What do you think?
Rate this book
На запах м'яса
Що змусило молоду дівчину з великого міста втекти до глухого села й оселитися в занедбаній хатині, а хазяйновитого та заможного майстра на всі руки перетворило на алкоголіка, який працює за пляшку? Вони стануть одне для одного справжнім еліксиром, що подарує зцілення та забуття. Але чи зможуть вони притлумити той потяг до "м'яса", що йде з самого низу людської натури?
368 pages, Hardcover
First published January 1, 2013
3 people are currently reading
106 people want to read
About the author
Liuko Dashvar
12 books91 followersУкраїнська письменниця, сценаристка, журналістка. Лавреатка літературної премії Коронація слова
Народилася в Херсоні.
Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)
У журналістиці з 1986 року.
Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.
З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головна редакторка газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.
Народилася в Херсоні.
Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління)
У журналістиці з 1986 року.
Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.
З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головна редакторка газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 27 of 27 reviews
May 16, 2017
"Десь я подібне вже читала" — така думка раз-по-раз блукала в моїй голові під час перегортання сторінок одного з нових романів Люко Дашвар. Ну, нових для мене, бо після читання запоєм її перших книг якось остигла до стилю цієї авторки, а не дуже позитивні відгуки про цей роман зокрема не спонукали взятися за нього. Однак взялася і не пошкодувала! Але про це пізніше.
Оте "Десь я подібне вже читала" стосується повісті "Згори вниз" Тані Малярчук. Та ж ситуація: міська дівчина ні з того ні з сього вирішує оселитися на забутому майже всіма хуторі у занедбаній хаті, і з нею там відбуваються усілякі перипетії — й у прямому сенсі, й у плані пошуків себе самої. Хіба що Дашварівській утікачці не вистачало містики, яка оточувала втікачку Малярчуччину, але оті круки та зцілення головної героїні ситуацію дещо врівноважили.
Втім, книги також відчутно різняться. Люко Дашвар, яка свого часу так припала мені до душі реалістичними образами дядьків і тіток, не зрадила себе й тут. Такі вони у романі справжні-справжні, якими я їх знаю з дитинства, такі прості в усій своїй складності, такі живі, такі реальні, що саме вони "завоювали" мене як читачку. Повірила я й Майці, особливо у фіналі твору. Бо ж чому півроку життя на лоні природи мало змінити її життєві цінності так кардинально? Особливо ж тоді, коли те, чого колись так прагнула, перетворилося із мрій на реальність? Чому вона мусила піти за тим, хто її зрадив? Чому ідеалістичний фінал мав бути кращим за цей (такі думки чула від інших читачів)?
Майка не могла і зрадити себе. Бо вона ще не пізнала себе справжньої. Чого — не знаю. Може, їй іще не вистачало того, що зветься життєвим досвідом абощо... Я, наприклад, залишилася б на хуторі — принаймні для того, аби сховатися в тій благословенній і прекрасно описаній авторкою тиші від столичного гамору. Хоча не зважайте — це я вже про відпустку мрію)))
І насамкінець трохи філологічного (не можу я без цього))) й неприємного мені. Оті надсучасні мовні віяння мене часом загонять у глухий кут, ступор і непозбувну бентегу. Ну, чого замість звичної й прекрасної форми "малина, яка росла навколо" вживати "малина, що вона росла навколо"? І далі часто йшло ціле нанизування на кшталт: "малина, що вона росла навколо хліва, що він розвалився від вітрів, що вони цілу зиму гуляли на хуторі". Приклад взяла по пам’яті, тож не шукайте дослівної цитати, але повірте мені: подібними синтаксичними конструкціями я ледь не плювалася. Переходимо в рамках глобалізації на англійський синтаксис чи що?))
Оте "Десь я подібне вже читала" стосується повісті "Згори вниз" Тані Малярчук. Та ж ситуація: міська дівчина ні з того ні з сього вирішує оселитися на забутому майже всіма хуторі у занедбаній хаті, і з нею там відбуваються усілякі перипетії — й у прямому сенсі, й у плані пошуків себе самої. Хіба що Дашварівській утікачці не вистачало містики, яка оточувала втікачку Малярчуччину, але оті круки та зцілення головної героїні ситуацію дещо врівноважили.
