Коли ти поруч

by Svitlana Talan, Світлана Талан

Даша була турботливою донькою та онукою, щиро любила Льошу, мріяла про весілля, затишний будинок і дітей. Але батьки відвернулися від своєї слухняною дочки, наречений — від чистої нареченої, престижна клініка — від кращої медсестри. У чому її провина? Лише в доброму серці і прагненні допомогти тим, хто потребує цього.
У той фатальний день після аварії на туманній трасі понівечене залізо було залито кров`ю. Даша, забувши про свої рани, намагалася допомогти постраждалим, але доля зіграла з нею злий жарт. Хвороба, якої вона заразилася, рятуючи інших, невиліковна.
Вона повинна знайти в собі сили жити далі — стільки, скільки їй відведено, щоб все-таки знайти того, хто буде поруч з нею в горі і в радості ...

Талановита письменниця, дипломант престижного літературного конкурсу «Коронація слова», Світлана Талан розповіла драматичну історію, яка ... може статися з кожним із нас.
Зараз близько 40 мільйонів людей у всьому світі живуть зі смертельною недугою, названим «чумою ХХ століття». В Україні офіційно зареєстровано більше 160 000 чоловік з вірусом імунодефіциту. Якщо вірус не зупинити, вже через 5 років кількість хворих у нашій країні може перевищити 1 000 000 чоловік.

Genres: Ukrainian Literature

320 pages, Hardcover

First published January 1, 2012

Reviews

[springsread · Rating 5 out of 5]

Це перша книга, яку справді мені захотілось прочитати за все моє життя.
Мене зацікавила історія Даші, було безмежно цікаво, як саме вона закінчиться і які життєві труднощі стануться в її житті перед тим. Попри спірні моменти, стереотипічні образи/висказування тощо, це прекрасна книга. Але цей «мінус» (хоча моментами він буває дратує, але від цього книга не стає гіршою аж ніяк. про них забуваєш вже на наступній сторінці) не є вагомим як мінімум через те, що події відбуваються у 2006 році і це говорить саме за себе.
Читаючи книгу, на одних сторінках я переживала смуток і образу через несправедливість, а на інших щастя і радість за персонажів (боже як я ревіла на кінці.. і коли перший раз читала, і щойно, коли перечитувала).
Це справді дуже хороша книга; з хорошими описами емоцій і подій. Я її обожнюю.❤️‍🩹
❓Чи варта вона вашої уваги? Безсумнівно, якщо вас хоч трохи зацікавила анотація до книжки.🧡
А мій відгук про цю зворушливу історію є суто позитивним. Ставлю 4.5/5⭐️💛

[Roksana Shevchuk · Rating 1 out of 5]

«Коли ти поруч» - це ще один «непотопаючий» перл сучукрліту.
⠀
Почну з хорошого. Треба мати мужність писати на такі важливі теми як ВІЛ/СНІД та госпіси, тож мій реверанс Світлані Талан за це! І тут хороше, власне, скінчилось.
⠀
Головна героїня, Даринка – взірець ідеальної жінки, яку оспівує суспільство. Добра, хазяйновита, скромна. Ніякого сексу до весілля. Здатна на самопожертву. Ще трішечки, і сяйво її німба засліпить мене, грішницю, однак ні. У альтруїстичному шалі поранена Даринка, котра й сама поранена, між іншим, надає допомогу потерпілим у жаскій автокатастрофі. Свята жінка, їй-богу! От лишень німб не захищає від зараження, досвід роботи медсестрою не допомагає дійти до логічного судження, що треба працювати обережніше. Так ідеальна жінка захворіла на СНІД.
⠀
Опис аварії просто майстерний. Плакати хочеться, щоправда, від того, як же кострубато написано. Після твердолобої алюзії на «Їжачка в тумані» Даринка та її горе-наречений дійсно бачать їжачка в тумані. І ось цей їжачок запускає «ефект їжачка» – жигулі вилітають на зустрічну. Іронія? Ніт! Сюжет з лайна і палок. Подумати моторошно, скільки звивин було задіяно при створенні цього воістину шедеврального сюжетного ходу.
⠀
Я навіть не знаю, чи варто перечислювати сюжетні діри у творі, тому що канва сюжету цієї книги – бісове решето. Здебільшого помилки не є глобальними, позаяк доводять до сказу. Який кретин хоче розповісти про свою невиліковну хворобу в дорозі? Як у місті-мільйоннику Дніпрі жінка у день весілля зустрічає ледь не усіх своїх кривдників?
⠀
Про стилістику, певно, й згадувати не варто. А нащо? Нащо додавати сумнів та тривогу персонажів? Нащо взагалі інтрига? Хай персонажка щось запитає, а тоді у наступному абзаці пишеш «…і вона дізналась». Самі знаєте, у якому напрямку вам сунути ту вашу емоційну напругу.
⠀
«Коли ти поруч» - це набір стереотипів, русизмів, недолугих діалогів та повчань, як за що мужики люблять жінок і все у такому дусі. А ще це найгірший опис сексу, що цілком може зробити людину асексуальною.
⠀
Словом, класна книжка, аж око при читанні сіпається.
⠀
2 жіночі мудрості, як закадрити й ублажати мужика, з 10.

