşk hikâyesiyle sarsılıyor; arkasından da Cehennem, Sessizlik’te büyük bir plak şirketinin sahibinin pek çok insana acılar yaşatan, kendisi de acıklı hayat hikâyesine dahil olduklarında.
Blacksad II, son satırına gelen okurunu yeni maceraların yolunu gözler bırakıyor.

Genres: Comics, Graphic Novels, Detective, Fiction, Noir, Mystery, Comix

112 pages, Hardcover

Published March 1, 2011

About the author

Juan Díaz Canales is a Spanish comics artist and an animated film director, known as the co-creator of Blacksad.

Reviews

[Roman Zarichnyi · Rating 5 out of 5]

Після першого альбому банде десіне (французькі мальописи) «Блексед» я з нетерпінням чекав на новий том українською. Хуан Діас Каналес далі продовжує писати, торкаючись різних актуальних питань соціальних відносин, расизму чи національної безпеки, що загорнув в обгортку нуарного детективу.
⠀
У «Червоній душі» детектив Джон Блексед, який повертається до рідного міста зі своїм наймачем, зустрічає свого давнього друга Отто. З цього й почалося розслідування загадки і спроба врятувати його від фатального кінця. Думаю, що автор у назві приховує не один смисл. Події відбуваються під час холодної війни, де комуністи мали багато шпигунів у тодішній Америці. Також Джон знову палко закохується, але доля, як завжди має свої плани щодо щастя детектива. Тому для мене червоний колір у назві символізує кохання, загрозу комуністів, жертовність чи навіть можливість ядерного удару. Хоча зав’язка цієї історії була досить цікавою та історія трішки затягнулася й дочитувати було вже не так цікаво.
⠀
«Мовчазне море» переносить нас у атмосферний Новий Орлеан у період проведення фестивалю, де на вулицях і в барах музиканти створюють святковий настрій. Тим часом Блекседа наймають відшукати зниклого музиканта-наркомана, і в будинку його наймача розігрується не менше цікава сцена. Цього багатія намагається врятувати від смерті місцева вудуїстка. Хоча з усього побаченого, таке враження, більше хоче вицигинати грошей із нього. Вуду, наркотики, гроші, музика й таємниці шоу-бізнесу… Читач ризикує трохи потонути в деталях і круговерті подій. Ця історія на кілька щаблів сильніша для мене, аніж «Червона душа». Автор розповідає про мовчання та страх розкрити страшні таємниці, що легко можуть перетворити життя на пекло. І коли це мовчання вже з’їло тебе із середини, тільки тоді ти готовий розкрити страшну правду через власну музику.
⠀
Коли я беру до рук альбом із Блекседом, то, в першу чергу, розгортаю його не через історію, а через естетичне задоволення від малюнку. Акварель Хуанхо Ґуарнідо із усіма деталями та кольорами можна розглядати дуже довго!

[Ксенія Шпак · Rating 5 out of 5]

Пригоди сумного коцура тривають. Перша оповідка була трохи про срср - як завжди, образ комуняк мене вибішує (тут до них ще й позитивом начебто плставилися, а захід загнив, як всігда). Зате друга оповідка була кльова - з Новим Орлеаном (моє guilty pleasure), карнавалом, джазменами-наркошами, все, як слід. Промальовка крута, Блексед розчарований у житті (але не настільки, як у першому томі). Милота, погладь кота.

[Pavlo · Rating 4 out of 5]

"Червона душа" — розпочиналося все чудово, кілька цікавих зав'язок, атмосфера і герої на своїх місцях (холодна війна, комуняки), динамічний розгін до кульмінації... Але після першої половини твору щось пішло не так і історія зійшла нанівець. З'явилася певна алогічність в сюжеті, історія знітилася і її тупо спустили на гальмах в млявий кінець. Відчуття, що автора просто обмежили в просторі та формі і не дали дописати все що він хотів.
"Мовчазне пекло" — неймовірна історія, з цікавими та неоднозначними персонажами (нарешті без романтичної лінії) старий добрий Новий Орлеан, джаз, шамани вуду, Марді Гра. Заплутаний сюжет, чудова детективна складова, інтрига до самісінької розв'язки. Ох, а закладена авторами сцена кота з татуюваннями, в мене відпала щелепа.
Звісно ж нікуди не подівся неймовірний малюнок від Хуанхо Ґуарнідо. Дивовижна відчуття простору та деталей, надзвичайно виразні персонажі, потужна робота з кольором, що занурює в атмосферу подій з перших же секунд.

