Тіло ТМ

by Вікторія Гранецька

Людська душа – двоїста. Жоден із нас не є стовідсотково добрим чи безмежно лихим. Однак дуже важко інколи повірити в те, що, здавалося б, жорстока, груба людина здатна на добрі вчинки, що всередині неї живе любляча і віддана істота. А так буває. Про таку людину – новий роман Вікторії Гранецької «ТІЛО™».

Цей роман – не про переселення душ. Ця вигадана історія змушує кричати «Не вірю!». Книга – не про те, як люди мріяли жити вічно і переселялися заради цього в тіла інших людей. Ні. Це – лише фон. Насправді ключовими у романі є люди, саме на них фокусується авторка. Не на сірій масі, а на конкретних особах, які тісно пов’язані одне з одним і вибудовують фабулу твору.

Отже, Юрій, або Доктор Паскуда. Саме він і є головним персонажем у романі. Здається, ця людина не має серця, здатна на будь-який жахливий учинок навіть без мотивації. Він може безбожно убити іншу людину заради реалізації власних бажань. Убивства – це і робота, і повсякденне життя його. На роботі Доктор Паскуда переганяє душі одних людей в тіла інших, відбираючи в тих, хто хотів би жити, їхні мрії, цілі, бажання, спогади, їхні родини зрештою, знищує їх душі, щоби потім у бажаних тілах могли оселитися впливові й заможні. За межами ж лікарні Юрій легко може закохати в себе жінку, заволодіти її незайманим тілом, а потім убити й утопити в річці. Просто так. Його зовнішність, яку без зусиль можна уявити з описів авторки, і його учинки викликають обурення й відразу. Здавалося б, хіба може така людина когось любити? Чи може існувати для такої людини ідол? Виявляється, може. Його ідолом з дитинства стала Іванка.

Юрій та Іванка зростали разом у сиротинці. Іванку чужий дядько забрав і завіз за кордон. Юрій лишився. Але поклявся за будь-яку ціну знайти дівчинку і помститися чужинцю, який її вивіз. Це стало метою усього його життя. І зовсім неважливо, скільки людей мають пожертвувати (чи поплатитися) своїм життям, аби плани Юрія реалізувалися. За всяку ціну – значить, за всяку.

Велике неземне кохання. Кохання, про яке мріють сотні чи й тисячі дівчат. Щоби хлопець кохав дівочу душу, а не тіло. Щоб йому було неважливо, великі в тебе груди чи малі, криві ноги чи рівні, гладка ти чи худа. Щоби він любив твою душу, навіть якщо вона – у тілі бридкого череватого стариганя. Бути для нього ідолом. Майже богом. Юрій любив душу Іванки, не вбачаючи у ній жінки, не бажаючи її тіла. Аж поки не зустрів Іванчине тіло з душею іншої жінки. От тоді він і зрозумів: існує велика різниця між коханням і обожненням, між пристрастю і смиренною поштивістю. Доля інколи розставляє усе не так, як людина собі уявляла.

У романі поєднано елементи трилеру, хорору з яскравою любовною лінією (без якої роман був би не такий цікавий, особливо жінкам). Загалом твір – унісекс, тобто прихильники даної книги знайдуться і серед чоловіків, і серед жінок. Знаходимо тут фетишизм, магію, релігію вкупі з психіатрією (навіть не психологією). Мають місце екскурси в минуле, хоч розповідь ведеться про майбутнє. Такий собі ф’юче-роман із ретардацією.

Авторка намагалася якомога більше закрутити «клубочки». І їй це вдалося. Усі персонажі тісно пов’язані, усі події – взаємозумовлені, нічого й нікого зайвого.

Явно, що сюжет виглядає неправдоподібним. Хтось скаже, що його «зідрано» із якихось зарубіжних романів. І справді, «ТІЛО™» відгонить якоюсь прихованою алюзією. Але ж перипетії доль персонажів…

Головні персонажі виглядають автентично українськими. Одного звичайного дня людину забирають із рідної землі, перевозять у чужу країну і силою змушують робити те, що комусь вигідно. Застосовують шантаж, тортури, використовують найближчих і найдорожчих, аби людина погодилася на все, на будь-що. Вона не має права сказати «Ні». Немає такого слова й бути не може. Із найдобрішої людини можна зробити злісного гвинтика системи. Головне – знати, на які болючі мозолі натиснути. Ось тут вам тема так званого притлумленого патріотизму.