[Alona Salona · Rating 4 out of 5]

Хоч ми з дівчатами і стібали обкладинку через "пацана з фейспалмом" книга нереально добра та щира.

Так, це перша книга пані Талан, яку я прочитала, і я тепер розумію що звання "золотої письменниці" у неї не дарма.

Якщо ви захочете читати цю книгу - зробіть запас паперових хустинок, у мене пішла упаковка, книга неймовірно щємка, я ридала майже весь час ...

Взагалі розповідь про дуже важливе, про людей з ВІЛ, та про те, як їх приймають у нашому суспільстві (хоча зараз, ситуація трохи покращилася), але всерівно люди ставляться до таких хворих здебільшого упереджено, не дивлячись на те що поруч дуже багато людей і з гепатитом, і з відкритими формами туберкульозу. А також це розповість про неймовірну жагу до життя, про незламність, про міцність духу, про те, що людина, яка стикнулась із невідворотністю смерті, відкидає всі свої дурнуваті упередження і забобони і починає жити це життя, розуміючи що часу обмаль, а більшість з нас і не живе насправді, нажаль.

[Yuliia Zadnipriana · Rating 3 out of 5]

"Не вірю" - пронизувала мене думка впродовж читання цієї книги! Але про все по-порядку.
Про СНІД. Я пам*ятаю зі шкільних років виховні години, присвячені "толерантності із хворими на СНІД". Нам годинами розказували про шляхи зараження цією хворобою, наголошували на тому, що не слід "шарахатися" таких людей і вибивали сформовані стереотипи про СНІД як хворобу "наркоманів і повій". Не можу сказати, чи мало це результат. Я ніколи не зстрічала таких людей і не можу знати, як поведу себе з ними, але багато речей я розумію.. набагато більше, ніж батьки головної героїні. Подібні історії можуть бути чудовою наочністю для таких от занять в школах. Справді, перевертає все уявлення про цю хворобу.

Про сюжет. Чомусь мені здається, що такі життєві бурі, які обвалились на Дашу, в реальному житті реальну людину справді ламають. Не вірю я в настільки наївних, відкритих, чесних людей, якою постає перед нами головна героїня. ЇЇ ставлення до інших людей, до кохання... Ще на початку роману, коли не уявляла розвитку подальших подій, і читала як вона там тане в обіймах свого нареченого під його клятви і обіцянки в коханні. "Одумайся, це ненормально" - думала я. І в кінці роману вона знову поринає в таку от любов... Більше того, за кілька місяців вона зважується на такі важливі кроки в житті. Вийти заміж, взяти дитину, знаючи про своє становище... Як на мене, дуже суперечливий персонаж. Аж занадто гіперболізована її доброта-любов-безкорисливість.

Загальне враження суперечливе. Ідея розкриття долі людини зі СНІДОМ заслуговує уваги, хоча б заради того, щоб зрозуміти, що кожен з нас може опинитися в такій ситуації. А от історія любови, дружби і т.п. місцями справді дратувала.