Втім, книги також відчутно різняться. Люко Дашвар, яка свого часу так припала мені до душі реалістичними образами дядьків і тіток, не зрадила себе й тут. Такі вони у романі справжні-справжні, якими я їх знаю з дитинства, такі прості в усій своїй складності, такі живі, такі реальні, що саме вони "завоювали" мене як читачку. Повірила я й Майці, особливо у фіналі твору. Бо ж чому півроку життя на лоні природи мало змінити її життєві цінності так кардинально? Особливо ж тоді, коли те, чого колись так прагнула, перетворилося із мрій на реальність? Чому вона мусила піти за тим, хто її зрадив? Чому ідеалістичний фінал мав бути кращим за цей (такі думки чула від інших читачів)?
Майка не могла і зрадити себе. Бо вона ще не пізнала себе справжньої. Чого — не знаю. Може, їй іще не вистачало того, що зветься життєвим досвідом абощо... Я, наприклад, залишилася б на хуторі — принаймні для того, аби сховатися в тій благословенній і прекрасно описаній авторкою тиші від столичного гамору. Хоча не зважайте — це я вже про відпустку мрію)))
І насамкінець трохи філологічного (не можу я без цього))) й неприємного мені. Оті надсучасні мовні віяння мене часом загонять у глухий кут, ступор і непозбувну бентегу. Ну, чого замість звичної й прекрасної форми "малина, яка росла навколо" вживати "малина, що вона росла навколо"? І далі часто йшло ціле нанизування на кшталт: "малина, що вона росла навколо хліва, що він розвалився від вітрів, що вони цілу зиму гуляли на хуторі". Приклад взяла по пам’яті, тож не шукайте дослівної цитати, але повірте мені: подібними синтаксичними конструкціями я ледь не плювалася. Переходимо в рамках глобалізації на англійський синтаксис чи що?))
February 17, 2016
Все таки вирішила ознайомитися. Не буду лукавити-читалося легко з цікавістю і бажанням якнайшвидше добігти до кінця. Але багато грубої мови, яка різала мені вуха чи то пак очі. І попри те, що я прекрасно зрозуміла,що мала авторка на увазі таким сюжетним поворотом,і часті натяки,ніби між іншим, попереджували про неочікуване закінчення,та й відгуків я вже читала не мало. Так от попри все це хочеться сказати "Не вірю!" найбільша претензія у мене до Люко Дашвар-оця її (як на мене) абсолютно безпідставна манера різко міняти героєві характер. Я не повірила,що Майя могла стати такою. Якби Руся-так)
March 29, 2015
Перша книга даного автора.
Мушу зізнатися, що, хоча спочатку не дуже сподобалося, останні сто сторінок прочитав на одному диханні. Напруження трималося до самого кінця, а після останньої сторінки захотілося закурити, хоч я й не курю.
Книга написана легко, читається швидко, події розгортаються стрімко. Як виявляється згодом, нікого не можна судити тільки по "обкладинці", в кожного героя є своя шафа зі своїм скелетом. Сюжет закручується з перших сторінок, коли куми ріжуть бабу тупим ножем. Сирну, не хвилюйтеся. В другому розділі не можеш розібратися, що ж твориться, а в третьому до тебе доходить, як скомпонована книжка і цікавість тягне вперед.
Відверто не сподобалася головна героїня, Майя Гілка. Ба навіть більше, я зненавидів її як Дейнеріс Таргеріен з "Гри пристолів". Я теж іноді можу поводитися ірраціонально, що, мабуть, добре, але тут просто генератор шуму. Я розумію, що життя складне, всі плюють в душу і в лице, але спробуй таки поводитися по людськи. Ну й вся та помста в стилі графа Монте-Крісто.. Ой, все.
Сподобався персонаж Сашка-Санджива. Такий собі абсолютний екопоселенець. Єдиний, хто так до кінця й не показав "іншого обличчя", а залишився вірним своїм принципам.
Відверто жаль було Реп"яха. Я думаю, волгу Майка забрала явно не через відчуття справедливості.
Кінцівка не сподобалася взагалі. Краще б хеппі енд. Або хай би її збила машина. Або хай би померла від раку. Але так чинити було не варто.
П.С. Раджу читати.
Мушу зізнатися, що, хоча спочатку не дуже сподобалося, останні сто сторінок прочитав на одному диханні. Напруження трималося до самого кінця, а після останньої сторінки захотілося закурити, хоч я й не курю.
