What do you think?
Rate this book
Навіть Диявол вміє кохати
Мій колишній — перший чоловік на Землі. Моя подруга — найзапекліший ворог, створений Богом. Кохання всього мого життя — зло в чистому вигляді. Мої діти — демони. Я не знала, що означає бути Ліліт, але одного ранку я прокинулась… і згадала. Люди та відьми в цілому світі проклинають Диявола у всіх своїх бідах. Але що, якщо за всім цим стоїть не він, а я? Що, якщо найбільше зло на Землі — це я? Мені пощастило, я забула про це на вісімнадцять років, а тепер… світ побачить нову Ліліт. Хтозна, буде вона каятися, чи сама запропонує Єві скуштувати заборонене яблуко. Усе залежить від того, хто такий Бог насправді… Історія Ліліт.
ebook
1 person is currently reading
13 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
July 19, 2025
4,5 🌟
"Диявол не вміє кохати, але тебе він кохає"
"Навіть зло заслуговує на кохання"
"Ми з тобою - це неминуче"
"Чи приймеш Ти яблуко з моїх рук?"
"Диявол не вміє кохати, але тебе він кохає"
"Навіть зло заслуговує на кохання"
"Ми з тобою - це неминуче"
"Чи приймеш Ти яблуко з моїх рук?"
July 13, 2025
«Це історія про те, що не існує безумного добра, як і не існує безумного зла.» «Ця історія про вибір. Про вибір для кожного з нас… що робить нас вільними.»
Друга книга циклу Диявола безсумнівно відрізняється від першої. Вона набагато глибша, набагато складніша, набагато…філософська. І хоч сюжет сфокусований на Ліліт, для мене обидва персонажі відкрилися іншими.
Диявол у цій історії був справжнім, шляхетним, егоїстичним, але до біса закоханим Дияволом. Його поведінка із Ліліт значно відрізняється від поведінки із Євою, і не дивлячись на складнощі в їхніх стосунках, я дуже повірила в них… Це таке кохання, що, здається, неможливо зрозуміти, адже воно не є Світлим — це Темне кохання. Але наскільки воно було яскравим, господи…
Ліліт — одна з найцікавіших героїнь, яку я коли-небудь читала та пізнавала. Вона водночас була всемогутньою та до біса незахищеною. Ліліт шукала кохання, шукала відповіді, шукала Світло в Темряві, і Темряво у Світлі. Але найбільше, що змушувало мене полюбити її - безумовна любов. Не всі люди спроможні на це, але ж дивіться, яка іронія — навіть Диявол та Перша Жінка змогли вибудувати це безумовне кохання.
Сюжетні лінії були непередбачувані, і я іноді відкладала книгу, щоб просто подихати пару секунд і відійти. Ілюстрації - це моя окрема любов. Демони та ангели, їхня комунікація були дуже гарно прописані. Я іноді зупинялась на мить і думала — боже, це ж яка шикарна фантазія у авторки, щоб написати таке складне фентезі, і вкласти у нього такий важливий, складний сенс?
А кінцівка…феєрична. І знову ж таки, дуже правильна.
Дякую, Аня, що одного дня познайомила із цим шляхетним світом. Дякую, що породила в мені нові запитання, відповіді на які я продовжую шукати.
Чекаю на приквел, авжеж ❤️
Друга книга циклу Диявола безсумнівно відрізняється від першої. Вона набагато глибша, набагато складніша, набагато…філософська. І хоч сюжет сфокусований на Ліліт, для мене обидва персонажі відкрилися іншими.
Диявол у цій історії був справжнім, шляхетним, егоїстичним, але до біса закоханим Дияволом. Його поведінка із Ліліт значно відрізняється від поведінки із Євою, і не дивлячись на складнощі в їхніх стосунках, я дуже повірила в них… Це таке кохання, що, здається, неможливо зрозуміти, адже воно не є Світлим — це Темне кохання. Але наскільки воно було яскравим, господи…
Ліліт — одна з найцікавіших героїнь, яку я коли-небудь читала та пізнавала. Вона водночас була всемогутньою та до біса незахищеною. Ліліт шукала кохання, шукала відповіді, шукала Світло в Темряві, і Темряво у Світлі. Але найбільше, що змушувало мене полюбити її - безумовна любов. Не всі люди спроможні на це, але ж дивіться, яка іронія — навіть Диявол та Перша Жінка змогли вибудувати це безумовне кохання.
Сюжетні лінії були непередбачувані, і я іноді відкладала книгу, щоб просто подихати пару секунд і відійти. Ілюстрації - це моя окрема любов. Демони та ангели, їхня комунікація були дуже гарно прописані. Я іноді зупинялась на мить і думала — боже, це ж яка шикарна фантазія у авторки, щоб написати таке складне фентезі, і вкласти у нього такий важливий, складний сенс?
А кінцівка…феєрична. І знову ж таки, дуже правильна.
Дякую, Аня, що одного дня познайомила із цим шляхетним світом. Дякую, що породила в мені нові запитання, відповіді на які я продовжую шукати.
Чекаю на приквел, авжеж ❤️
Displaying 1 - 2 of 2 reviews