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

Самотність серед людей

Світлана Талан «Коли ти поруч» – Х: «Клуб сімейного дозвілля», 2012 – 320 с.
Жанр: Реальні життєві історії, соціальний роман.
Головна героїня Дарина молода медсестра, що випадково заразилася страшною недугою ВІЛ СНІД, рятуючи інших людей під час автомобільної катастрофи дивом залишилася жива.
Письменниця глибоко висвітлює психологічний аспект проблеми неприйняття та нерозуміння з боку оточуючих, зрада подруги, відмова коханого від одруження з Дариною, батьки –селяни, боячись пересудів сусідів, виганяють Дарину з дому; дівчину звільняють з роботи у престижній клініці, подруга Світлана, злякавшись, відвертається, переїжджає на іншу квартиру.
В образі Антона розкрито проблему наркотичної залежності, як вона руйнує сутність людини, робить бездушним, байдужим до життя інших, багатство, вседозволеність, безвідповідальне ставлення до життя, бажання покінчити життя самогубством через діагноз СНІД.
Світлана корислива, дуже практична натура зваблює і стає коханкою директора приватної клініки Веніаміна Павловича, де працює медсестрою, так само, як Дарина.
В процесі читання книжки помічаєш контраст життя в селі та в місті, Дарина – добра, щира, світла, готова допомагати рятувати людей після стращної автомобільної катастрофи, незважаючи на небезпеку та ризик для власного життя та здоров`я.
Вражаюче реалістично змальовано кадри автокатастрофи, страждання понівечених людей. Це роман про швидкоплинність життя і те, як в одну мить різні, не знайомі між собою люди втрачають найцінніше – здоров'я, а інші – життя, опинившись за фатальним збігом обставин на тому злощасному перерехресті огорнутої непроглядним туманом траси. Батько Антона відчуває свою провину за смерть сина, бо давав йому багато грошей, але не приділяв йому достатньо уваги, не спілкувався, не знаходив спільної мови.
Деякі епізоди книги дуже важко читати, наприклад, про останні миттєвості життя людей у хоспісі, але на сторінках книги описане саме життя у всіх його проявах: журбою і радістю, дружбою і зра��ою, багатством і бідністю.
«Коли ти поруч» - книга про силу духу, але слабкість тіла, вміння не коритися жорстоким обставинам долі, вміння цінувати кожний день життя, адже ніхто і ніколи не знає, коли настане остання хвилина.
Роман варто прочитати, щоб позбутися стереотипів у сприйнятті людей, що хворіють на ВІЛ СНІД, зруйнувати міфи про цю недугу, що виникають у колективній свідомості багатьох людей навіть зараз – в епоху Інтернету та швидкого поширення інформації. Це роман про те, як кохання допомагає долати хворобу, повертає віру в людей, додає життєвих сил та віри в себе, свої можливості.
Після прочитання доходиш висновку, що робота, користь твоєї праці для інших це найкращий спосіб відволіктися від сумних думок та всупереч усім негараздам знайти в собі сили щоб жити та прагнути більшого, доки залишається час і ще можна сказати: «Щастя тим, хто йде далі.»

[Ekaterina1987 · Rating 4 out of 5]

Не буду приховувати, що будучи українкою, я не надто захоплююсь українською сучасною прозою. Але цю книгу я проковтнула за один день. Мабуть, вона мене захопила не стільки сюжетом, скільки проблемою, яку автор намагався підняти.

Що ми знаємо про СНІД? Чи усвідомлюємо, що ця хвороба не вибирає людей, що вона може торкнутися кожного, незалежно від його професії, соціального статусу чи способу життя. Адже головна героїня Даша зіштовхнулася з цим страшним діагнозом в найщасливіший момент свого життя - перед весіллям.
Ні, вона не нехтувала контрацепцією, не вела аморальний спосіб життя і не вживала наркотики, як вважали її друзі, коханий, батьки та односельчани.
Потрапивши в страшну аварію, повертаючись після знайомства з батьками майбутнього чоловіка, вона самовіддано намагалася рятувати життя тих, хто цього потребував. Але доля не була до неї милосердною. Невдовзі після тієї страшної події героїня дізнається, що вона ВІЛ-інфікована.

