Ви много чого добились у жизні, но при цьому остаєтесь малокультурним бараном? Ви не проти козирнуть ерудицією, но у вас тупо нима врем’я читать книжки? Доктор Падлюччо спішить вам на помощ! Він прочитав кучу всякої класики замість вас, і прагне поділитись перлами, видобутими з найкромєшніших глибин. Пролиставши ету чудо-книжку, ви тут таки усвоїте всю мудрість, шо видряпана на скрижалях люцького генія. Доктор не тіки тщатільно й у доступній формі ознакомить вас зі змістом тих шидеврів, про які позорно не знати, но і чотко пояснить, шо в них такого важного і в чому прикол.
Мені здається, що після цієї книги навіть геть байдужа людина до літератури почне потроху заглядати під палітурку. Тут є абсолютно все: чіткий виклад сюжету та ідейного наповнення, детальна характеристика персонажів. І це все заправлено шпарким гумором. Якби Стівен Фрай писав літ. критику, з-під його руки виходили б досить схожі речі. Конче треба знайти 2-й том.
якби курган і агрегат мали літературознавчий хист. а, це подервʼянський виходить... але ні, бриних цілком самодостатній і дотепний теж по-своєму. обожнюю
найкрутіше, мабуть, було про "шум і шал". водночас дуже смішно і не дуже банально. і про "лоліту" потужно вийшло, та й про самого набокова, врешті-решт, теж. хоча улюблена моя цитата – з найпершої частини, котра про "415 за фаренгейтом": смерть – ето сосатільна канфєта. ми всі рождаємся з етім лєдінцом у роті, і смокчем цілу жизнь, одчаянно і страстно, з причмоками і стонами, бо це інстинкт – нічо не зробиш. найменш сподобалося про "фауста". мало того, що автор періодично збивався зі стилю й починав говорити мовою, якою іноді на радіо "промінь" говорять про шевченка – ну, ви уявляєте, – то цей есей ще й був приблизно такий самий захопливий, як друга частина самого "фауста". мабуть, то текст наклав відбиток на спробу про нього написати.
Качєствєнний огляд мірових шидеврів літєратури, мені понравилось, купа хайлайтів і висловлювань каторими тепер зможу блєстати в общєстві. З деякими творами уравень чутка просідає, но загалом отлічне чтиво. В пошуках другого тому.
Один з небагатьох письменників, якому вдалося розсмішити мене у своїй книзі. Письменник, у якого немає ідолів і який дозволяє читачу без остраху подивитися на визнаних геніїв світової літератури. Особливо вдалими,як на мене, виявилися огляди на Стокера, Ґете та Фолкнера. Тепер переслідує бажання знайти другий том книжки, поки не вдається(