Veni, vidi, scripsi: Світ у масштабі українського репортажу

by Самовидець

У книгу увійшло десять найкращих художніх репортажів українських авторів за результатами всеукраїнського конкурсу «Самовидець». Половина текстів — присвячена Україні, половина — закордонним мандрівкам. Серед авторів як початківці, так і відомі письменники та журналісти.

350 pages, Hardcover

First published January 1, 2013

Reviews

[Olena Prikhno · Rating 4 out of 5]

Книжка, після якої тексти українських репортажистів став потрохи з'являтись на українському ринку, а "Темпора" міцно засоціювалась в моїх мізках з видавництвом, що просуває жанр художнього репортажу в маси. Так вийшло, що ця книга не стала моєю першою репортажною книжкою, і Криштопу з Гуменюк - 1 і 2 місце відповідно- я читала вже не в скороченому, а в повному варіанті. Незважаючи на цю обставину, збірка першого "Самовидця" не стала першим млинцем української репортажистики, який зазвичай комом. Ми бачимо різні рівні репортажних текстів: наївну і дівочу сповідь про Лаос, який не тільки закохує в себе, а й залишає простір для співпереживання "ліричній" героїні, вміло перетворюючись за потребою у тло з головного героя оповіді; серйозний репортаж-дослідження історії існування та адаптації латиноамериканської меншини(хоча, вже ближче до більшості) в США; розкриття близької мені теми прикордонних територій, про яку я навіть не задумувалась в такому контексті, - Північної Слобожанщини, дуже якісно написаний текст з класно прописаними деталями (на історії баби Ліди я просльозилась); автобіографічна оповідь справжнього екзампейця, яка обов'язкова до прочитання всім фанатам побутових деталів типу особливостей водогону Кіровограду 90-х, рокерських історій, бо автор соліст репортажу - соліст рок-гурта, та всім тим, хто не знає, що таке Екзампейщина(після прочитання вам захочеться на Кіровоградщину і пройти пішим маршрутом автора); хвилюючий приклад повернення до витоків, що тісно переплетений з історією міста Стрий. А ще є оповідки про Китай, Гостинну республіку та геніальніший текст про Єнакієво. Такі книги не встигають набридати, бо закінчуються раніше, ніж того б хотілось. Це той нон-фікшн, що окрім перенесення тебе в зовсім іншу місцину на кшталт книг про подорожі, примушує мозок думати, порівнювати і спостерігати за власним існуванням. Адже що таке життя, як не збірка репортажних текстів з живими діалогами і яскравими деталями, що відчутні на доторк, на смак і на колір.

[Mixa Petyakh · Rating 5 out of 5]

Російські прикордонники, які розмовляють українською (оповідання про втрачену Слобожанщину); іспаномовні американці, які скоро витіснять всіх англомовних в Лос Анджелесі, які, проте, в громадських місцях з такими ж іспановомовними продавцями переходять на англійську (нічого не нагадує?); дві історії про застиглий час і безвихідь в повітрі Донбасу, які цікаво читати ще й тому, що написані вони були ДО ТОГО ЯК і, нарешті, я тепер знаю, куди маю з'їздити на Кіровоградщині!