Страшний діагноз руйнує всі її плани на життя. Даша розуміє, що пережити це нещастя можливо тільки за підтримки близьких і рідних. Але люди набагато жорстокіші і егоїстичніші, ніж вона вважала раніше. Її зраджує найближча подруга та майбутній чоловік. І єдина надія залишається на батьків, котрі, як вважала героїня, повинні її підтримати в таку скрутну хвилину. Але, боячись людського осуду, вони відмовляються від доньки. Вони не вірять, що вона не повія і не наркоманка. Не вірять, що змогла інфікуватися, рятуючи людей під час аварії. І навіть більше - воліють, аби в неї краще виявили рак чи іншу страшну недугу, яка була б не такою осоромливою. Зрештою батько виганяє Дашу з дому.

Звичайно, читаючи сторінку за сторінкою, я так хотіла, щоб сталося чудо, і дівчина одужала. Але я розуміла, що СНІД - хвороба невиліковна. Терапія, яку пропонує сучасна медицина, може лише відтягнути неминучий кінець.

Боляче... Сумно... Важко...

Не хочеться навіть уявляти, що таке може трапитися з тобою, що люди, яких ти вважаєш рідними і близькими, на підтримку яких ти розраховуєш, як на цілющий ковток повітря, можуть відвернутися в найскрутнішу хвилину твого життя, встромити ножа в спину, обламати тобі крила.

Цю книгу варто прочитати. Світ став надто жорстокий. Потрібно щось в ньому змінювати. І в першу чергу слід починати з себе.

[Алина Бабенко · Rating 4 out of 5]

Ця книга піднімає важливу і непросту тему – ВІЛ та ставлення суспільства до хворих. Авторка показує, як ця хвороба впливає на життя людей, як часто суспільство виявляється неготовим приймати таких людей поруч із собою.

Було цікаво простежити, як у багатьох досі існує хибне переконання, що ВІЛ – це щось далеке, пов’язане виключно з сексом і наркотиками, хоча насправді реальність зовсім інша. Це історія боротьби – не лише за здоров’я, а й за право на нормальне життя у світі, який не завжди готовий приймати людей з таким діагнозом.

Моя оцінка – 4/5. Можливо, я очікувала ще сильнішої емоційної історії, і через це не отримала того ефекту вау, якого підсвідомо чекала. Але це важлива книга, яка допомагає краще зрозуміти цю тему і замислитися над ставленням суспільства до таких людей.

[Kate · Rating 4 out of 5]

Не багато читаю українських сучасних авторів, але книга сподобалась. Про такі теми варто говорити і щоб люди були більш обізнані. Зірочка зняла за передбачуваність сюжету і неправдоподібність героїв (або погані, або надто хороші)

[Book Princess (Anastasia) · Rating 2 out of 5]

http://owlbooksreviews.blogspot.de/20...

[Iryna Stepanyk · Rating 5 out of 5]

" Щастя тим, хто йде далі…"

[Oksana · Rating 2 out of 5]

Дуже стереотипна, ідеалізована та недолуга історія, зовсім не варта уваги. Задум був ніби непоганий, якби авторка не звернула на дорогу кліше та тупих діалогів.

[Maria Shved · Rating 5 out of 5]

