«Остання любов Асури Махараджа» — алегорична історія про демона, який вирішив покинути розкіш нижніх світів заради любові до сліпої дівчини з України, що мешкає в самому серці Нью-Йорка. Протистояння напівбогів і демонів, демонстрації на Уолл-стріт і харизматичні проповідники, метафізичні запитання і смачні історії з лівообертальних світів (толерантна назва пекельних планет) — все це у новому романі Любка Дереша про любов, від якої тане серце.
Любко Дереш (* 10 серпня 1984, Пустомити, Україна) — сучасний український письменник. Повне ім'я — Любомир Андрійович Дереш.
Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.
В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях. Роман був перекладений на кілька іноземних мов.
Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»).
Lyubko Deresh (* 10 August 1984, Pystomyty, Ukraine) — is a contemporary Ukrainian writer. Full name — Liubomyr Andriyovych Deresh.
Born in Pystomyty near Lviv, in 1984, Deresh graduated from Lviv physics-mathimatics lyceum and got his undergraduate degree in Economics from Lviv University.
At the age of 15 Deresh wrote his first novel, Cult (an excert from Cult was translated by Peter Constantine and published in the "Fiction" magazine in 2008), which he managed to publish 3 years later in 2001 when he turned eighteen. Young writer's quickly gained prominence thanks to the success of Cult. The novel has been translated into multiple languages.
Afterwards, Deresh published a number of successful novels, among them «Of lizard generation», «Архе», «Intent!», «A bit of darkness», «Yakov's head»).
Це було не звично. Східні філософіїї завжди проходили повз мене, бо я до кожної клітини людина Заходу (але яка вміє рефлексувати імперіалізм :) ) Любко Дереш зміг підлікувати мою свідомість після Стрелекі ))) Тут принаймні все загорнуто в казку, іронію та самоіронію. Але однозначно філософської мудрості життя в Подорожі Асури Махараджа більше, ніж у Кафе на краю світу. Давно я починав вже знайомство з автором і однозначно буду продовжувати.
Спершу хочеться відкласти книгу, нічого незрозуміло і не клеїться до купи, але якось рука не піднімається і книга затягує.
Демон закохується в незрячу українку, яка проживає у великому яблуку NY. Демон набуває людської подоби, живе з пастором, навертає інших людей до Бога, відвертає кінець світу, мандрує світами, видає книгу. Дуже дивний, водночас інтригуючий розвиток подій, багато філософських роздумів про життя, цілі, істину.
А це Асура Махарадж описує свою кохану. Потрібно дуже сильно любити, щоб використовувати такі епітети🤍 - Ріст середній, як молоде деревце вишні - Волосся медово-каштанове, ніби підсвічене світанковим сонцем - Шкіра світла, як пряжене молоко - Очі зелені, цикорієво-зелені - Схожа вона на вічну весну в серці.
Цікава книга. Написана і видана у 2013, у зв'язку з чим у мене питання - а раптом і Асуру, і Шефа наги обдурили і свої плани продовжують втілювати в життя? Що ж, тоді просто доведеться довіритися пораді Даші - Йти та вірити.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Що мені подобається в творах Любка, так це звичність та легкість його текстів, котрі читаються буквально на одному диханні. "Остання любов", це про той мотиваційний драйв, що спрямовує тебе вперед і вгору, будь то кохання, знання, слава чи гординя. Що, для мене, не працює в цьому романі, так це кардинальна зміна декорацій, з таких рідних та близьких Українських просторів на далеку та вільну Гамерику. Замість пересічного вкраїнчика, ми маємо мітологічного наґу викопаного з глибин індуїзму, і лише незряча Даша є уособленням національної ідентики, котра чомусь просякнута духом меншовартості... ба навіть сам її монолог охарактеризувати крім як "крінж", я не можу.
Взагалі це неймовірно захопливо спостерігати за ростом автора через призму його текстів. І я радо переходжу до останньої книги з, ескапічного, Синайського циклу, і з нетерпінням чекаю на те, що мені подарує пост-Синайський Дереш.
Знаєте, останнім часом помітила, якщо початок книжки мене не зачіпає, то далі читати не цікаво. Просто покинути книжку недочитаною теж не можу. Тоді змушую себе всеж дочитати, але нудні моменти перегортаю. Так сталося з книгою Любка Дереша "Остання любов Асури Махараджа". Не моя книга взагалі! Прочитала половину і думала, що можливо далі буде цікавіше. Але ні. Вдруге я її читати не буду, це точно.