[Vityska · Rating 5 out of 5]

Сартр, джаз і котики
.
Другий випуск графічних романів іспанських авторів Хуана Діаса Каналеса і Хуанхо Ґуарнідо такий самий крутезний, як і перший. А може, і ще гарячіший. Усе, як я встигла полюбити, - нуар, Америка 50-х, харизматичний детектив-котик Блексед, який як поведе бровою, то й не встоїш (а коли пістолета дістане... ух!), зооморфні, але надзвичайно емоційно виразні персонажі. А ще пристрасть, яка так і бринить у повітрі. Ну і сюжети класні - про ліваків-інтелектуалів, комуністично загрозу, підпільні бари і весь цей джаз.
.
У другому випуску "Блекседа" - два графічні романи. "Червона душа" - про гурток лівих інтелектуалів, які на перший нібито просто бавилися словами, а насправді в їхньому середовищі готувалися страшні речі, що могли б стати катастрофою. "Мовчазне пекло" - про самобутню музику, отруйний бізнес і компроміси з собою, які практично зруйнували талановитого музиканта. Про те, що інші - це не завжди пекло, як казав Сартр, бо іноді їм до снаги привести людей до справжнього раю.
.
Обидві історії - динамічні і драматичні, з погонями, бійками, фатальними жінками, народженням і смертю, бо куди ж без неї? А намальовані так круто і вишукано, що просто не можеш відірватися.

[Ярко Філевич · Rating 4 out of 5]

У мене враження, що Каналес і Гуарнідо не так дбали про сюжет, як про атмосферу. Чистий нуар, читаю і текст у поєднанні з малюнком відлунює у вухах джазом. Але. Усі історії закінчуються отак ніби десь має бути ще 1-2 сторінки з деталями розвязки і які саме у мій примірник не потрапили. Мабуть таке відчуття легкої незавершеності теж джазове.

[Yura Stakh · Rating 5 out of 5]

Історії, як завжди чудові, малюнок божественний, атмосфера нуарна. Це все ще один з кращих коміксів, які мені приходилось читати. Дуже раджу, однозначно 10 з 10.

[Oleg Tipa · Rating 5 out of 5]

Fantastic!

[Murat · Rating 4 out of 5]

Polisiye çok sevdiğim bir tarz değil, hikayeler ise vasat diyebilirim.

Öte yandan; Çizgiler, renkler, atmosfer, karakter tasarımları.. Muhteşem..

Şimdi tekrar sadece çizgileri incelemek için yeniden başlıyorum.

[Roman Vynohradov · Rating 5 out of 5]

Складно підібрати нові слова для опису цього коміксу, бо він настільки ж охуєнний, як і попередня частина. Це прекрасний нуарний детектив, який живе на межі соціальщини та пригодницької оповіді. Автор узяв частини з історії реального світу й на їх основі створив сюжет, де ролі людей відіграють тварини.
У «Червоній душі» головний персонаж Джон Блексед змушений розслідувати напади групи комуністів, що живуть у США (за стилістикою події явно в 60-их відбуваються, під час Холодної війни). Історія починається з випадкової зустрічі зі старим другом і рухається рейками класичних детективів. Протягом розслідування головний герой отримує пизди, відкриває кілька секретів і таки докопується до істини, але ця правда не несе в собі нічого хорошого.
У наступному ж випуску Блекседу доручають знайти геніального музиканта-наркомана, який кілька тижнів як пропав. І тут будуть відкриті давні секрети, а персонажі виявляться не тими за кого себе видають. Фіналом, як завжди, стане компроміс із совістю, але саме це в нуарних детективах працює найкраще. Хоча автор Діас Каналес використовує шаблонні штампи цього жанру, але робить це дуже грамотно і тому вони чудово працюють.
На рівних із сюжетом тут іде малюнок, який додає дуже багато як до загального фону, атмосфери та опису світу, так і до самого сюжету. Деякі події можна чудово передбачити вже за кілька фреймів, якщо читати уважно. І коли так виходить ти сидиш в дикому захваті, що помітив що так станеться. Найчастіше таке відбувається перед бійками, коли помічаєш якийсь кривий погляд другорядног�� персонажа, чи обережний порух ока Блекседа. Це пиздато, коли оповідь працює не лише завдяки тексту. Не пам'ятаю, чи було в минулій частині таке, але тут часто трапляється, що сусідні сторінки намальовані в одній кольоровій гамі. Цікаве рішення, яке я не до кінця зрозумів, але виглядає прикольно.
В цілому вийшло дуже пиздате продовження дуже пиздатого коміксу. Рекомендую всім, тим паче його можна читати без прив'язки до попередніх випусків. Це повністю завершені окремі історії.
Сюжет: 8/10
Малюнок: 10/10
Оцінка: 9/10
#комікс #коміксрецензія #ррцз #безцензури #блексед #бд #детектив #нуар #dargaud

[Burkem Cevher · Rating 5 out of 5]

İlk cildi o kadar beğendim ki hemen ikinci cildi de okudum. Beni hayal kırıklığına uğratmadı. Keşke daha çok Blacksad olsa, daha çok okusam!!

[Ihor · Rating 5 out of 5]

Гарний переклад та якість видання. Історія теж непогана, але перша книга мені зайшла краще.

