Трохи не доповз до третини книжки, але не соромно. Тут ті самі недоліки, що і в "Святославі", тільки все ще більш гіперболізовано. Ярополк ай-яй-яй поганець. Володимире, ой, який ти вродливий, чесний, мудрий, аки Господь-Бог. По січі небо вмивається слізьми, горе-горе. І подібна лабуда. Перша книга принаймні нагадувала оповідання. А тут, якщо автор вважає щось неважливим, то один рік вміщає в абзац, зате розмазує вищеперелічені недоліки на цілі розділи.
Довго я мучилась... здається що сама читала літопис, тільки з радянськими настроями. Мені здалося що характери головних героїв неймовірно пласкі і неприродні. Вчинки Володимира нелогічні і дивні. Не вдалося письменнику передати і мудрість Володимира, князь видався язичником-мужланом.