За двома зайцями

by Михайло Старицький, Mykhailo Starytsky

Головний герой комедійної п`єси - легковажний цирульник (перукар) Свирид Голохвастов, який вирішує вигідним шлюбом виправити своє матеріальне становище. Сподіваючись на свою привабливу зовнішність, Голохвастов починає залицятися одразу до двох дівчат, але народ знає: за двома зайцями побіжиш, жодного не спіймаєш.

Genres: Ukrainian Literature, Classics, Plays, Fiction, Humor, Drama

75 pages, Unknown Binding

About the author

Mykhailo Starytsky was a Ukrainian writer, poet, and playwright. He was the cousin of the famous Ukrainian composer Mykola Lysenko and a father-in-law to Ivan Steshenko. He was orphaned early in life and raised by Lysenko's father, so he was able to supply much of the information for the composer's biography. Starytsky wrote librettos, songs, stories, dramas and poems. Later in life, Starytsky worked with Lysenko, collecting Ukrainian folk songs and transforming them into plays and operas for which Starystky wrote the librettos (including Taras Bulba, an adaptation of the novel by Gogol). He eventually switched from writing scripts for theatre to writing books. Starystky is currently remembered for his work with Lysenko, as well as his later poetry and novels.

Reviews

[Юлія Бернацька · Rating 5 out of 5]

Соромно зізнатися, але моє знайомство із "За двома зайцями" до червня цього року обмежувалося виключно тим одним новорічним мюзиклом, який я тепер усім серцем хотіла б розбачити. Десь там на окраїнах мого мозку була інформація, що є така п'єса і що є якийсь фільм, але сильно я тим всім не цікавилася. Тому, абсолютно не дивно, що в моїй уяві жила досить викривлена картинка цього твору, а точніше картинка з якої забрали її основну тему, а саме: висміювання русифікованого населення Києва, яке щиро вірило, що російська - це мова панів, а українська - селян (aka висміювання малоросів).

І це, на хвилиночку (виправте якщо помиляюся), у часи, коли Старицькі були однією з аж трьох сімей у Києві (інтелігенції), які відмовлялися переходити на російську. Тобто Старицький свідомо вирішив пересратися з більшістю свого оточення, написавши про них знущальну п'єсу в кращих традиціях висміювання "великої і могутньої" в укртві. І зробив він це ну дуже кумедно. Одне тільки "Я скоропостижно хочу женитися на їх, і вони согласні." не буде давати мені спокою до кінця життя, напевно. А фразу "гарна як вугірочки" беру на озброєння. До речі, слово "ніт" пан Старицький вживав задовго до того, як чернігівська кондукторка і Телебачення Торонто зробили його популярним на всю Україну.

І навіть Голохвостовим, яким би паскудним він не був у багатьох сенсах, я просто не могла не насолоджуватися. Особливо, коли він запалював на дні народженні в Секлети разом з її кумами. Щиро вірю, що саме в них він знайшов свою найвдячнішу публіку і що йому самому навіть було весело. А взагалі Голохвостов це ходяча ілюстрація фрази "The risk i took was calculated, but man, am I bad at math".

І ще, якби моя воля, то в Голохвостова і Химки була б своя окрема п'єса, бо дуже, мені здається, кумедне поєднання б вийшло з цього афериста-самодура і приземленої дівчини, яка відразу бачила його наскрізь. Химка це взагалі любов і улюблена персонажка в цій всій історії.

А от за "панночка лягли і просять" образливо було, бо виявилося, що немає такої фрази у п'єсі. Тому доведеться ще й фільм подивитися, щоб вже зовсім проникнутися. Добре, що хоч оригінальний український дубляж декілька років тому відкопали і повернули фільму його сенс. Тепер можна й дивитися, мій час прийшов.


P.S. Велика дяка Театру на Подолі, які зробили дуже класну сучасну версію "За двома зайцями" на яку мені пощасливило потрапити і яка й запалила в мені інтерес до п'єси. Їхня Проня - просто бомба.