Книга написана легко, читається швидко, події розгортаються стрімко. Як виявляється згодом, нікого не можна судити тільки по "обкладинці", в кожного героя є своя шафа зі своїм скелетом. Сюжет закручується з перших сторінок, коли куми ріжуть бабу тупим ножем. Сирну, не хвилюйтеся. В другому розділі не можеш розібратися, що ж твориться, а в третьому до тебе доходить, як скомпонована книжка і цікавість тягне вперед.
Відверто не сподобалася головна героїня, Майя Гілка. Ба навіть більше, я зненавидів її як Дейнеріс Таргеріен з "Гри пристолів". Я теж іноді можу поводитися ірраціонально, що, мабуть, добре, але тут просто генератор шуму. Я розумію, що життя складне, всі плюють в душу і в лице, але спробуй таки поводитися по людськи. Ну й вся та помста в стилі графа Монте-Крісто.. Ой, все.
Сподобався персонаж Сашка-Санджива. Такий собі абсолютний екопоселенець. Єдиний, хто так до кінця й не показав "іншого обличчя", а залишився вірним своїм принципам.
Відверто жаль було Реп"яха. Я думаю, волгу Майка забрала явно не через відчуття справедливості.
Кінцівка не сподобалася взагалі. Краще б хеппі енд. Або хай би її збила машина. Або хай би померла від раку. Але так чинити було не варто.
П.С. Раджу читати.
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 25, 2020
Люко Дашвар "На запах м"яса" Ця книга викликала в мені почуття обурення, злості, гидоти, співчуття і радості. Сюжет настільки насичений подіями,що лише перегортуючи сторінку за сторінкою, ти або спокійно видихаєш, або напружуєшся і читаєш в очікуванні, а що ж буде далі. Всі люди живуть так щоб було краще їм. З цим я погоджуюся, але невже потрібно жити і іти по кістках інших? Невже потрібно завдавати моральну, фізичну шкоду іншим? Чи це така фізіологічна потреба відчути запах м"яса і появи крові? Автор Люко Дашвар висвітлила все те "гниле", що притаманне деяким людям, ніби показала нутрощі такі які вони є, не приховані і не прикрашені. У багатьох рано чи пізно може вийти на волю - жага до влади, грошей, розкоші.Але чи варто перекреслювати, закривати в собі риси притаманній людині мудрій, людина яка вміє співпереживати і допомагати. Інколи хотілося сказати стоп, досить, я не можу читати лише про погане. Не вірилось, що таке життя може бути. Доля правди, можливо у книзі є, але хочеться щоб життя не було схоже на боротьбу Майки і крука.
December 6, 2013
Як завжди - неперевершено. Дашвар вміє вивернути душу навиворіт, торкнутися найсокровеннішого і спонукати до самоаналізу. Так показати душу народу через життєві ситуації може лиш вона!
May 12, 2014
"На запах м'яса" - драма дуже у стилi Люко Дашвар. Спочатку поволi книга затягує у себе, десь iз чвертi вже неможливо вiдiрватись, хоча деякi події та думки героїв дещо дивують. Але тема дауншифтингу та вiдречення вiд усього iндустрiально-кар'єрно-буденного дiйсно дуже популярна, i я не виняток, тому я з ще бiльшою цiкавiстю поринула у тайни життя Майї та її сусiдiв на Лупиному хуторi, що їх змусило покинути мiське заради життя у невеликому селi. Написана книга, як i iншi цього автора, дуже цiкавою мовою, але нереальнiсть та вiдокремленiсть героїв та нереальнi збiги обставин з ними мене розчарували. Спочатку ще мала на метi поставити 4 зiрочки цiй книзi, але кiнцiвка мене змусила понизити оцiнку до 3.5.
February 23, 2014
Кожного разу, читаючи романи Люко Дашвар, дивуюсь її фантазії - у неї завжди досить незвичайні сюжети та персонажі. "На запах м'яса" демонструє типову для письменниці тему - місто-село, нещасна дівчина, яка чимось відрізняється від інших та тікає у місто або село, де про неї ніхто не знає. Але цього разу, як на мене, письменниця трохи перефантазувала. Таке враження, що не могла вирішити як закінчити роман, тому написала перше, що на думку спало. Не такого фіналу хотілося, тому трохи розча��увала книга.