Гранецька на диво правдоподібно пророкує ймовірне майбутнє України через 20-40 років. У її романі такої держави більше не існує. Звісно, це – лише художня вигадка автора, але ж вона може й стати реальністю. Тож книга змушує задуматися і над цим… Якою ми хочемо бачити свою країну через кілька десятків років? І чи хочемо ми, аби вона продовжувала бути незалежною, розвиватися й міцніти?

Про «ТІЛО™» Вікторії Гранецької можна говорити безмежно довго, розбирати роман за персонажами, за подіями тощо. Можна аналізувати жіночі образи, не зупиняючись на одному лиш образі Юрія. Однак аналіз займе велику кількість сторінок і купу часу. Краще вже просто прочитати роман, ніж детальну рецензію на нього. Адже, мабуть, для того ця книжка така заплутана, щоб кожен читач міг самостійно й неодноразово аналізувати її, суб’єктивно, у своїй голові. Бо ж скільки читачів, стільки й думок про книгу.


Автор: Юлія Юліна

Genres: Science Fiction, Fantasy, Fiction, Ukrainian Literature, Dystopia

316 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

About the author

Вікторія Гранецька народилася 24 березня 1981 року в селі Юрівка Козятинського району Вінницької області в родині поляка та українки. В дитинстві писала вірші, казки, оповідання, публікувалась у районній газеті «Вісник Козятинщини».

У 2003 році здобула фах практичного психолога у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського. До 2010 працювала офіціанткою, рекламним агентом, продавцем косметики, доглядачем за маленькими дітьми, консультантом у музичному магазині, коректором в газеті для російськомовних емігрантів Каліфорнії та Філадельфії, журналістом/редактором рубрики «Культура» в місцевому ЗМІ, а також літературним редактором в одному із глянцевих журналів.

З 2010 року мешкає у Вінниці, пише прозові твори.

2011 року за рукопис роману «Мантра-омана» отримала першу премію літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «роман». Це був дебютний твір 30-річної авторки, або, точніше, її перший завершений твір такого обсягу. Восени 2011 року роман вийшов у видавництві "Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».

Упродовж 2012–2013 займалася журналістикою, соціально-культурними проектами («100 книжок для сільських бібліотек», «Сучасне Епатажне Креативне Слово», «Письменницькі спогади»), мала кілька публікацій у жанрі малої прози (есей «Симфонія № 38» у складі альманаху «Експрес Молодість», новела «Закохане місто» на шпальтах «Літературної України»), двічі побувала в складі журі конкурсу «Коронація слова».

У червні 2013 року в «Клубі сімейного дозвілля» вийшла її друга книжка під назвою «ТІЛО™». У вересні того ж року роман «ТІЛО™» потрапив у десятку фіналістів Міжнародної премії імені О. Ульяненка та увійшов до шорт-листа Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року'2013» у номінації «Красне письменство».

В 2015 почала писати неримовану поезію й отримала диплом лауреата VІІІ Всеукраїнського поетичного фестивалю «Підкова Пегаса-2015», а згодом за вірш «Смарагдові очі» — лауреатство у Міжнародному поетичному конкурсі «Намалюй мені ніч» від журналу «Склянка часу*Zeitglas».

Долучилася до започаткованого «Коронацією слова» проекту «Воскресіння Розстріляного Відродження» з літературознавчим нарисом «Корабель Юрія Яновського». Взяла участь у І Міжнародному фестивалі оповідання "«Intermezzo» (м. Вінниця) і продовжила експерименти з короткою прозою — у вересні 2015 року побачили світ українська та англійська версії оповідання письменниці «Емігрантка» у складі двомовної збірки есеїв та оповідань «Україна в мені» («Ukraine within me») від Львівського жіночого літературного клубу (видавництво «Апріорі»).

Есей «Остання жінка на Землі» вийшов на шпальтах літературно-художнього журналу «Дніпро», оповідання «Абонентська скринька» у складі збірки «Львів. Кава. Любов», виданої «Клубом Сімейного Дозвілля».

У вересні 2015 року вийшов «Щасливий» — третій роман письменниці, створений на основі реальної історії про українську дівчину та азербайджанського хлопця-мусульманина. Роман нагороджено спеціальною відзнакою «Коронації слова» у номінації «Гранд Романи» та опубліковано у київському видавництві «Нора-Друк». Книга була презентована у різних містах України, в тому числі й у середовищі українських мусульман в Ісламському культурному центрі м. Києва.