Книгу Світлани Талан я отримала в подарунок від дуже дорогої для мене людини, тому одразу ж взялась читати її. Авторку визнано однією з 10 кращих українських романісток року на престижному літературному конкурсі «Коронація слова – 2011». Вона підносить питання про жахливу хворобу СНІД, яка є найсерйознішим викликом людству. Письменниця закликає подивитися іншими очима на хворих людей на СНІД, стати уважнішими й добрішими до тих, хто сьогодні поруч з нами та пам’ятати про те, яким швидкоплинним є життя.
На початку книжки, після слів автора є дуже цікава цитата Нкосі Джонсон, активіста руху проти СНІДу, з якою я повністю погоджуюсь: «Ви можете любити людей, хворих на СНІД. Ви можете торкатися їх. Ви можете бути друзями. Ви можете доглядати їх. Ми всі однакові». Більше того, з хворою на СНІД людиною можна навіть жити в одному помешканні, адже СНІД не передається ані при використанні спільного телефону, ані через рукостискання. Здавалося б у такому переповненому інформацією світі не може бути подібних проблем, але більшість людей і досі до кінця нічого не знає про цю хворобу, щляхи зараження і яким чином вона передається. Часом люди можуть бути настільки егоїстичними, що просто стає гидко. Матір здатна відмовитись від своєї доньки, подруга може переступити через дружбу, хлопець - забути про кохання тільки заради своєї безпеки, адже кожен думає, що з ним такого трапитись не може, що ця жахлива хвороба десь далеко від нього.
Книга розповідає нам історію молодої дівчини Дарини, яка от-от збирається вийти заміж за хлопця-красеня Олексія, живе з вірною подругою Світланою, якій довіряє все на світі, добре ладнає з батьками, які всіляко допомагають їй та працює на роботі у престижній клініці. Але одного дня все перевернулось. Дарина потрапила у страшну аварію, під час якої заразилась СНІДом, коли надавала першу допомогу потерпілим. Коли вона дізнається про свій діагноз, то від неї відвертаються всі найрідніші люди. Даша була незайманою, бо хотіла зберегти себе для єдиного чоловіка, але коханий не вірить їй і просить його забути, батьки виганяють з дому, бо люди в селі часто думають, що хворіють на СНІД тільки повії та наркомани, подруга дитинства втікає, як миша з корабля, а з роботи у престижній клініці її звільняють, щоб не зруйнувати репутацію. Дівчина залишається сам на сам зі своєю хворобою, яка, здається, веде тільки на кладовище. Їй здається, що виходу вже немає. Проте Дарина не втрачає надії і продовжує жити далі, допомагаючи іншим хворим. Я розумію, що таких сильних духом, чистих та хоробрих людей, як головна героїня насправді дуже мало у нашому суспільстві. Вона не задумається про себе, не впускає негативні емоції у своє життя, а намагається нести свій хрест з гідністю, адже кожна хвороба - це так зване випробування, послане Богом. Також Всевишній посилає їй людину, яка готова заради неї на все. Його ім’я – Сергій і, можливо, від нього вона заразилась СНІДом, бо він також потрапив у ту страшну аварію. Сергій перетворює останні дні життя Даші у казку. «З гелікоптера на неї посипались нескінченним морем різнокольорові ромашки… Даша підняла голову вгору і дивилась на ромашкове небо. Вона ніколи не відчувала себе такою щасливою». Саме з Сергієм Дарина відчула радість бути жінкою, була у ролі найщасливішої нареченої та всиновила дитину, також хвору на СНІД. Час, проведений з ним, здавався вічністю, у якій вона не задумувалась про те, скільки їй залишилось жити. Померла Дашка в обіймах найкоханішого чоловіка, найдорожчої людини в світі, яка подарувала їй безмежний океан кохання. В останні хвилини життя вона була вдячна йому, що він поруч. Закривши книжку, я страшенно ридала і не могла заспокоїтись, адже знаю як боляче втрачати близьку людину.
Надіюсь, що кожен, хто прочитав цю книгу не повинен залишатися байдужим до хворих людей. Письменниця має великий талант і вміє достукатись до найглибших часточок душі. Особисто я вважаю, що такі книги, як «Коли ти поруч» мають бути прочитані кожним, бо з даного роману можна почерпнути багато корисного та навчитись жити по-іншому.

[Yulia Tsiaputa · Rating 5 out of 5]

Мене дуже зачепила ця книга. Плакала багато. Написано легко, читалось на одному подиху.

[Taljusja · Rating 5 out of 5]

12/10
Попри невиліковну хворобу Даринка з усіх сил чіплялася за життя, намагаючись відвоювати у долі хоч дрібку жіночого, та шо там жіночого, людського щастя.
А довелося їй поборотися.
Коли розбиває вщент усі мрії про подружнє життя наречений і кидає напризволяще подруга дитинства, зникає враз улюблена робота - в житті таке трапляється
А якщо відвертаються батьки, брат, то звідки взяти сили жити далі.
Роман захоплює з першої сторінки, тримає в емоціях сюжет
Книга сповнену добра, милосердя і любові.

[Andrii Manokhin · Rating 5 out of 5]

Очень животрепещущая история! Местами было очень жаль главную героиню, но её выдержка и силы показали, что человек с открытым сердцем сможет всего добиться