January 7, 2016
У забутому богом і людьми хуторі, де є лише кілька хат з грушевими садками, зустрілися двоє. Вона – студентка з Генічеська, що здобула престижну посаду у міжнародній фірмі. Він – заробітчанин з райцентра, що працював в Норвегії й Італії. Чому так сталося що ці двоє втратили все? Тому що, як це притаманно мало не кожній людині, у них спрацював інстинкт – жага до м’яса: до “красивого й успішного” життя, до грошей, до егоїстичної самооцінки, і, звісно ж, до сексу...
Хоча кінець є трохи заплутаним, однак читаючи цю книгу стає зрозумілим, що недарма автор стала золотим письменником України.
Хоча кінець є трохи заплутаним, однак читаючи цю книгу стає зрозумілим, що недарма автор стала золотим письменником України.
June 15, 2014
Концовка откровенно разочаровала - не уловил я этого посыла про мяса и сама развязка на мой взгялд получилась банальной. Также не понравился налет мистики в книге - целебные яйца, кот-лекаль и т.п.
Стиль автора легко узнаваем, но произведения получаются "штамповаными"
Стиль автора легко узнаваем, но произведения получаются "штамповаными"
November 28, 2018
Закінчення книги не зайшло. А так: перенасичена подіями, життєвами казусами і купою стресу :)
July 20, 2023
Зловити шанс на кращу долю, успішне життя, щасливе єдине кохання, багатство і добробут, але при цьому – не втратити себе і бути справжньою людиною, якій не соромно за власне прожите і вистраждане життя – саме цього прагнуть всі персонажі нового українського бестселера, який письменниця Люко Дашвар презентувала на нещодавньому Львівському форумі видавців.
Перед читачем постає типова історія життя дівчини Майї Гілки з курортного Генічеська, що разом з двома подругами – Лількою і Віткою вирушила до столиці у пошуках кращої перспективи… Але чи вдасться дівчатам досягти омріяного успіху?, може їх чекає розчарування, смуток, зневіра і розпач?. Завдяки гострому психологізму сюжету книги, уява читача постійно напружена в очікуванні доленосного і непростого вибору в реальних ситуаціях, які можуть статися із кожною людиною.
Письменниця, в легкій та не нав’язливій формі, заторкує актуальні проблеми сьогодення: нещадне прагнення збагачення та наживи, відчуження між донькою і матір’ю через нездатність і небажання поступитися власними принципами заради щастя найріднішої людини, балансу між життям та смертю через лікарську «похибку», якої не було, «Вільне кохання без зобов’язань», що залишає назавжди пекучу рану у згорьованому серці.
Саме на віддаленому забутому Богом Лупиному хуторі Майка намагатиметься відшукати спокій та умиротворення, якого їй так бракуватиме у великому, часом жорстокому та байдужому до добрих намірів людини, місті.
Характерною рисою роману «На запах м’яса» є реалістичність та неоднозначність трактування вчинків персонажів. Адже залежно від особистого сприйняття роману, читач може робити власні висновки стосовно мотивів та «правильності» вчинків персонажів, співчувати героям чи, навпаки, засуджувати їх – кожен, хто читатиме роман, вирішує сам. Саме в цьому, на мою думку, полягає секрет успіху Люко Дашвар у сучасній літературі, бо авторка не прагне повчати читача, не виказує своєї точки зору на мотиви вчинків персонажів, а лише об’єктивно та неупереджено змальовує невблаганну егоїстичність сучасного світу та суспільства, де гроші та влада вирішують все. І, здається, немає місця щирим почуттям відданості, кохання у суспільстві, де людина лише «хижак», котрий прагне отримати ласий шматок «м’яса», щоб жити красиво… Іноді таке безглузде жадання забирає в героїв сили на саме життя, вони не цінують простих щоденних радощів, не дякують Богові за можливість щодня милуватися сонцем, небом, вмінням вільно ходити і рухатися. А усвідомлюють цінність і важливість цих аспектів життя, коли заглядають у вічі смерті, або коли вже є надто пізно, адже дарунок життя отримуєш лише раз і так важливо не змарнувати його, а спіймати свій дарований Долею чи Богом вірний шанс.
Рецензію написано спеціально для літературного порталу Друг читача http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytat...
