Я знаю, що ти знаєш, що я знаю

by Irene Rozdobudko

Russian Book. Folio. 185. 2013. Paperback.

240 pages, Hardcover

First published January 1, 2011

About the author

Українська журналістка, письменниця, поетеса.
З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія».
Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій.
Відомі твори: "Пастка для жар-птиці", "Ескорт у смерть", "Ґудзик", "Останній діамант міледі", "Все, що я хотіла сьогодні...", "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю" та інші

Reviews

[Yuriy Rudenko]

Прочитавши 80% книги, починаєш думати - "на троєчку потягне". Але потім іде вибух і ти змушений дочитати до кінця без зупинки.

[Grevick]

Набір есе про українських емігрантів в Німеччині. Чесно, не сподобалося. По ідеї, ці окремі історії-життя повинні були сплітатися у одну картину - як Love Actually. Окремі життя, які "вузликами" сплітаються з іншими. По факту, маємо кілька ледве зв'язаних історій, і коли очікуєш, що ось-ось відбудеться кульмінація, і все об'єднається в крутій розв'язці - ми різко стрибаємо на кілька місяців уперед і отримуємо.. пшик. Стара пані померла, усі хто жив у неї, давно роз'їхалися хто куди, вирішили змінити своє життя, буквально пару речень про долю кожного. Реально відчуття розчарування у кінці.

[Kate]

Історії різних людей, які волею долі опинилися під одним дахом пансіонату пані Шульц. Історії не дуже веселі, а є й трагічні, але оптимізм переважає й надихає на "все буде добре".

[Vasylyna Dybaylo]

Дуже цікавий сюжет, захоплюю викладення

[Oksana Zokhniuk]

Надто обтяжлива історія заїждженої теми українських заробітчан. Втомлює читати про те які наші люди нещасні та бідні.

[Valentyna Zelena]

I все одно Роздобудько не письменниця... Це вже друга книга, пiсля якої в мене вiдчуття, що я прочитала набiр журнальних статей. Та й бiльше того, реальна кiлькiсть сторiнок суттєво вiдрiзняється вiд номiнальної кількості. Так собі, чтиво на 2 години по дорозі додому в громадському транспорті. Такі неглибокі і буденні "історії життя" можна прочитати щодня в інтернеті чи журналах. А тут така голосна назва книжка.