Reviews

[Кшися Федорович · Rating 5 out of 5]

Відгук на цю книгу я боргувала добрих два місяці, а тепер, коли до нього підступаюся, перегортаю сторінки пісень Роя Макнамари і розумію, що не відпускає. Химерний знак якості — книга залишає у свідомості частинку себе.

Досі не знаю, як розкласти свій оберемок вражень, тому почнемо з анотації та без спойлерів.

Доктору Паскуді не до серця його робота, але він сумлінний та цінний працівник, адже лещата корпорації тримають міцно. Корпорація ж не звичайна — «Тіло ТМ» монополіст з переселення свідомості людини в інше тіло. Що можна чекати від світу, де це можливо? Всього. Народження дітей на продаж, погодинне переселення, дуже випадкові і дуже нещасні випадки з тими, у чиє тіло захотілось переселитися комусь при грошві. Але у чому полягає секрет і що чекає на того, хто викриє правду?

З приємностей книги хочу, можу і мушу виділити поезії Вікторії у виконанні персонажа Роя Макнамари. Тіло Тм починається з поезії, заснованої на молитві, у якій залишено основні звороти, але замінено слова. Це частий прийом у хорошій поезії, і одночасно рідкісний у широкому вжитку, адже людей це переважно напружує та відлякує. Що ж, у «Тілі ТМ» вас чекає багато напруження, і хай далі рушать лише сміливі, адже ви й уявити не можете (доки не дочитаєте), як багато ці поезії важать для сюжету.

Це одна з особливостей Тіла — тут усе відбувається замкнено, переплетено, кожна історія має початок і матиме завершення, кожен вчинок кожного з героїв матиме наслідки, кожну сюжетну ниточку підібрано і сховано, з кожної рушниці застрелиться Кобейн. І одночасно це все потужно вибухає наприкінці, залишаючи нас в невідомості (а стелю заляпаною). Коли ви починаєте здогадуватися, до чого хилить сюжет і чим завершиться сцена, готуйтеся до різкого повороту.

З не те, що недоліків, але шокових ситуацій можу виділити [спойлер] наприкінці, коли прочитаєш до цього моменту і прокручуєш в голові весь сюжет, наново його переосмислюючи, а у книзі залишилося десять сторінок. Одночасно розумію, що якби знати, на що звернути увагу, це не було би аж таким шоком, адже постфактум у книзі багато натяків, які авторка щедро робить, аби майстерно відвернути від них увагу вже за мить. Проте особисто мені не вистачило часу якось оговтатись, а книга вже закінчилась. Уся надія на продовження — адже Вікторія анонсувала перетворення Тіла на дилогію.

Відтак на читачів, вже знайомих з текстом, також чекає сюрприз — за вісім років Вікторія дещо переписала цю історію, отож на них чекає нова кінцівка деяких сюжеток і взагалі.

Оформлення це окрема категорія для похвал. Художні форзаци, оформлення до розділів, колючий дріт на сторінках, бірки на позначення нумерації, ВОВКУЛАКА У РОЗРІЗІ, значки до бестіарію... Лише що будь-які пояснення та переліки імен персонажів тощо мені видається логічнішим розміщувати на початку книги. Кому не треба, прогорне, а решта ризикують півдороги згадувати, як звали того важливого шофера.

Варто зважати, що свій перший наклад ця книга подолала у КСД ще у 2013 році. Три тисячі примірників, при тому, що це дуже нішева і темна фантастика на стику жанрів, з містикою і трилером. Якщо ви звертаєте увагу на технічні сторінки, то знаєте, що хороші, але не мегабестселерні автори нішевої фантастики зараз друкуються накладами по одній-дві тисячі. І я мушу зазначити, що за вісім років ця історія не втратила своєї потужності.

[Oleksandr Morozov · Rating 2 out of 5]

Нерозкритий потенціал

Недалеке майбутнє. Біженець з України працює головним лікарем в клініці з трансплантації свідомості в Штатах. Багатії знову стають молодими, а бідні народжують дітей на продаж. Бути здоровим та привабливим стало небезпечно — є вірогідність прокинутись не у своєму тілі, якщо пощастить прокинутись взагалі. Не без простору для розвитку, але світ цікавий: з перевертнями, шаманами вуду та дияволом, що вирішив зайнятися творчістю.

