"Сторожі тротуару" - це перший в українській літературі прямий голос "втраченого покоління" зламу 1980-1990-х років. Покоління "гастарбайтерів", що розлетілося по світу в пошуках обітованої землі. Покоління "Львова, якого не було", - зниклих заводів і гуртожитків, театрів і музеїв, вокзалів і кнайп. Покоління, яке загубилося на цивілізаційному переломі і чий досвід, часто трагічний, ще чекає на своїх літописців.
Михайло Мишкало, пам'ятний читачам легендарної львівської газети "Поступ" кінця 1990-х як колумніст Майкл, дебютує в жанрі якраз такого "літопису самовидця". Інженер за освітою, він торгував на базарах Львова, Варшави, Белграда, Будапешта, Ольштина, працював різноробочим та нянькою у Великобританії. Він пройшов шлях тисяч українців і зміг його описати. Тому тут усе живе і справжнє - від мови та реалій часу до почуттів, провідне й наскрізне з яких - любов.
Книга про покоління, чия молодість, а, можливо, і зрілість припала на 90-ті і все, що з ними асоціюється: розвал совка, закриття заводів, відсутність роботи, черги в ОВІРах, спроби виїхати за кордон в пошуках роботи та кращого життя, сімейні трагедії, сумки з товарами, митниці, базари, стадіони, що стали базарами, дешева кава, дешеве бухло і тонни безнадії. А ще Львів у всій його красі, і спогади, спогади, спогади, часом веселі, часом сумні.