Перед читачем постає типова історія життя дівчини Майї Гілки з курортного Генічеська, що разом з двома подругами – Лількою і Віткою вирушила до столиці у пошуках кращої перспективи… Але чи вдасться дівчатам досягти омріяного успіху?, може їх чекає розчарування, смуток, зневіра і розпач?. Завдяки гострому психологізму сюжету книги, уява читача постійно напружена в очікуванні доленосного і непростого вибору в реальних ситуаціях, які можуть статися із кожною людиною.
Письменниця, в легкій та не нав’язливій формі, заторкує актуальні проблеми сьогодення: нещадне прагнення збагачення та наживи, відчуження між донькою і матір’ю через нездатність і небажання поступитися власними принципами заради щастя найріднішої людини, балансу між життям та смертю через лікарську «похибку», якої не було, «Вільне кохання без зобов’язань», що залишає назавжди пекучу рану у згорьованому серці.
Саме на віддаленому забутому Богом Лупиному хуторі Майка намагатиметься відшукати спокій та умиротворення, якого їй так бракуватиме у великому, часом жорстокому та байдужому до добрих намірів людини, місті.
Характерною рисою роману «На запах м’яса» є реалістичність та неоднозначність трактування вчинків персонажів. Адже залежно від особистого сприйняття роману, читач може робити власні висновки стосовно мотивів та «правильності» вчинків персонажів, співчувати героям чи, навпаки, засуджувати їх – кожен, хто читатиме роман, вирішує сам. Саме в цьому, на мою думку, полягає секрет успіху Люко Дашвар у сучасній літературі, бо авторка не прагне повчати читача, не виказує своєї точки зору на мотиви вчинків персонажів, а лише об’єктивно та неупереджено змальовує невблаганну егоїстичність сучасного світу та суспільства, де гроші та влада вирішують все. І, здається, немає місця щирим почуттям відданості, кохання у суспільстві, де людина лише «хижак», котрий прагне отримати ласий шматок «м’яса», щоб жити красиво… Іноді таке безглузде жадання забирає в героїв сили на саме життя, вони не цінують простих щоденних радощів, не дякують Богові за можливість щодня милуватися сонцем, небом, вмінням вільно ходити і рухатися. А усвідомлюють цінність і важливість цих аспектів життя, коли заглядають у вічі смерті, або коли вже є надто пізно, адже дарунок життя отримуєш лише раз і так важливо не змарнувати його, а спіймати свій дарований Долею чи Богом вірний шанс.
Рецензію написано спеціально для літературного порталу Друг читача http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytat...
November 18, 2024
Мій другий роман Люко Дашвар і чомусь спочатку мені постійно хотілося називати їх любовними романами. Так, на перший погляд, любовна лінія/лінії займають значне місце серед сюжету. Але "На запах м'яса" не лише про це. Це про бажання знайти своє місце, втоми від життя, бажання змін, наживи, помсти та прощення.
Головна героїня Майка спочатку живе у Генічеську, бажає вирватися у велике місто, для заробітку та безбідного життя. Контрастом тут виступають історії її подруг та матері, яка знаходить собі заможного чоловіка, але не впевнена чи любить його. Є багато побічних історій другорядних персонажів, але кожен звучить яскраво і переконливо, кожного можна зрозуміти. Багато уваги приділяється вибору, свідомому чи несвідомому, буквально на кожному кроці герої мають обирати між почуттями та бажаннями, а також наслідкам такого вибору.
Спочатку деякі герої здавалися мені цинічними й нещирими, хоча потім ти розумієш, що у книжках, як і у житті, немає суто білих і чорних кольорів. Усі мають керуватися складним набором свого попереднього досвіду, страхів, бажань і очікувань. Тому тут усі мої претензії знімаються. Так, часто, як і під час читання "Ініціації", хотілося кричати "Та якого ж біса ти робиш?!". Але саме це і є показником непоганої книжки, вона викликає емоції, ти хочеш і сперечатися із сюжетом, і не можеш відірватися від нього.
8/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
Головна героїня Майка спочатку живе у Генічеську, бажає вирватися у велике місто, для заробітку та безбідного життя. Контрастом тут виступають історії її подруг та матері, яка знаходить собі заможного чоловіка, але не впевнена чи любить його. Є багато побічних історій другорядних персонажів, але кожен звучить яскраво і переконливо, кожного можна зрозуміти. Багато уваги приділяється вибору, свідомому чи несвідомому, буквально на кожному кроці герої мають обирати між почуттями та бажаннями, а також наслідкам такого вибору.