На жаль, не все добре, бо початок повільний, а сюжет, загалом, тягучий. Головний герой іноді поводиться як хлопчик у перехідний період — стає важко йому співчувати. В історії купа другорядних персонажів, яким приділяється багато уваги, але кінцівка повністю нівелює суть їхньої присутності, бо по факту “вбивця дворецький”. Я перебільшую, але враження були саме такі.

А ще є питання до любовного трикутника, бо мораль не зрозуміла.

Цілком радий новому виданню, просто відчувається, що можна було краще.

[Oleksandr Zholud · Rating 3 out of 5]

This is a mix of SF. Fantasy and horror from a Ukrainian author, the English title is ‘Body™: Magdalena’s Children’. It was originally published in 2013 and this review is of the second edition (2021) but I don’t know how much has been changed (except for mentions of the Revolution of Dignity in epilogue).

The story starts with a strange man in a monk robe and military boots, who swears in broken English and drives an old van with Romanian plates. This is Ukraine, Carpathia, the year is 2033 and he came to a Christian orphanage to get several kids bartering for food, clothes and weapons. Then it shifts to the USA, Portland twenty years later and introduces Body™ - a clinic that achieved a way to collect a person’s soul to transplant it to another (usually younger and healthier) body. Initially, bodies for the procedure were taken from death row prisoners, but because demand outpaced supply, both the number of crimes for which capital punishment may be ordered has significantly increased (up to crossing road on red light, which for me sounds like almost direct quote from Larry Niven’s The Long Arm of Gil Hamilton) and a large number of ways of getting ‘volunteers’ were developed. The protagonist of this chapter is a doctor in one of such clinics, on a surface similar to the man from the first chapter. He hates himself for his work is a legalized murder, but due to some vague obligations, he should continue. So far everything is more or less SF (if the concept of the soul is scientific, but after all SF for ages is fine with faster-than-light travel, so why not souls), but the next chapter brings readers back to Yuri, one of the orphans and tells his story – since early childhood he didn’t know his parents and was growing up with is granddad, a local molfar (sorcerer/shaman/wise man/seer), living alone in a forest, with peasants from nearby villages both disliking and fearing the granddad, at the same living partially making a living from visitors to the molfar. However, as time passed, something happened in the larger world, so the usual order broke down and forests filled up with groups of armed men, who lived from robbery. Such a group killed the molfar, while Yuri turned into a wolf and ran away…

The novel has a very interesting structure, where as readers start to think they understood who is who and what is happening, every next chapter turns everything upside down, saints turned villains. Sadly, sometimes it is clumsily done (after all this is her debut SF novel), with Deus ex-Machina. Also, the rules of the game aren’t very consistent, like when needed a soul can be extracted hours after the death of the body, while it can ‘disperse’ instantly with a final breath. One thing I disliked is that almost all characters are not just flawed (which is ok, no one is perfect) but crooks and monsters, like mothers transferring to younger bodies of their daughters because they are their legal guardians.

Ukraine here is a failed state, with quite a lot of features as depicted by modern Russian propaganda – from bands of marauders to western (US) curators, who decide for them (up to making former Ukraine a giant zone to which undesirables from all around the globe are sent to disappear). Partially this can be due to the fact that during the writing Ukraine’s president was Yanukovich, who tried to steal the 2004 presidential elections but won the 2009 elections, so a lot of Ukrainians, who fought for the free elections then were depressed and sought that any further struggle is futile. But it also shows how continuing Russian propaganda shaped views even of people who unlikely held any pro-Putin sympathies.

The USA here is a dystopian country, largely following current US dystopias, with rich and powerful getting young and healthy bodies, both democrats and republicans are depicted as power-hungry liars or inbred idiots, actresses creating scandals to keep their celebrity status, with lousy morals (up to the fact that there are several prostitutes, a stripper and a former porn star among characters, with a clear author's disdain to such professions as immoral). The author I suppose has a very limited knowledge of US politics (hey, there are even emergency presidential elections!)

Overall, the book is very uneven – some good ideas are intertwined with very illogical actions of characters, and the interesting character structure mentioned above sometimes leads to hardly believable situations.