[Dariia Puhach · Rating 4 out of 5]

Мені якось зовсім вилетіло з голови, що фільм "За двома зайцями" базований на п'єсі Старицького.
Я її прочитала, і виявляється, що вона досить схожа на "Мину Мазайла" Миколи Куліша: ті ж самі дискусії про мову і культуру з симпатіями автора на боці українських.
З, утім, суттєвою різницею: дискусії персонажів Куліша суто ідеологічні (чи, добре, в руслі культури), коли ж дискусії персонажів Старицького ще і класові.
І Проня Прокопівна, а Голохвостий-Галахвастов — вихідні з київських міщан (її батьки — власники крамниці, його батько — перукар). Батьки Проні змогли дати їй невелику освіту (хоча вони заплатили за рік у пансіоні, а Проня втекла звідти за пару місяців). Голохвостий же просто вдає з себе франта, гарно вдягнений, сипле французькими словечками і росіянізмами.
Під час залицяння вони обидвоє розігрують із себе тих, ким вони не є: намагаються зійти не за міщан, а за дворян. Голохвостому це треба, тому що він хоче грошей від батьків Проні; Проня ж (wild guess) шукає статусу. Коли вони спілкуються між собою, вони обидвоє намагаються говорити російською, намагаючись зійти за представників класу, яким не є.
Тож тут конфлікт ідеологічний (між російською і українською культурами) невіддільний від конфлікту класового.
Симпатії Старицького, звісно ж, на боці української культури. Наприклад, Галя — інша дівчина, до якої підбиває клинці Голохвостий, а ще двоюрідна сестра Проні — красива дівчина, яка говорить красивою українською і яка щира і чесна. Голохвостий не може пустити їй пиль у вічі: він їй не подобається, а його намагання зійти за панича вона сприймає як загрозу (мовляв, він з нею пограється і кине). Так само і матір Галі, Секлита, говорить чудовою українською і є завершеним характером, який не намагається бути тим, ким не є. І хоч вона бідніша і родина Сірків усіляко її присоромлює за невихованість, Секлита, тим не менш, викликає значно більше симпатії.
Ще цікаві рівні виховання "культурності" і спроби вирватися зі свого класу: Проня, хоч і не закінчила пансіону, всіляко присоромлює батьків, що вони або немодно вбираються, або говорять не так, або теми в них якісь "некультурні". Вочевидь, коли перед весіллям матір Проні показує її сукні (для неї цей жест — доведення того, що їхня донька не бідна і її не соромно брати заміж), Проня відчуває крінж, тому що якщо для її батьків демонстрація фізичного капіталу (= змога купити дорогої тканини на одіж) — це ознака їхнього класу, то для неї доведенням належності до класу стає символічний капітал (хоч як перверсивно це виглядає з її поганою російською або ж недоладними французькими словами). Тим не менш, самі ж Сірки також присоромлюють Секлиту — сестру Явдокії Сірко, тітки Проні — тому що вона поводиться ще менш "культурно", ніж вони.
П'єса в мене викликала багато задоволення через свою мову (думаю, Старицький зумисне вживав багато народний виразів, а також показував сцени суперечок чи скандалів — це і є конструювання комедії). Персонажі живі, різні, повні життя. Сама дія розгортається стрімко і жваво. Думаю, почитаю Старицького після цього ще.

[meowkotmarina · Rating 5 out of 5]

Після прочитання думала як же не відкопала цей діамант раніше! Взагалі п'єси читати — не моє. Через те, що в текстах страшенно люблю описи, і до знаймства зі Старицьким з драматургів визнавала тільки Шекспіра.
Можливо, до вражень від п'єси доклались враження від фільму і Голохвастов (або Голохвостий) навіть в уяві був в виконанні Борисова. Як киянку мене тішить, що тут багато Києва. Що є можливість доторкнутися до того старого Подолу, поговорити з тодішніми жителями Києва.
До речі, був один момент, який в фільмі не показаний взагалі (мабуть тому що це побіжно стосується основної історії). Я про стосунки Прокопа Свиридовича і Явдокії Пилипівни, які викликали теплі почуття. Це виражено в одній або двох сценах, але передано, так що ці герої стають для тебе не просто чимось комічним, з'являється розуміння їх внутрішньої мотивації.
Все, більш нічого не кажу… мовчу… Наведу тільки пару цитат (звичайно не тих, які у всіх на слуху, але всеодно їх неймовірно люблю).


Голохвостий: «Чаво мінє дєньог жалєть? Главное дєло сабє в удовольствіє. Можеть, у меня їх іногда перегорєло сколько тисячов, дак зато ж вийшов образованним как первий дворанин!»


