This book discusses both the freedom of the Ukrainian-Russian borderland of the Donbas and the terror it has suffered because of that freedom. In a detailed panorama the book presents the tumultuous history of the steppe frontier land from its foundation as a modern coal and steel industrial center to the post-Soviet present. Wild and unmanageable, this haven for fugitives posed a constant political challenge to Moscow and Kiev. In light of new information gained from years of work in previously closed Soviet archives (including the former KGB archives in the Donbas), the book presents, from a regional perspective, new interpretations of critical events in modern Ukrainian and Russian history: the Russian Revolution, the famine of 1932-33, the Great Terror, World War II, collaboration, the Holocaust, and de-Stalinization.
Education B.A. at Tokyo University, 1977 M.A. at Tokyo University, 1979 Ph.D. at Princeton University, 1985
Research Interests Modern Eurasia
Courses Recently Taught (at Indiana University Bloomington) Various courses related to the history of Russia, Ukraine, and the Soviet Union as well as Stalin and Mao The Cold War and World War II
А цей американський японець чудово розібрався в темі! Тема жестякова, але допомагає зрозуміти цей дивний Донбас. В тій спразі свободи в невільному суспільстві, в часто/переважно терористичній державі, або в умовах війни-революції, те що було "свободою" для змінного люду Донбасу, насправді балансувало десь між виживанням і сваволею. Справжньої волі тут ніколи й не було. Були тільки туманні уявлення про неї і кволі реакції на подразнення у вигляді стихійних виступів (часто проти не-тих). Автор доводить, що жорстокість революції і громадянської війни, як і сталінського терору тут була вищою, ніж в інших частинах імперії. При тому парадоксально Донбас уявляли як оазу більшої свободи, або можливості "загубитися", різні категорії втікачів від владної машини. Книжка закінчується фактично 1991 роком, тому назва праці не зовсім точна. Вражає широкий контекст роботи, через що тема не сприймається ізольовано. Настійливо рекомендую для тих, хто хоче "зрозуміти Донбас" (назва ще одної книжки Куромії).
Книжка, що цього разу потрапила мені до рук, незвичайна у багатьох сенсах. По-перше, вона написана американцем японського походження, який не лише присвятив цьому дослідженню десятки років життя, а й спромігся вивчити українську мову, що й досі лишається недосяжним для мільйонів моїх земляків. По-друге, маючи таку беззаперечну любов до нашої країни (бо що може бути більшим її виявом, ніж вивчення мови автохтонів?), він зумів зберегти необхідну дистанцію і залишитись науковцем, зовсім не перетворившись на пропагандиста. Знову ж таки, розкіш, на жаль, недоступна багатьом його колегам по перу. По-третє, і можливо, найголовніше, неабияку цінність має сам предмет дослідження. За невідомих мені обставин, історія східних земель, і зокрема Донбасу, у незалежній Україні ніби весь час лишалась на марґінесі. Це добре помітно навіть на спеціалізованих сайтах, на кшталт Goodreads, де книжки про західні чи центральні регіони країни, незалежно від жанру, отримують незрівнянно більше читацьких відгуків та відзнак. Ситуація, зі зрозумілих причин, значно покращилась після 2014 року, а втім Донбас і східна частина України досі залишаються своєрідною terra incognita не лише для світу, а й для багатьох українців.
Крізь призму цього, книга американського дослідника є справжньою знахідкою, що пропонує своєрідну біографію регіону, який за всіх часів і режимів був притулком втікачів, вигнанців та шукачів пригод, вважався волелюбним, непокірним і войовничим, та завдяки цьому лишався повсякчасним джерелом тривоги для правителів Києва і Москви. Одвічному прагненню до свободи тут завжди протиставлялись надзвичайно суворі умови праці та життя із повсякденним і навіть буденним насильством. Як і більшість українських земель, слушно окреслених Тімоті Снайдером як криваві, Донбас не минув циклон XX століття. Дві світові війни, російська революція, громадянська війна, голодомор разом з колективізацією та репресіями прокотилися ним протягом якоїсь півсотні років. Економічне значення Донбасу у поєднанні із вибухонебезпечним характером його мешканців, призводили до того, що останні набували тут особливої за розмахом, нечуваної жорстокості. Однак, незважаючи на численні спроби, на Донбасі зрештою не вдалося створити ні потужного комуністичного активу, ні вагомого націоналістичного ядра. Ніжна квітка демократії також не прижилася на ґрунті донецького степу. Наслідком цього було і залишається те, що люди Донбасу насамперед тяжіють до анархії та схильні обирати власні інтереси, навіть коли вони розбіжні із загальнонаціональними інтересами Києва чи загальноімперськими ідеями Москви. І, схоже на те, що на початку чергового кривавого переділу регіону, який триває й донині, цього ніхто не взяв до уваги.
"Іноземна окупація не була новиною для Донбасу. Тих жителів (а таких було багато), які залишалися в окупованому Донбасі в лихоліття громадянської війни, всіляко принижували, дорікаючи за їхній вибір, тоді як робітників, наприклад, Петрограда, крикливо проголошували гідними пролетарями."
A favorite. The best history book on the Donbas and eastern Ukraine I've read. And I've lived and worked in the Donbas for years, and read plenty of writings on it. This book is essential reading for understanding the complex region that has been a key focus of Russia's war in Ukraine since 2014.