[Iryna · Rating 2 out of 5]

Якби не 2 дні в лікарні, я б її навіть не дочитала. Не повірила ні героям, ні їхнім емоціям, ні подіям. Вони так швидко мінялися і дуже часто нелогічно. Я багато разів губила ниточку подій, імена персонажів, а закінчення мені зіпсувало взагалі всі враження від книги. Те, що така потужна корпорація виявилась звичайним ритуалом мене остаточно розчарувало. В мене вже не склалося з "Мантра омана", вирішила дати другий шанс, але бачу, що це не моє чтиво.
Не кажу, що книга погана, але вона точно не моя. І я не рекомендую. Перші 150 ст я мучила, потім стало цікавіше, а під кінець хотілося закрити і так і не дізнатися фіналу. Зрештою, я б нічого не втратила

[Єлізавета Максименко · Rating 5 out of 5]

Уявіть майбутнє, в якому найліквіднішим вашим майном стає ваше ж тіло.
⠀
Мало того, що його можна продати, здати та взяти в оренду, закласти у ломбард і т.д., так можна взагалі купити собі новеньке тіло (будь-якої статі, до речі) і оселитись в ньому.
⠀
У когось навіть «бізнес» налагодився: народжувати дітей і продавати їх корпорації «Тіло ТМ», а вона вже в свою чергу «виростить» це тіло для продажу.
⠀
Моторошно?
⠀
Скажу чесно, є трохи…
⠀
Головний герой - Юрій ( він же доктор Паскуда), якого корпорація змусила працювати на себе і переселяти душі людей в інші тіла. Утримуючи в себе душу його коханої, вони забезпечують собі його покірність.
⠀
Та в його жилах тече гаряча дика кров, що не дасть скоритись такій долі. Саме доктор знайде спосіб дати відсіч корпорації і зробити перший крок до руйнування встановленного ними всесвітнього порядку.
⠀
Але чи можна насправді знищити всемогутню «Тіло ТМ»? Маленька людина проти міцних лещат великих людей світу цього. Боротьба нерівна.
⠀
Той випадок, коли в книзі велика кількість персонажів, але вони тим чи іншим чином пов‘язані між собою. І майже кожен зіграє свою роль у фіналі.
⠀
Це історія, яка захопила мене не одразу. Місцями я невдоволено пхикала і доколупувалась до деталей, але у фіналі пазл склався і всі нюанси отримали пояснення.
⠀
Книгою вражена! Не сподобався лише епілог (як на мене, він був зайвим). ™️
⠀
Цікаво, чи порадує нас авторка продовженням. Але навіть без нього - книга самодостатня і посідає особливе місце на моїй поличці сучукрліту. Також зочу зазначити, що оформлення (чорний зріз та золоте тиснення) - особливий кайф для естетичного задоволення книголюба!
⠀
‼️ Замислилась над «благородною» частиною ідеї переселення душі: це ще один шанс людям, наприклад, з вадами здоров‘я та інвалідністю, жити повноцінним життям. Але хіба ми - Бог, щоб втручатись у такі справи?

[Oleska Tys · Rating 4 out of 5]

Знімаю бал за згадування дуже багатьох росіян. А так, книга крута 👍🏻 яскрава, швидка та оригінальна

[Роман Селіверстов · Rating 5 out of 5]

Здавалося, що мене уже ніяким уявним майбутнім не здивуєш. Але ні, читав із захопленням. І це при тому, що тема переселення душі аж ніяк не нова ні у літературі, ні у кінематографі. Та й закінчення вийшло у стилі голівудських блокбастерів - мовляв, продовження буде.

[Serg Borovkov · Rating 4 out of 5]

На жаль, той випадок коли обгортка (видання від химер) краща за нутрощі. Десь на півдорозі вже хотів спинитися, але якось добрів фіналу.
Поставив четвірку лише за непередбачуваний сюжет та мову.

[Daria Taradymenko · Rating 4 out of 5]

При прирочитанні прямо насолоджувалася художнім стилем 😍 Оці всі красиві речення, метафори, її вірші як епіграфи до кожного розділу…👏🏻
А сюжет химерний, як і належить книгам із «Дому химер» (окрім хіба «Літопису Сірого Ордену» Дерев‘янка). Спочатку намагаєшся розібратися зі світом, що тут й до чого, як все влаштовано…і загальна картинка складається, хоча вона не деталізована, бо це й не головне, це радше як фон для подій. І автор прямо доводить цей світ до абсурду, особливо у розділі з розповіддю про всіх пацієнтів портлендської клініки «ТІЛО^тм» 🤯

