Сприймається тільки як пісні, з мелодією, співом, інструментальним супроводом. Інакше нуднувато. Досить добра, а часом дуже добра адаптація всього "Саду..." в кобзаря Петра Приступова, якрах така пізньобарокова традиція XVIII століття. Він мені допоміг це осилити. Ще кілька версій від інших музик.
І тоді сприймається ого-го, хоч співай. І про поля зелені, і птичку жовтобоку, і про, що не піду в місто багато, і що всякому городу нрав і права.
Насправді, попри релігійний (радше містично-символістський) антураж, буде нонконфорістська лірика (буквально, антикар'єризм, екологізм і т.д. і т.п.). То наш недооцінений Вільям Блейк, але звати його Григорій "Варсава" Сковорода.
Варто цінувати