Спочатку деякі герої здавалися мені цинічними й нещирими, хоча потім ти розумієш, що у книжках, як і у житті, немає суто білих і чорних кольорів. Усі мають керуватися складним набором свого попереднього досвіду, страхів, бажань і очікувань. Тому тут усі мої претензії знімаються. Так, часто, як і під час читання "Ініціації", хотілося кричати "Та якого ж біса ти робиш?!". Але саме це і є показником непоганої книжки, вона викликає емоції, ти хочеш і сперечатися із сюжетом, і не можеш відірватися від нього.
8/10
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
June 24, 2025
Приголомшила історія. Подобається обкладинка саме 2013 року)
У захваті від того, як динамічно розвиваються події. Наче на високій швидкості несеться сюжет і неочікувано робить крутий розворот, як точка відліку, як перехрестя - тут точно могло б бути інакше...
У захваті від майстерності пані Ірини створювати героїв таких справжніх, наче це мої сусіди, сусіди моєї тітки в селі... Можливо, це про мене?)
Люди повсюди такі люди - як перемішано в них хороше і погане, світло і пітьма, сила і слабкість, любов і нездатність пробачити, жадібність, безкомпромісність і підлість. Кожного героя можна роздивлятися як калейдоскоп. І в кожному є усе оте, людське.
Чи тільки один Санджива не з нашого світу?
Трошки містики, чому б ні? Якщо ви не вірите в магію, це ще не означає, що її не існує)
Так, книга не для розслабленого читання.
Вона торкається чогось такого глибоко захованого в душі, про що треба подумати, поговорити.
Що формує нас? Оточення? Сім'я-друзі-колеги? Обставини? Чи є можливість зберегти свою людяність, гідність, здатність любити життя, якщо обставини геть сумні, геть нещасні? Чи є вибір у нас? Чого може не вистачити для цього вибору?
Ух, гарна книга) Читайте, обговорюйте на книжковому клубі, з друзями.
До речі, мій перший відгук тут)
У захваті від того, як динамічно розвиваються події. Наче на високій швидкості несеться сюжет і неочікувано робить крутий розворот, як точка відліку, як перехрестя - тут точно могло б бути інакше...
У захваті від майстерності пані Ірини створювати героїв таких справжніх, наче це мої сусіди, сусіди моєї тітки в селі... Можливо, це про мене?)
Люди повсюди такі люди - як перемішано в них хороше і погане, світло і пітьма, сила і слабкість, любов і нездатність пробачити, жадібність, безкомпромісність і підлість. Кожного героя можна роздивлятися як калейдоскоп. І в кожному є усе оте, людське.
Чи тільки один Санджива не з нашого світу?
Трошки містики, чому б ні? Якщо ви не вірите в магію, це ще не означає, що її не існує)
Так, книга не для розслабленого читання.
Вона торкається чогось такого глибоко захованого в душі, про що треба подумати, поговорити.
Що формує нас? Оточення? Сім'я-друзі-колеги? Обставини? Чи є можливість зберегти свою людяність, гідність, здатність любити життя, якщо обставини геть сумні, геть нещасні? Чи є вибір у нас? Чого може не вистачити для цього вибору?
Ух, гарна книга) Читайте, обговорюйте на книжковому клубі, з друзями.
До речі, мій перший відгук тут)
June 15, 2019
Ця книга стала для мене, напевно, найважчою з усіх книг Дашвар. Після розчарування трилогією, я не очікувала чогось саме ТАКОГО.
Про що ця історія? Про місто, про село, про долі різних людей - про це пише чи не кожна десята книга. Проте Дашвар якось так вміє подати все, так залізти в душу, викликати вир переживань, схопити за серце, стиснути його і не відпускати до останньої сторінки.
Споконвічна тема сільського життя в українській літературі набуває нового забарвлення. Тепер тут дівчата не страждають за козаками, не плачуть в наймах, не страждають від сорому покритки, вони прагнуть "м*яса": хочуть знайти золотий трон, сісти на нього та мати необмежені можливості і йти до цього готові, нехтуючи всіма принципами і суспільними нормами. Життя як за законами жанру намагається поставити на місце, а проте жага до м*яса стає сильнішою. Дуже важко підібрати слова, якими б я могла описати свої враження, чи висновки,які я зробила для себе. Потрібен час, щоб переосмислити прочитане, бо справді історія не виходить з голови.