«Невиспане місто, по-живому здираючи з себе кудлаті залишки сну, ковтало поспіхом зварену каву, смажило яєчню й робило тости, приймало душ, чистило зуби, взувалося, шукало довбані ключі від «фольксваґена» й урешті, знервоване тими пошуками, розлитою кавою, несмачною яєчнею, підгорілими тостами, запізнюючись, мчало на роботу»

…або…

«Круглий повновидий місяць глипнув на нього підбитим каламутним оком і неохоче пірнув у брудне пелехате лахміття хмар»

От, що я маю на увазі, про красиві речення й художні засоби 😍


З середині починається ще та м’ясорубка в усіх сенсах:
події розгортаються так стрімко, що ледь встигаєш усвідомлювати, як одна таємниця розкривається за іншою;
почуття й емоції вирують від ницості, підлості, ненависті й хворобливої одержимості до пристрасті, прив’язаності й готовності до самопожертви;
жанрове різноманіття нагадує клаптикову ковдру: то гогор з прямо таки готичною атмосферою (сімейство Ван Хеллів має сильний вайб сімейки Адамсів), то детективний трилер, екшн, трішки фентезі з міфологією, навіть ледь чи не любовний роман проскакує…

Місцями мозок трохи вибухає, всього здається забагато, і таке, можливо, зайде далеко не кожному. Бо тут і особистісні драми, і боротьба проти системи, і патріотизм, і міфологія, і купа моральних дилем… Проте, якщо зважати, що це химерна література, то цілком має місце бути 🤷🏼‍♀️
Врешті-решт, ми самі й люди, що нас оточують, — цілі емоційні всесвіти, ми не запрограмовані лише на якісь окремі визначені почуття, повсякчас це ціле сплетіння всього й одразу, тому чи варто дивуватися, що у книзі, котра підіймає філософське питання душі, намішано стільки всього?..
Загалом, якщо зосередитися на головній ідеї, то це роман про те, що кожна людина шукає щастя і їй чомусь завжди здається, що у когось краще: хтось інший завжди красивіший, багатший, успішніший, щасливіший…от би опинитися у його тілі.
Та що усправляє нашим життям: тіло чи душа?..

Цікаво, яка заруба чекає у другій частині? 👀

[Василь Слободинський · Rating 5 out of 5]

" Тіло ТМ "

Автор : Вікторія Гранецька
Назва : " Тіло ТМ "
Видавництво : " Дім Химер "

... " Є речі , котрих ти ще не здатен зрозуміти . Та країна приречена . Ви ненавидите , перш за все , одне одне одного і ще довго будете ненавидіти ! Вас неможливо очолити , дати вам єдину віру і єдину правду ... Не народився ще той , хто об'єднає вас під одним прапором ! "

Вище написані слова взяті з роману " Тіло ТМ " ! Незнаю чому , але вони запали мені в душу і серце ! Я був дуже вражений написаним ! Не буду розкривати таємницю походження цих слів , ви їх дізнаєтеся коли прочитаєте роман пані Вікторії .

Отже ... Як заявляє анотація , це вибухова суміш темного фентезі , наукової фантастики та горору . Ви знаєте , шановні , я цілком згоден з таким описом ! " Тіло ТМ " - це той роман , який захоплює з першої сторінки і тримає в напрузі до останнього слова !

" Тіло ТМ " - це перевидання роману - антиутопії у доповненій авторській редакції з епілогом , бестіарієм та новим художнім оформленням від Влада Сорда . Оригінальний твір було видано ще у 2013 році . " Тіло ТМ " - це перша частина дилогії " Діти Магдалини " .

Прочитаний мною роман я поглинув дуже стрімко та на одному диханні . Читаючи книгу в мене досить часто пришвидшувався пульс та серцебиття ! Світ в якому відбуваються події , темний , жорстокий , кривавий та безжалісний . Світ майбутнього настільки змінився , що його важко впізнати . Я не виключаю , що подібні події можливо уявити на нашій планеті !

Сподобався головний герой лікар Паскуда . Незвичне прізвисько , скажете ви !? Однозначно ! Цікавий герой чи можливо антигерой !? Тут вирішувати вам шановні читачі !

Багато подробиць розкривати не буду ! Але , запевняю , якщо вам подобається темне фентезі , антиутопія , горор , наукова фантастика , містика , загадки та цікаві сюжетні повороти , то однозначно ви маєте прочитати " Тіло ТМ " !

" Тіло ТМ " - це цергова книга від видавництва " Дім Химер " , яка вразила та здивувала !

