Заздрість. Сумна пристрасть

by Elena Pulcini, Дар’я Кондакова (Translator)

Заздрість...

Вона завжди виникає з порівняння. «Чому він/вона може, а я – ні?» – запитуємо ми себе подумки, кидаючи злий погляд на іншу людину. Запитання виявляє нашу неповноцінність, а тому ніколи не може бути поставлене вголос. Це гріх Люцифера, що заздрить людині, гріх Каїна щодо Авеля, гріх Яго щодо Отелло, але також гріх Гримільди щодо Білосніжки. Порок зазвичай несе насолоду, але не заздрість, яка є отрутою душі та породжує муку й страждання: людина шаленіє, коли бачить щастя та благополуччя інших, сприймаючи це як приниження свого існування й ознаку власної невдачі. Від Античності до сучасних демократичних суспільств, де заздрість знаходить свій ідеальний ґрунт, від казки до телевізійних новин наших днів – авторка розповідає про метаморфози цієї «гіркотної» пристрасті, що отруює взаємини, позбавляє власного «Я», паралізує життєву силу і навіть здатна призвести до насильства, коли перетворюється на ресентимент.

160 pages, Hardcover

First published January 1, 2011

Reviews

[Ігор Антонюк · Rating 4 out of 5]

Описати людські емоції доволі складне завдання для дослідників. До них неможливо доторкнутися чи побачити неозброєним оком, точно описати або добитися правдивих свідчень від респондентів. А якщо вони ще й, м’яко кажучи, не прикрашають людину, то отримати об’єктивні дані видається марною справою.

Проте, ціла плеяда вчених, спираючись на філософські праці чи релігійні трактати, вивчаючи людські уявлення тої чи іншої епохи, використовуючи етнографічні матеріали та інші методи дослідження, зуміли створити прекрасні праці з соціальної історії, історії ідей, культурології тощо. І книга італійської філософині, доцентки соціальної філософії Флорентійського університету Елени Пульчіні «Заздрість. Сумна пристрасть» – одна хороших прикладів ґрунтовного дослідження непривабливої людської сторони, якої вона не могла позбутися і не позбудеться ніколи допоки існуватиме людство, рідна сестра гріховної Гордині, її Величність – Заздрість.

Далі за посиланням: https://chytay-ua.com/blog.php?id=135...

[Данило Депутат · Rating 4 out of 5]

Знав, що цей нонфік тяжіє до науковості, зовсім трохи – до популярності. Рік лежала на полиці, два рази починав, адже дрібно, і примірник зберіг запах.

З іншого боку, його лампове рипіння і милий блакитний скорпіоша на перетині білого і синього натякали на найкращий час для прочитання саме зараз.

Що не позбавило амбівалетності почуттів, адже, наприклад, що заздрість часто походить з гордовитості, пихи, нарцисизму — то я знав. А от про змію, що пирснула отрутою в очі, і через це ми маємо таке поняття як заздрісний вираз обличчя – ні. Також від неї походить справедливість; її продукує кінематограф, обираючи об’єктами заздрості, приміром, успішних менеджерів.

Часто відчувається ненависть до людини, проте водночас об’єкт заздрості – своєрідний ідеал. На підтвердження використано факти війн, терористичних актів, антисемітизму.

«Життя зараз», як і «трешові телепрограми» формують споживацьку культуру, створюючи, я так розумію, ілюзіорне прагнення до досконалості; томість, зникає унікальність.

Ще мене зачепила цікавістю теза про зображення заздрості в образі, наприклад, відьми; часто історичної, мстивої. Такої, яку часто називають амазонкою. Хоча феміністки й намагаються це змінити.

Елена Пульчіні пропонувала замінювати цю сумнівну пристрасть менш сумнівними: можливо, шукати соціальні практики як опору. І триматися власної унікальності.

Переказ цікавих для мене тез завершив: книжка радше сподобалась. З-поміж трьох прочитаних однакового обсягу, відчувається дійсно монументальною. Сумно, що авторка – італійська філософиня – померла внаслідок ускладнень від ковіду. А праці вже приблизно 14 років.

[Alessio · Rating 5 out of 5]

A very well written and interesting book. I highly recommend it.