І мені дуже захотілось додому, подалі з Києва, в своє рідне місто.
Про що ця історія? Про місто, про село, про долі різних людей - про це пише чи не кожна десята книга. Проте Дашвар якось так вміє подати все, так залізти в душу, викликати вир переживань, схопити за серце, стиснути його і не відпускати до останньої сторінки.
Споконвічна тема сільського життя в українській літературі набуває нового забарвлення. Тепер тут дівчата не страждають за козаками, не плачуть в наймах, не страждають від сорому покритки, вони прагнуть "м*яса": хочуть знайти золотий трон, сісти на нього та мати необмежені можливості і йти до цього готові, нехтуючи всіма принципами і суспільними нормами. Життя як за законами жанру намагається поставити на місце, а проте жага до м*яса стає сильнішою. Дуже важко підібрати слова, якими б я могла описати свої враження, чи висновки,які я зробила для себе. Потрібен час, щоб переосмислити прочитане, бо справді історія не виходить з голови.
І мені дуже захотілось додому, подалі з Києва, в своє рідне місто.
June 6, 2019
Я прочитала всі десять книг Люко Дашвар 😱 6 ще під час навчання в Нововолинському ліцеї, чотири — протягом останнього року.
І враження від її творчості кардинально різні, як і від книги "На запах м'яса". Книга розкриває реалії українського суспільства, його проблеми .
Це книга про людську підлість, ненависть, про любов й зраду, про красу нашої природи і недосконалість людей.
Майя тікає з міста на забутий Богом Лупин хутір. Там вона намагається забути свої проблеми і знайти спокій. Але чи вдасться їй це? Чому вона переїхала на хутір? Чи буде Майя коханою і щасливою?!? Все це ви дізнаєтеся прочитавши "На запах м'яса"
Моя особиста оцінка 4 з 5
А щодо всі книги Люко Дашвар, то моїми найулюбленішими стали " Молоко з кров'ю" і "Покров" 😍😍😍 А що ви читали з творів Люко Дашвар? Поділіться враженнями в коментарях! Дякую @zakokhana_v_knyzhky за прекрасний марафон #давай_читати_сучукрліт і натхнення прочитати цю книгу, яка так довго чекала свою о прочитання 😉
І враження від її творчості кардинально різні, як і від книги "На запах м'яса". Книга розкриває реалії українського суспільства, його проблеми .
Це книга про людську підлість, ненависть, про любов й зраду, про красу нашої природи і недосконалість людей.
Майя тікає з міста на забутий Богом Лупин хутір. Там вона намагається забути свої проблеми і знайти спокій. Але чи вдасться їй це? Чому вона переїхала на хутір? Чи буде Майя коханою і щасливою?!? Все це ви дізнаєтеся прочитавши "На запах м'яса"
Моя особиста оцінка 4 з 5
А щодо всі книги Люко Дашвар, то моїми найулюбленішими стали " Молоко з кров'ю" і "Покров" 😍😍😍 А що ви читали з творів Люко Дашвар? Поділіться враженнями в коментарях! Дякую @zakokhana_v_knyzhky за прекрасний марафон #давай_читати_сучукрліт і натхнення прочитати цю книгу, яка так довго чекала свою о прочитання 😉
August 18, 2025
Дуже багато відчуттів від одної книги. І злість, і огида, і радість, і зневіра, і жаль. Дуже багатьох шкода: Санджива, крука, Хауса, Ульяни, Толі, а Майки не шкода… Не хотілось вірити у кінець книги, що так все змінилось, що стільком людям серце розбила. Люко Дашвар вміє зачепити, зробити так, щоб книгу не хотілось пускати з рук, але від кожної книжки лишається такий неоднозначний післясмак. Так і тут. Наче і сподобалось так, що за 2 дні прочитала, а наче і бридко від вчинків і героїв так, що аж помитись хочеться.
March 12, 2017
This book as for me about life choices that we make daily. Even the name as all books of dashvar have two meanings. She wanted to be happy and loved but after she has chosen money. No judgement for girl, it was hard to do that choice while the one that loved her and she loved couldn't actually decided anything and were doing all what others told him
August 31, 2018
Супер!