Отже , однозначно рекомендую !

В мене до пані Вікторії тільки одне питання . Якщо оригінальний твір вийшов ще у 2013 році , то коли ж чекати другу частину дилогії " Діти Магдалини " ?

[Kate Squirrel · Rating 4 out of 5]

Переселення душ за допомогою скальпеля
Доктор Паскуда ненавидить свою роботу. Він талановитий нейрохірург, але те, що йому доводиться робити щодня -- гидке і нікчемне. Він -- очільник однієї з провідник клінік з пересадки свідомості всесвітньої корпорації з промовистою назвою "Тіло тм". "Тіло тм" дарує своїм клієнтам, яких воліє називати пацієнтами, вічне життя, в прямому розумінні цього слова. Не подобається ваше тіло? Замініть його на нове. ��очали діймати старечі болячки? Замініть тіло на нове. Сталася аварія чи нещасний випадок? Замініть тіло на нове. Навіть якщо ви просто хочете побути один день красунчиком, відповідне тіло до ваших послуг. За ваші гроші, звісно. З іншого боку знаходять ті, хто намагаються нажитися на цій корпоративній м"ясорубці: народжують дітей на продаж, здають своє тіло в оренду, в тому числі погодинно (і нерідко отримують назад із сюрпризами). І зовсім осторонь, навіть в тіні, залишаються ті, хто прагне, щоб корпорація їх не помітила. Адже нині дуже легко заслужити смертну кару і "добровільне" донорство свого тіла за найменшу провину. Доктор Паскуда вариться в цьому місиві, курить одну цигарку за іншою і не знає, як з цього вибратися, адже корпорація і його тримає на короткому повідку. Його історія почалася ще далекій звідси, процвітаючих Штатах, Україні, уже тоді розореній і знищеній. А тут ще й ці загадкові вбивства, і чому йому постійно ввижається, що він бачить тіла мертвих у своєму багажнику?..

Чудова книга для тих, хто любить небанальні історії. Суміш фантастики і містики, непередбачуваний сюжет, розгалужена оповідь з флешбеками, потойбічні в усіх сенсах поезії... Ще й оформлення книги якраз в тон -- із золотим тисненням і чорними зрізами. Чудовий подарунок для всіх любителів жанру!

[Anna Boklys · Rating 3 out of 5]

Це й посереднє загравання з майбутнім і непогане втілення концепції вічного життя водночас. Читати можна, але детальніше:
1. Час та місце дії - Америка, 2050-якийсь рік. Й того, що це майбутнє - абсолютно не відчувається, без постійних нагадувань, я б взагалі забула, що це не сучасність. Звичайно, можна було б подумати, що до того часу технологічний прогрес геть сповільниться, але ж для такої динаміки нині жодних передумов.
2. Дуже пишні та дещо водянисті описи. Є герої які зустрілись лише раз, а описувались більше сторінки. А ті персонажі, що мають натякати на божественне (й потім виринути в епілозі) - взагалі загубились.
3. Ідея з пересадкою душ вже не нова, а для її втілення було вибрано, як на мене, найбанальніший варіант. До того ж концепції, запропонованій авторкою, суперечать деталі із попереднього перед викриттям тексту.
4. Але був прикольний момент "а-ля Санта-Барбара"
Якщо ви готові ні до чого не доскіпуватися та можете читати тексти з надлишком описів - то це цілком читабельно. Я не пошкодувала за час із цією книгою.

[Nata · Rating 5 out of 5]

Неймовірно захопливий твір. Долі героїв сплелися у клубок ненависті, любові, байдужості.. Шар за шаром герої розкриваються з різний сторін. Іноді не очікуєш такого повороту подій, а тебе несе по сюжету без гальма.

[Tasya♌ · Rating 5 out of 5]

Одне з найкращого, що читала за багато часу.

[Olena Кychenko · Rating 5 out of 5]

Про ідею

Варто зазначити, що ця історія опублікована у далекому 2013 році (коли я ще й не думала про письменництво, та й фантастикою майже не цікавилася), а прочитала тільки зараз. Хоча ідея, знову-таки, не нова, бо у тому ж «Видозміненому вуглеці» вже описано переміщення свідомості між тілами ще у 2002.

Але подано інакше. І у цьому випадку не тільки кіберпанк, а суміш темного фентезі, наукової фантастики та психологічного трилера.