Подруги прийшли до Проні перед весіллям та обговорюють її:
«— Дай мені, серце, покій! Хіба вона вміє й прибратись до ладу? Поначеплює, понавішує, мов на куделю вовни, та й повертається як індик, і все оте на їй як на корові сідло! —
— Іменно, як на корові сідло…
— А з того ганчір'я ще й пика вигляда, що за три не одполощеш.»
А вже в наступній сцені ті ж подруги до Проні:
«— Ах, яке на вас убрання, аж очі вбира!»

[Ігор Каминін · Rating 5 out of 5]

В голові вже є озвучка для окремих знаменитих фраз із екранізації. Надодачу окреме задоволення читати живу мову того часу. Прекрасно.

[Anastasiia Kochubei · Rating 5 out of 5]

За те, як написаний текст (оці всі прислівʼя, оцей псевдообразованний суржик), я би поставила 6. Дуже приємно було читати.

[Oleksandr Fediienko · Rating 4 out of 5]

Галю шкода. З одного боку - сталкер, з іншого - мати, яка не вірить дочці, а потім швиденько погоджується здихатися її.
Написано дотепно, інакше знизав би плечима. Розумію, що, може, десь п'єса є базовою для української літератури, але мені що до того. Я оцінюю за своїм витонченим (чи збоченим) смаком.

[Gremrien · Rating 5 out of 5]

I have always loved the Soviet movie “За двома зайцями,” and I still think that this is a brilliant movie, with excellent actors, very funny, choke-full of undying memes. As a Russified Ukrainian who believed that Kyiv was largely “a Russian-language city,” I never noticed anything weird there in terms of language, and I even recommended this movie to my Moscow “friends” when I felt that they were interested in Kyiv and its culture (obviously, because it was in Russian and would be understandable for them but still talked about something “authentic” Ukrainian). So when recently, in 2013, the original version of the movie was accidentally found in Mariupol, and it turned out that the movie was originally made in Ukrainian, I was absolutely amazed.

You see, originally, everybody in the movie talked in Ukrainian, with the exception of Проня & Голохвастов, who are trying to represent themselves as “cultured” people and, through their marriage, step out of their surroundings and become “an upper class.” Of course, in order to achieve this in the Russian Empire, the first and absolutely necessary condition was the Russian language, so these characters try to change their language into Russian (not very successfully) and talk in a very funny and silly “суржик,” which creates a lot of jokes by itself. This is how the movie was made originally, and this is a very familiar and easily recognizable trope in our colonial culture. The movie was intended for Ukraine only, of course, and overall was considered some trash, which is why it was allowed to be made in Ukrainian in the first place. However, the movie was brilliant, as I said, and looking at its unbelievable success, the Russian/Soviet management decided that it should be “upgraded” to the all-Soviet level and thus required dubbing in Russian. So the movie was “remade” in terms of sound, and now all “normal” characters talk in Russian there, while Проня & Голохвастов were left with their “суржик,” and this changed the whole meaning completely: now we have an impression that Kyiv is “a Russian-language city,” yeah, while those weird people who try to use some Ukrainian words are stupid and primitive. The only original Ukrainian aspect they left was one song (“Де ж ти був, селезень, де була вуточка”), which they did not dare to remake into something Russian, and anyway singing in Ukrainian was always allowed, as part of the “folklore” and provincial image of our language. The original Ukrainian version of the movie was taken off the screen and was effectively lost and forgotten.

Станіслав Цалик:

“Чому прем’єра стрічки відбулася в непрестижному залі на тогочасній околиці Києва – Дарниці? А тому, що Держкіно присвоїло фільму скромну ІІ категорію, що означало творчу невдачу.
Така категорія передбачала обмежений прокат (тільки територія УРСР), друк невеликої кількості копій і покази переважно в будинках культури і заводських клубах.
Проте успіх у глядачів був приголомшливим – люди буквально штурмували каси. Щоправда, це не завадило кінокритикам назвати стрічку “За двома зайцями” найгіршим фільмом 1961 року…
Популярність кінокомедії змінила її прокатну долю. Невдовзі стрічку переозвучили російською мовою і випустили у всесоюзний прокат.
Фільм Київської кіностудії мав успіх у всьому Радянському Союзі і миттєво розійшовся на цитати. Наприклад: “Мы – это что-то одно, а вы – что-то другое”, “Позвольте самолично, конкретно, сопроводить вас”, і нарешті найвідоміше: “А то шкварчала ваша… папироска!”
Тим часом українська версія фільму зникла і майже півстоліття вважалася втраченою. Випадково її виявили в Маріуполі аж 2013-го.
У липні того ж року фільм з оригінальною українською озвучкою показав один із вітчизняних телеканалів. Нині стрічку виклали в інтернеті.”

