Она – современная ведьма-авантюристка, ворожит и снимает порчу, но верит только в деньги. Он – демон, вселившийся в нее. Она – одержимая. Она – гончая. Он – жестокий хозяин. Двое ненавидят друг друга и связаны общей миссией. Стоит хоть раз ошибиться, опоздать, просчитаться – и ведьма, и демон отправятся в ад. Но в таком трудном деле ошибка – всего лишь вопрос времени…
Марина Дяченко Marina and Serhiy Dyachenko - co-authors of novels, short fiction, plays and scripts. They primarily write in Russian (and in the past also in Ukrainian) with several novels translated into English and published in the United States. These include, Vita Nostra (2012), The Scar (2012), The Burned Tower (2012), Age of Witches (2014) and Daughter from the dark (2020). The primary genres of their books are modern speculative fiction, fantasy, and literary tales.
Рецензія була написана: 09.08.2015 На оповідання «Жук»
Давно знайома з Дяченками та їхнім стилем вибудовувати й закручувати сюжет. Насилу згадаю їхні оповідання, які читала кілька років тому, але більші твори досі згадуються, а деякі залишаються улюбленими. І ось мені потрапляє це оповідання з дуже коротким описом, що чіпляє.
Останнім часом усі оповідання, які мені довелося читати, були дуже незвичними, глибокими та такими, що приголомшують уяву. Від Дяченків я подібного не очікувала, але все ж відкрила їх з якогось нового та цікавого боку.
Це оповідання не виходить за межі неможливого, хоча й віддає фантастикою. Воно не викликає шоку, але після нього ходиш замислений і не втрачаєш легкої усмішки. Так, воно безмірно глибоке у своєму істинному сенсі й цікаве настільки, що проковтуєш слово за словом, доки не дійдеш до останніх абзаців. Їх можна перечитувати кілька разів і дивуватися тому, як письменники змалювали фінал.
Не пошкодуйте пів години свого часу на прочитання цього твору. І пів години на те, щоб подумати, чи всі наші мрії мають збуватися і чи згодні ми заплатити реальну ціну за їхнє здійснення.
Ох, вроде и банально, но черт, так захватывает - не отложить книгу! *** Шаманы эти Дяченко, черт побери! С этой книгой я пропустила (добровольно дала ему уйти!) автобус на 6.20 из Одессы, и проторчала с ней на неуютном автовокзале до следующего автобуса в 9. С этой книгой я сейчас вышла на обеденный перерыв (мне оставалось процентов 20 дочитать), и не смогла оторвать себя от скамейки, пока не дочитала! Давно меня так не накрывало. И не душевно особо, и не жизненно, и казалось бы, ничего особенного для себя не извлекаешь, но не оторвешься!
Чудесным образом обретённая в каком-то фикспрайсе книга прочиталась за пару дней взахлёб. Интересные повороты сюжета, хороший язык. Из "Одержимой" получился бы неплохой сериал.
Люблю творчество супруг Дяченко, и они не подвели. Как обычно, не стоит задавать вопросы о том, почему сверхестественная составляющая происходит. Авторы просто придумают затруднительное положение, и потом пишут о том, как герои выкручиваются. А эти "герои" на самом деле простые люди, как мы. Так что "Одержимая" это не книга о демоне, о ведьме или о одержимости. Это книга о жизни. О том, как люди страдают. Как люди наказывают себя и других, и как человек может совершать добрые поступки не из соображений доброты.
Не самый лучший роман для этих замечательных авторов. И идея не слишком интересная (в ведьму-шарлатанку вселяется демон и заставляет ее спасать самоубийц), и повторяющиеся истории спасения успевают наскучить к финалу. Кроме романа "Одержимая" в книгу входят еще повесть "Электрик" и два рассказа - "Самум" и "Жук". "Электрик", в котором происходят зловещие события в маленьком городке, мне очень понравился - лучшая, на мой взгляд, история этой книги. У "Самума" (почти НФ про далекую планету с суровыми условиями жизни) немного невнятный финал. А "Жук" (про человека, которого похитили и заставили петь хором) мне вообще не понравился, несмотря на оригинальную идею. Впрочем, язык по-прежнему отличный, и в целом книга неплохая