Ви спитаєте, як можливо це все поєднати? А так — в одному герої, що три в одному: перевертень, спеціаліст із перенесення свідомості та вбивця 😱

І це не спойлер, бо розкривається з перших сторінок книги. Але чомусь не зазначено в анотації 🤷‍♀️ Хоча, на мій погляд, варто було б зазначити, що історія зосереджена навколо головного героя. А корпорація — радше на другому плані або й взагалі як антураж.

Про сюжет

Спеціаліст/доктор служить корпорації з перенесення свідомості, бо у них «на гачку». Щоб натякнути: мотиви героя — це тепла прив’язаність і обіцянка з дитинства. Він прагне бути поруч із предметом свого захоплення. Яка поки що вимушена кочувати з тіла в тіло без власних на це згоди та бажання.

Герой перебуває в постійному пошуку відповідного жіночого тіла, аби визволити свою «улюблену свідомість». І ця нав’язлива потреба майже ніколи не полишає його. Час від часу він вдається до злочинів, але, попри це, не викликає огиди.

Бо в цьому світі всі персонажі мають спотворені моральні компаси, зіпсовані вседозволеністю та безкарністю. У такому середовищі змінюються цінності, а людяність — деградує.

Світоустрій:

• Жінки продають тіла своїх доньок або вселяються в них самі, а їхні свідомості знищують.
• Батьки-алкоголіки продають тіла дітей.
• Злочинців позбавляють тіл за вироком суду.
• Багаті змінюють тіла аби жити вічно.
• Зірки шоубізу беруть нові, щоб воскресити свій втрачений успіх.

Зовнішність, молодість і привабливість — єдине, що не втрачають попиту та актуальності.

Структура:

Розповідь проводить паралелі між теперішнім і минулим героя. кожна глава супроводжується флешбеками, які пояснюють, чому герой діє так чи інакше. І авторка настільки глибоко занурює в минуле, що часом губишся, яка лінія головна, а що другорядне.

Про враження:

Для мене — це в першу чергу психологічний трилер, історія одного вбивці. І майже всі персонажі в його житті, включно з клієнтами, відіграють свою роль у розв’язці. Тож уважно читайте й запам’ятовуйте персонажів.

На мою думку, роль перевертня — зайва. Історія чудово працювала б і без містичного елементу.

Натомість фантастичне припущення обміну тілами — це справді центральна частина і містить відповіді на запитання: як люди розпоряджаються чужими тілами заради амбіцій та грошей. І, звісно, людська жага до виживання іноді ставить в ніщо, а часто й топче на своєму шляху життя інших.

Цю книгу відносять до нішевої темної фантастики, і я тепер розумію чому. Вона не для всіх, — для гурманів темного, витонченого, гіркого смаку

[Eugene ghaiklor Obrezkov · Rating 2 out of 5]

Ця книга залишила дуже змішані відчуття, але переважно негативні.

У самої історії/сюжету є певний потенціал, який при належному виконанні, було б справді цікаво читати. Переселення душ, тіла лише оболонки, які можна купувати й продавати...

Проте виконання виявилось слабким. Персонажі не виявились прописані достатньо, щоб до них відгукувалось хоч щось. Самі події інколи стрибають із одного в інше й не завжди зрозуміло коли ж це відбувається.

Є спроби неочікуваних поворотів в сюжеті, але до них не будується ніякий саспенс. Вас просто ставлять перед фактом, що "ну от було так, памʼятаєш? а насправді це ось так".

Загалом, цікава ідея (яка не нова, звісно) яку можна було б непогано розкрутити з належним виконанням, але в цій книзі це не вийшло.

[Kris · Rating 3 out of 5]

Гарна ідея, але погана реалізація, так і хочеться сказати що цю книгу мав написати Філіп Дік чи Ден Сіммонс. Дуже багато подій, розрахованих на екшн, але немає динаміки, як раз екшн не відчувається взагалі. Інтригу також ламають розжовування, якими густенько пересипана перша половина книги, що відбирає в читача потребу думати над тим що буде далі і до чого це все. Видушування сльози і намагання показати що людина, яка закатрупила купу людей - то ж теж людина і вона має право на щастя - не дуже переконливе. Змішування містики та кіберпанку досить вдале, але відсутня інтрига і загалом майже одразу зрозуміло як саме здійснюється переселення душ.

[Tetyana Stefanyuk · Rating 2 out of 5]

Я не впевнена чи дочитаю це до кінця…
Ідея хороша, виконання графоманське.