When I learned about it, I was stricken by the irony and humiliating “history/culture rewriting” of all this: the movie that showed our colonial status and ridiculed those people who denied their own Ukrainian origin in order to achieve a higher status in the empire was remade by the same empire in order to show that our culture was “Russian” through and through from the very beginning, and Ukrainian elements were useful only for beautiful songs and silly jokes…

mysliwiec’s Journal:

“У чому різниця, запитаєте? Язьікнєімєєтзначєнія?
У цьому конкретному випадку, як раз мова має принципове значення для сприняття цього фільму таким, як його задумано авторами, а не таким, яким його простою заміною мови на язьік спотворила, виконуючи і перевиконуючи настанови Москви з подальшої русифікації України за принципом – “Коли у Москві стрижуть нігті, у Києві рублять пальці”, радянська цензура.
У результаті маємо:
Коли цей фільм дивляться російською, то глядач сприймає його так :
– всі нормальні, позитивні персонажі російскомовні, розмовляють нормальною російською,
– і на іх тлі, тільки смішні негативні дурнуваті персонажі – Проня і Голохвастов і Сєркови розмовляють хохлоподобним суржиком (іспорчєнньім русскім язьіком)
Якщо дивитися цей фільм українською, то картина діаметрально інша:
– всі нормальні, позитивні персонажі нормально україномовні,
– і на цьому тли, лише смішні пародійно-негативні недолугі Проня Голохвастов і Сєркови виділяються своїм кацапоподібним суржиком (зіпсутою українською мовою).”

Well, if I read the original play by Михайло Старицький, I would never have any impression that the Russian-language movie was about “real Kyiv” in the first place! Because it was written exactly like the first, original version of the movie was made, in Ukrainian, i.e., where all the characters talk in beautiful and rich Ukrainian, and only Проня & Голохвастов spoil their language trying to remake it into something Russian (or what they think should sound like Russian).

Now I filled this small but very significant gap in my knowledge. I LOVED this play and consider it one of the most interesting and awesome gems of our literature, full of extremely funny jokes that, nevertheless, talk about some very important aspects of our colonial life, still very relevant for us even today. I was somewhat afraid to read it, because I suspected that the original 1883 play might be much more dull and old-fashioned than the 1961 movie, and as I already have a powerful imprinting by all the jokes and images of the movie, I may be hugely disappointed and bored by the play. However, it turned out that the movie was created with extraordinary care and respect to the original play, and even if they added some new jokes and improvisations, all these new additions were made totally in agreement with the original style of the play, harmoniously and smoothly as hell, but overall, the play was (and still is) so fresh and funny that almost all of its jokes and memes were just represented word by word on the screen and are felt now as part of our modern culture without any tension.

Another interesting aspect of the play is that it was originally written by Іван Нечуй-Левицький under the title “На Кожум’яках” (1875) but was not very successful and later was rewritten (with Іван Нечуй-Левицький’s consent) by Михайло Старицький. Wikipedia:

“Створена Іваном Нечуєм-Левицьким у 1875-му році комедія «На Кожум’яках» не отримала належного успіху. П’єсу визнали малосценічною, не придатною для театральної постановки.
Комедія була перероблена і вперше за підписом І. Нечуя-Левицького та М. Старицького надрукована 1890 р. у збірці творів М. Старицького «Малороссийский театр» під заголовком «Панська губа, та зубів нема. (За двома зайцями). Комедія із міщанського побиту. З співами й танцями в IV діях».
У листі від 17 березня 1883 р. М. Старицький писав до І. Нечуя-Левицького:
“Дорогий і вельмишановний Іван Семенович! Драматичний комітет мені допоручив переглядіть Ваші «Кожум’яки» і виробить план, як би їх пририхтувать до сцени. Я зробив це і читав свій план, і його дуже хвалили; отож тепер засилаю його до Вас на санкцію. Будьте ласкаві, прочитавши, найшвидше його повертайте назад з одповіддю. […] Также тут треба додати і мені наполовину праці, то чи не дозволите мені узятись за це і чи не признаєте в такім разі правильним, щоб і я коло Вашої фамілії поставив свою, себто щоб було написано: комедія Левицького — Старицького? Коли згода, то продивіться план, зробіть свої уваги і пришліть мені його зараз же, тоді я мерщій візьмусь до діла. Хоч у моєму плані і стоять деякі фрази, але це тільки нарис, про що буде розмова, — у настоящій комедії вони можуть бути зовсім інакшими”.

