Стільки вдаль веде доріг-
Де стіна дерев чи скель,
Струмок до моря не добіг,
Не гріє сонце підземель;
Де зима посіє сніг,
А червень світом заселя,
Де каміння чи моріг
І місяць сяє з-за шпиля.
Стільки в даль веде доріг-
Хмари чи зірки встають,
Та вернеться на свій поріг
Той, хто вирушив у путь.
Той, в чиїх очах застиг
Меч, вогонь, печерний жах,
Узрить зелений переліг,
Дерева рідні на горбах.