Ніби й не було війни...

by Дмитро Малаков

Неможливо вгадати «з першого погляду», де розташований цей пляж, якої національності фотограф (та й герої знимки) і що станеться з цими засмаглими молодими людьми за годину, день, місяць. Київ, Туруханів острів, 1943 рік, невідомий мадярський фотограф, який не мав жодних ідеологічних настанов і просто знимкував життя, зафіксував веселу компанію, що складається з тих, хто «прийшов» у це місто і жив тут «до приходу». Тобто – з окупантів і колаборантів. Дмитро Малаков пояснює, коментує, тлумачить не лише сторінки архівної знахідки, – читач має змогу вдивитися в обличчя людей на старих світлинах, розглянути краєвиди й будинки Києва, якого вже немає. Ця унікальна книжка без ідеологічних кліше й педальованої риторики змінює уявлення про столицю України часів окупації, про стосунки людей, які пережили той час і ті обставини. 2009 р.

112 pages, Hardcover

First published January 1, 2009

About the author

Дмитро́ Васи́льович Мала́ков — український краєзнавець—києвознавець, мистецтвознавець та історик архітектури, член Національної спілки краєзнавців України. Лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2012). Брат українського графіка Георгія Малакова.

(ENG) Dmytro Malakov

Reviews

[Inna · Rating 4 out of 5]

778 днів життя «при німцях»

У дитинстві я знайшла у нашій книжковій шафі велике альбомне видання з фотографіями Києва. По-моєму, це були фотографії 1980-х рр. Частина з них були чорно-білі, деякі – зроблені не так з метою зафіксувати момент, як погратися з техніками і світлом, деякі – геть без підписів, що дозволило мені, яка кілька років тому знайшла знову цей альбом, прийти до тата і спробувати разом впізнати застиглі на фото миті.

Ця маленька передісторія зазначена тут, щоб показати, що я маю слабкість до фотографій старого Києва. Я обожнюю своє місто, я прагну дізнаватися про нього нове, і книги Дмитра Малакова точно мені з цим допоможуть.

Це видання не могло не зацікавити мене – маленьке зібрання фотографій, зроблених у часи Другої світової угорським вояком на наших окупованих землях. Не всі вони про Київ, але все ж більшість.

«Понад 400 тисяч киян опинилися на окупованій території без будь-яких засобів існування».
На початку нас чекає стисла та інформативна історична довідка про те, в який саме час були зроблені ці фото. Вона слугує водночас нагадуванням, що не все, зображене на фотографіях угорця, є відображенням реальності, адже за кадром часто лишається більше, ніж потраляє у нього.

[Ганна Довбах · Rating 5 out of 5]

Щоб розуміти, як люди переживали війну, Ярослав Грицак рекомендує читати негероїчні історії. От такою фото-історією мадярського розвідника є ця книжка. Для нас зараз важливо розуміти, що з 930 тисяч киян з початком війни в 1941 понад 200 тисяч пішли в червону армію, ще 325 тисяч робочих, чиновників і партійців евакуювали на Схід. А от 350 тисяч лишилися під окупацією. Вся територія України лишилася під окупацією, коли совєти забрали запаси харчів, підірвали житло, німці вивозять молодь на роботи. І найбільше злить, що потім до кінця совєцьких часів клеймо «був/да при окупації» було клеймом колаборанта. Цим людям 778 днів, два довгих років необхідно було вижити, прогодуватися і обігрітися. Все це в місті без водогону, без опалення та часто без постачання. Але про це немає на фото невідомого мадярського вояка - він показує яскраве і відносно мирне літо в окупованому Києві 1942-43 років.