“Сам твір вважався спільним і перша його публікація містила прізвища обох письменників.
У тому ж році перероблена п’єса була дозволена цензурним комітетом до постанови театральною трупою М. Старицького. Після її прем’єри 4 листопада 1883 року у Києві комедія мала великий успіх і вже не сходила з репертуару українського театру.
Відомо, що роль цирульника Голохвостого зіграв Панас Саксаганський, Проні — Марія Садовська, Сірка — Іван Карпенко-Карий.
У 1887 році І. Нечуй-Левицький самостійно переробив первісну редакцію твору, але ця версія не набула популярності. Для всіх класичною лишилася саме редакція Михайла Старицького.”

(The very fact that the best examples of the “classic” Ukrainian literature were created mostly in forms of plays and verses, i.e., short, hardly translatable, and “not serious enough” forms of literature, is another important aspect that should be emphasized as part of our “decolonization discourse,” but this is a separate huge subject for discussion.)

Cool play, read it if you haven’t already. And watch the original movie in Ukrainian, please.

*

In terms of language, my favorite part of the play (and original movie) is that Проня speaks in beautiful and perfect Ukrainian when she talks to her parents and other people without Голохвастов nearby.

Compare:

“Голохвостий. Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, — без мила голите.
Проня. Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись — необразованність одна! От только з вами і маєш приятность!
Голохвостий. Натирально, куди їм усєм до вас? Всьо равно, што, примєром взять, — Мусатов і хранцюзька помада.
Проня. Мерси.
Голохвостий. А в тіятрі любите?
Проня. Знаєте, акробати занятніщі мінє: такії красиві мущини. Я було как пойду, то так стрівожусь за них, што цєлу ноч не сплю!
Голохвостий. Так ви б у таком разе гулять виходили, то я б мог хоч цєлую ноч трудиться проходкою!
Проня. Ноччю? Што ви? Страшно, штоб, бува, какой оказії не вийшло… ви мущина, а я баришня. Вот удньом так я люблю гулять у царському саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа читати.
Голохвостий. А ви які читали?
Проня. «Єруслана Назаровича», «Кровавую звєзду», «Чорний гроб»…
Голохвостий. Да, ето занятні, но я вам рикомендую адин раман… вот раман, так раман… «Битва руських з кабардинцями» — а-ах! Або — «Ма��ильда — чилі хранцюзька гризетка», або теж «Безневинна дівиця, чилі любов ухитриться». Антіресні, доложу вам! Не видержиш дочитати!
Проня. Ах, я такії люблю ужасть как: штоб про таку любов писалось, штоб як смола кипєла!
Голохвостий. Да, штоб аж волос смалила!
Проня. Ах, ето ужасно жорстоко…
Голохвостий. Так только здайоться-кажеться, а потом дуже прекрасно. От тольки, Проню Прокоповно, про любов би-лучче самим рамана завить.
Проня. Конечно, занятніще, єжелі особливо кавалер душка…
Голохвостий (кашлянув). Проню Прокоповно! Дозвольте спросить, какоє такоє ви обо мне понятіє держите?
Проня (манірно). Што ж ето ви допитуєтесь? Мінє соромно… Я баришня. (Набік). Ага! Дочекалась-таки!
Голохвостий. Што ж, што баришня, ето нічаво, ето чистиє пустяки!
Проня. Я і понятія у цім нікоторого не імію…
Голохвостий. Єй-богу, не безпокойтесь!
Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю… Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно…
Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться…
Проня. Ах, не говоріть мінє про любов… А я до вас ужасть как… Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль…
Голохвостий. Што ви? Я, значить, прошу вашу руку і серце.
Проня. Мерси! Только тут ноччю… при мєсяцє… так мінє моторошно цеє слухать, аж сердце тьопається… Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать…
Голохвостий (цілує руку). Я только боюсь ро-дителів ваших, а то б давно зайшол…
Проня. Єжелі што я согласна, то вже небезпременно…
Голохвостий. Ви мінє как води цілющої на рани злили, моя зозулечко. (Цілує).
Проня. Ах, не можу! Тікать нужно! Приходьте ж завтра безпременно; я вас адрикамендую, а ви і предложеніє зробите…
Голохвостий. Прийду, прийду, моя канахветочко!
Проня. Душка! (Цілує хутко Голохвостого і біжить до хвіртки). Ламур! (Вибіги).”