[Green Hedgehog · Rating 5 out of 5]

Итак, в прошлой книге, Джон Блэксад отправляется в Лас-Вегас. Правда делает он это за пределами основной истории. Сделал он это, чтобы выполнить обещание, которое во второй книге дал одному из героев. Но сам факт этого путешествия повлиял на начало этой истории. Такой связующий мостик между двумя историями. И на мой взгляд — не особо то и нужный. От этого ничего не меняется, у него скорее более утилитарное значение. Он нужен исключительно чтобы подчеркнуть дух и атмосферу эпохи. Вид с небоскреба на атомный взрыв и богачи, одетые в вечерние платья и костюмы, которые наблюдают за этим событием. Вечеринки, игра в казино. А потом Блэксад возвращается в свой родной город. Да и дело, в которое оказывается втянут Блэксад, появляется буквально из ничего. Его не нанимают, он просто оказывается в центре событий.
Ну и на этот раз ему противостоят не какие-то бандиты, пусть и высокопоставленные и богатые, а целая система. Знаменитая охота на ведьм, которую в США развернули в пятидесятых годах, угрожает друзьям Блэксада. Это уже что-то за пределами его возможностей, но все равно у главного героя есть шансы что-то придумать. Если бы еще разобраться с тем, как все происходящее связано.
Это, кстати, одна из отличительных особенностей этой истории. Тут сразу развивается несколько историй, среди которых Блэксаду вместе с читателем необходимо метаться. Слишком много всего происходит — поиск причин покушения на друга его детства, бегство от самой системы, попытки понять, что же здесь вообще происходит. Ну и любовную линию прикрутить не забыли, куда без этого в историях про частного детектива? Так что да, местный сюжет, на мой взгляд, немного перегружен происходящим вокруг.
А вот физическое исполнение тут, безусловно, на высоте. Опять передача духа эпохи, опять герои, которые буквально наполнены характерами. Тут даже персонажи второго и третьего плана оказываются переданы филигранными образами. Петух-сенатор, который ищет врагов, далматинец-плейбой, кайман-наемный убийца. И еще целая куча подобных им персонажей. А еще есть мелкие детали эпохи на фоне. Рисунок просто замечательный. Так что с технической точки зрения - все просто великолепно, как обычно во всей этой истории.
Поэтому — если вы уже следите за приключениями черного кота-детектива, то пропустить эту книгу вы просто не сможете. Если же только начали, то логичным будет начать вам с первой книги. Благо она того стоит.

[Sipovic · Rating 3 out of 5]

В этой книге произошла попытка усложнить канонически картонного протагониста, путём приклеивания классической нуаровой болванке прошлого институтского интеллектуала, дабы получить выход на профессоров-ядерщиков и тему маккартизма. Скажем прямо, налепленная биография, сидит на сыщике как на корове седло, неудобно контрастируя с предыдущим томом, да и по тематике создателям добавить нечего. Дополнительно размазанные тонким слоем нацисты и водородная бомба в повествовании на полсотни страниц только усугубляют ощущение тесноты. Этот уход в политические дебри чужой страны, особенно без хорошей детективной составляющей не сработал, просто вытеснив Блэксэда на обочину, оставив ему по сути лишь роль функции.
Ситуацию исправила вторая история, где псевдоинтеллектуальная лабуда была отброшена, а локации университетских кампусов сменены на пёстрый Новый Орлеан, с его нескончаемой музыкой, паровыми судами и конечно же карнавалом. Откатившемуся к заводским настройкам сурового шпика герою поручено найти блюзмена-героинщика, и пусть фабула вновь звёзд с неба не хватает, зато тут и персонажи ярче (вроде конкурирующей ищейки - бегемота), и визуально это без сомнения самый впечатляющий из рассказов.
Жаль, что этот очень красивый комикс как серия бьётся об потолок слишком скромными объемами, не дающими интересным сюжетам набрать ход, и общим подходом европейских авторов к Америке исключительного как к набору стереотипов.

[Nadia · Rating 4 out of 5]

Эти две истории понравились больше. Вторая и вовсе происходит в Новом Орлеане, к которому у меня особое отношение. Интересно, как и в прошлой истории тут поднимается расовый вопрос, при этом вместо каких-то определенных животных раса тут определяется мастью. То есть одни коты черные, а другие белые, но при этом все коты. То же со всеми остальными. Довольно интересный подход, который как раз и показывает, что проблема "skin deep".

[Sergey Yurievich · Rating 5 out of 5]

Просто великолепнейший, шедевральный нуарный комикс.

[Alexander Lisovsky · Rating 4 out of 5]

Вторая книга то ли из-за отсутствия эффекта новизны, то ли в силу более специфической музыкальной тематики содержит меньше вау-кадров, но всё равно столь же захватывающая и нарисована потрясающе.

[Asja · Rating 5 out of 5]

І все ж таки не розумію, як у світ різнокольорових тварин можна було протягнути класичний расизм. Хутро у всіх різне. В історії різні види тварин та птахів. Досить мало саме тих, хто з білим хутром/пір'ям. Або ж Блексед вештається саме по таким районам.
Ці книги, вони не тільки детектив, вони про чесність. І те, що вона приховує

[Linnie Greene · Rating 4 out of 5]

Not necessarily as comprehensible as the first volume (was it the translation?), but the art and overall story arc had me mesmerized, as before.

[Icten keskin · Rating 3 out of 5]

hikaye kalitesi artarken çizim kalitesi düşmüş. ilk ciltteki o bulanık suluboya çok güzeldi şimdi çok sıradan görünüyor.

[Maria · Rating 5 out of 5]

нужно еще