*

“Секлита. Пенціони, пенціони. Три дні була десь за попихача та й приндиться! Потурайте ще більш вашій Прісьці! Вона вам з великого розуму у голову ввійде!
Проня. Не смійте мене звати Пріською! Не вам мене вчити! Муштруйте свою Галю!
Секлита. Чи ба! Та якби моя дочка так коверзувала, то я б їй, псяюсі, так наклепала потилицю отим кошиком, що вона б до нових віників пам’ятала!
Проня. Оту й товчіть, а мене вже вчено!
Секлита. Вчили вас, та мало: прийдеться ще доучувати!
Явдокія Пилипівна. Не вашого, сестро, розуму діло!
Проня (до матері). Та попросіть її на виступці!
Прокіп Свиридович (вертаючись). Ви, Секлито Пилипівно, що інше, а ми що інше!
Секлита. Я що інше? А що ж я таке? Га? Хіба не знаємо, які великі пани були Сірки? Адже ж старий Сірко, ваш батько, м’яв шкури і з того хліб їв! Я торгую яблуками і з того хліб їм, і нікого не боюсь, і докажу на всі Кожум’яки, що нікого не боюсь, навіть вашої великорозумної Пріськи! (Б’є кулаком об кулак).
Проня. Не злякались і ми вас, бо руки короткі!
Секлита. До такого носа, як у тебе, то й короткими дістану!
Проня (крізь сльози). Що ж це таке? Улізла у хату, насмерділа гнилицями, горілкою та ще й лається?!
Прокіп Свиридович. Гур, гур, гур! Тепер, Прокопе Свиридовичу, бери шапку та й тікай мерщі з хати! (Затика вуха)
Явдокія Пилипівна. Чого це ти здумала дорікать мою дочку носом! Який же в неї ніс? Який? Докажи!
Секлита. Як у чаплі!
Проня. Виженіть її, мамо! Вона з п’яних очей не знать що…
Явдокія Пилипівна. То в твоєї дочки ніс, як картопля, як печериця! І в твого чоловіка був ніс, як копиця розвернута!
Секлита. Ти мого чоловіка не чіпай! На моїм чоловіку ніхто верхи не їздив; він не був таким хамлом, як твій чоловік!
Прокіп Свиридович. Яке я хамло?
Проня. Вона всіх лає, ота перекупка! Женіть її звідси!
Секлита (схоплюється). Мене гнати? Секлиту Лимариху гнати? Ах, ви ж, чортові недопанки, панське сміття! Перевертні дурноголові! Дочка їх дурна водить за носа, ганя на орчику, як цуциків, а вони й губи розвішали!
Проня. Гетьте зараз звідси! Залили очі! Гетьте з хати!
Секлита. Ти ще, шелихвістко, на тітку так смієш кричати?! Та я тебе як мазну оцим кошиком!
Проня (обступивши). Химко, Химко! Жени її, оцю п’яну!
Секлита. Як? Секлиту Лимариху? Та я вам усім тут полатаю ваші панські морди! (Береться в боки).
Прокіп Свиридович. Ой лихо од неї станеться!
Явдокія Пилипівна. Чи ти при умі?!
Проня. Вон, вон! Мужва немита!
Секлита (дає Проні дулю). На з’їж, чорногузе! (Велично виходить з кошиком). Пху на вас всіх!”

(I love THIS Проня! “Гетьте з хати!”)

By the way, Голохвастов also speaks in perfect Ukrainian when he talks to Секлита about Галя:

"Голохвостий. Та що ж ви лаєтесь? Я не перекупка: обманювати не буду! Од вас не можна ні одпроситись, ні одмолитись!
Секлита. Ти думаєш, що як я перекупка, то мене можна й зневажати? Я на шаг обдурю, а на карбованця вам, сибірним, правди скажу! От що! Хай збереться хоч уся вулиця, а Секлита за себе й за свою дочку встоїть. Стріляй на мене, а я таки на своєму стану, за правду стану! (Б'є кулаком об кулак). Коли зачіпаєш, то зачіпай чесно: не безчесть мене й моєї дочки, бо ми тобі не іграшка!
Голохвостий (набік). От, не вирвусь! (До Секлити). Та, присяйбі, і не думав безчестити! (Хоче знову вирватись).
Секлита. Не пручайсь! Не пущу! Ґвалт, ґвалт! Поліція! Поліція! Квартальний!
Голохвостий (набік). Ой пропав я! (До Секлита). Цитьте! Не кричіть-бо!
Секлита. Що-бо? Кричу, бо маю право! Поліція, поліція!
Голохвостий (набік). Потопить, бісова баба, чисто потопить! У Сірків уже й віконниця одчиняється! Господи, ну що його робити! (До Секлити). Слухайте сюди…
Секлита. Калавур!
Здалеку почувся свисток.
Голохвостий. Ой, поліція! Шкандаль! (До Секлити). Слухайте сюди, не кричіть: я всю правду скажу: ми любимось з вашою дочкою, тільки я чесне маю на думці: я її хочу сватати…
Секлита. Дури кого іншого, а не мене: знаємо ми вас, паничів!
Голохвостий. Та я не панич, а простий міщанин, — то тільки зверху на мені образованность!
Секлита. Брешеш!
Голохвостий. Та щоб я луснув… Недалеко тут мій дом! Я родич Свинаренків.
Секлита. Якого? Петра?
Голохвостий. Еге ж, Петрів племенник.
Секлита. Та хіба ж міщанину пристало бути свинею?
Голохвостий. Єй-богу, я вашу Галю люблю так, як золото, і хочу сватать, от хоч зараз оддайте, то візьму.
Секлита. Присягнись мені, ходім до церкви!
Голохвостий. Та чи я ж чоловіка вбив, щоб серед ночі присягати! Вірте мені, я чоловік благородний, образованний, і божусь, і присягаюсь, що не піддурюю; бодай я завтрішнього дня не діждав, бодай я завтра на своїх ремінних пасах повісився, бодай я зарізався в своїй хаті своєю бритвою, коли не вірите!
Секлита (бере грудку землі). Їж святу землю, то повірю! На, їж!
Голохвостий. Хіба ж я вовк, щоб їв землю?
Секлита. Їж, на їж, то повірю!
Голохвостий. Та мене ж од тієї землі скорчить, то і чоловіка вашій дочці не буде!
Секлита. Та ви брешете! Присягніться мені хоч на Братській!
Голохвостий. Нехай мене покарають всі печерські святі! Нехай мене покриє великий лаврський дзвін, коли я брешу
Секлита. Ні, таки присягніть навколішках до Братської!
Голохвостий (набік). От, не одсахнусь. (Стає на коліна). Ну, хай мене поб'є Братська божа матір, коли брешу!
Секлита. Ну, тепер вірю, тепер вірю!
Голохвостий (обтрушує штани; тихо). От іще через цю каторжну бабу бруки запачкав! (До неї). Так а незабаром до вас і на заручини.
Секлита. Про мене, просимо; тільки за моєю Галею нічого нема — знайте!
Голохвостий. Нащо мені? І свого досталь! Аби Галя!
Секлита. Так заходьте ж; раді будемо!
Голохвостий. А де ж ваша хата?
Секлита. Зараз за яром. Спитайте Секлиту Лимариху: увесь Подол зна. Глядіть же, не обдуріть; а то і живим не випущу! Од Лимарихи не сховаєтесь!
Голохвостий. Та буду ж, буду!"

[Ольга-Марія · Rating 5 out of 5]

Чудова, чудова п'єса!

[Rosewater Emily · Rating 1 out of 5]

Reading about certain individuals habits is one thing. Living in the country, where the prevailing mass of uncertain individuals (populace of the same potpourace) admires the very same, seem readable, habits is the thing too, but the other one, both sooner and later seeks to be reminded. But lo, there is also the third state (or thing, which is the same being lead by the Good Cause of Reviewing the Viewed by the experts with their own [flies in their own glass] eyes) - reading about aforementioned habitat, while hatching Thy lotus among aforementioned habitus; what a strange and marvelous thing, and state thus, that Invasive Gentlemen like Hugh MacIsaac don’t really understand what is “Verbreitungsgebiet” means in Bulgarisch or even Ukrainian!
Now, reading a language of certain individuals, who have a well-known as well as well-morbid tendency to imitate the speech of indigenious inhabitants, as if they were heard from the bottom of the imaginery well – is one state. Deductive methods of the Ministries of the Defenses of the Nations of the Philisters (excusez ma langâge de fer) already, and without a doubt and drought, suggested to the occasional Conrad Momdom, that other state could be only – Living in the country, certainty of prevalence of the language used by aforesaid indivi_duals in which is enthusiastically maintained mostly by heroic ignorance Alone and Gender-Neutral as a Sloan. Though lo, therewith a straightforward and Gottbestimmt third thing (or state, which not really the same, regardless of the Universal Fruitfulness of the Regardlessness' Zen, easily forgettable by the experts, since not a soul nor Ocean_fan left to remind Their Foresightlessness about Ansprüche des Zeitgeistes) - and who will ever guess what it could have been?
Let’s assume nonetheless, that i choose to keep some quotes somewhere in between a small jar of C6H5NO2 and winking at the invisible sun NX300, too relaxed to act as an autumn journalist:
"Не бачила розкошів свиня, то й саж за палаці сдався...дметься, як шкурат на огні...цур дурня та масла грудку!..Своєю душою не нагрію, як закипить, то й подам...та вашими кумами можна Дніпро загатити...гріх у міх, спасєніє в торбу...то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!"
- no doubt and drought, that i can’t miss a 'bloody valentine' of:
"- Ваша папіроска шкварчить.
- Ето в грудє моєй-с!"
- too. Though, i haven't freed my mind from the thought that these “Hares” would be much more happy, if they were raised, shot and cooked by Karl Marx.
Thereby, "зі своей сторони при полном акорде, лишь би з вашей сторони не було нікакого мнєнія", i have to state (beware of the thing, which isn't the case) still - "не всьо то для простоти антересно, што для меня матеріально".

[Pavlo · Rating 4 out of 5]

Нарешті і в мене руки дійшли до цієї класики

[Andrii Litvynchuk · Rating 4 out of 5]

Не дуже відрізняється від оригінального «На Кожумʼяках» сюжетно, може трішечки смішніше й зʼявляється Степан. Ця версія думаю через це краща

[Sonia · Rating 5 out of 5]

Після цієї книжки хочеться розмовляти тільки Українською🤍🇺🇦 Веселий настрій та і наука, фільм теж чудовий :)

[Роман Селіверстов · Rating 4 out of 5]

Не зважаючи на те, що фільм і мюзикл за п'єсою бачив неодноразово, читалося легко і невимушено.

[Vlad · Rating 4 out of 5]

Гарний настрій гарантовано! Rating: 4/5

[Ivan Koma · Rating 4 out of 5]

"Простота, Проню, не гріх"

[Denis Sikorsky · Rating 4 out of 5]

Доволі непогана пʼєса-комедія, яку легко адаптувати до будь-якого періоду історії

[Inessakos · Rating 4 out of 5]

💬Дивіться, люди добрі, як по-свинячому хрюкає, так і розумніший за всіх, значить!
.
.
📍Жанр: комедійна п'єса.
.
.
▫️Думаю, завдяки фільму історію про цирульника Свирида Петровича Голохвостого знають усі.
⠀
▫️Банкрут і шахрай хоче одружитися на багатій міщанці Проні Прокопівні, паралельно бігаючи за її двоюрідною сестрою. Але вірно в народі кажуть: за двома зайцями поженешся — жодного не впіймаєш.
.
.
▪️Якось так сталося, що кінострічку бачила, а першоджерело не читала. І ось вирішила виправитися.
⠀
▪️Позитивно, із змістом, яскраво. Ну і так, 🎥 екранізація таки чудова.
⠀
▪️Взагалі останнім часом мій інтерес до 📽️ кіноадаптацій літературних творів зростає. Якщо раніше режисерські домисли мене обурювали, тепер дивлюся на них інакше: є реально вдалі доповнення чи переосмислення основного сюжету.
⠀
▪️І в цьому 🎬 фільмі були моменти, які розходилися з п'єсою, але вони були настільки доречні, що за підсумком можу сказати, що кіно мені сподобалося навіть більше.
.
.
▫️Цікаві факти:
⠀
• На початку 1880-х років українська театральна та письменницька інтелігенція створила культурний гурток, який мав на меті «розширення та збагачення» українського репертуару. Михайло Старицький, який входив у цей гурток, почав обробляти п'єсу Івана Нечуя-Левицького «На Кожем'яках».
⠀
• Сам твір вважався спільним і перша його публікація містила прізвища обох письменників. Однак згодом Нечуй-Левицький самостійно переробив початкову редакцію твору, але ця версія не набула популярності. Для всіх класичною залишилась саме редакція Михайла Старицького.