Так затягло, що прочитав за ніч
Так затягло, що прочитав за ніч
April 3, 2022
Захопливий сюжет, розчаровуюча кінцівка. Є над чим задуматись
July 24, 2022
Як на мене в порівняні з іншими - слабенька. По звичці хотілося більше трешу від Дашвар, а тут така собі лайтова версія
June 14, 2023
Кінцівка зім'ята і за котика 💔
May 1, 2023
Цікава тема піднята - спроба втекти від тваринного світу, людей які женуться за “мʼясом”, та не стати черговим полювальником на “мʼясо”. Мʼясо - це життя тільки заради своїх цілей, дорога до них “по головам”. Це жага до влади, гроші, сила, розкіш.
Сюжет цікавий, насичений різними подіями та викликав у мене самі різні емоції. Впізнаються риси теперішніх реалій, в яких люди живуть заради “мʼяса” і заради “мʼяса” готові на все.
мінуси: проскакувало багато треша від якого я була в шоці, і було багато крінжових фраз😬 Але впринципі читабельно. Головна героїня мене дратувала так само впринципі як і всі герої, але в цьому і суть твору який розкриває всю гниль людей які думають лише про себе та своє “мʼясо”
Кінцівку я очікувала іншу. І від неї був ефект як від 1984 Оруелла коли ти очікаєш зовсім інше, і тут ти отримуєш шо отримуєш і сидиш в ахере як так. Але я люблю книги з чимось таким неочікуваним в кінці шоб не розслаблялась.
Після її прочитання є над чим задуматись. Порекомендувала б тим хто любить філософічні нотки. 4/5
Сюжет цікавий, насичений різними подіями та викликав у мене самі різні емоції. Впізнаються риси теперішніх реалій, в яких люди живуть заради “мʼяса” і заради “мʼяса” готові на все.
мінуси: проскакувало багато треша від якого я була в шоці, і було багато крінжових фраз😬 Але впринципі читабельно. Головна героїня мене дратувала так само впринципі як і всі герої, але в цьому і суть твору який розкриває всю гниль людей які думають лише про себе та своє “мʼясо”
Кінцівку я очікувала іншу. І від неї був ефект як від 1984 Оруелла коли ти очікаєш зовсім інше, і тут ти отримуєш шо отримуєш і сидиш в ахере як так. Але я люблю книги з чимось таким неочікуваним в кінці шоб не розслаблялась.
Після її прочитання є над чим задуматись. Порекомендувала б тим хто любить філософічні нотки. 4/5
January 27, 2022
Дуже сильно. І кінцівка все ж непередбачувана!
December 12, 2020
На прикладі героїв книги я побачила як соціум, оточення та обставини впливають на людей. А головна героїня взагалі кидається в крайнощі, але ж це і робить її такою цікавою, непередбачуваною і реальною. Люди неоднозначні, характери змінюються, а життєві принципи міняються. І це нормально. Немає ж чіткого поділу на добрих і поганих. У кожній людині є і світла, і темна сторона.
Щодо фіналу, то я наївно вірила, що історія матиме щасливий фінал. Але попри все, він мене не розчарував. Мені здається, що якщо був би happy end, то було б не так цікаво і правдоподібно. Та все ж таки хочеться продовження історії.
Щодо фіналу, то я наївно вірила, що історія матиме щасливий фінал. Але попри все, він мене не розчарував. Мені здається, що якщо був би happy end, то було б не так цікаво і правдоподібно. Та все ж таки хочеться продовження історії.
February 1, 2015
так... давненько я не засиджувалась з книжкою на всю ніч... аж соромно)))
то просто я давненько не читала Дашвар :)
цікава книжка, якась така... чесна чи що?...
про різне... і про різних, про дуже різних...
про ілюзії і зовсім трошки про справжніх, бо їх так мало залишилось...
то просто я давненько не читала Дашвар :)
цікава книжка, якась така... чесна чи що?...
про різне... і про різних, про дуже різних...
про ілюзії і зовсім трошки про справжніх, бо їх так мало залишилось...
March 30, 2022
Гарно описані сцени, багато деталей, побутових дрібниць. Та все ж занадто багато сюжету з примітивними персонажами. Читається легко, цікаво. Наче мораль тягнеться через всю книгу, але по суті вона зливається із повсякденністю. Про все і ні про що, але із смаком.
March 25, 2014
Книга створена особливо длямолодих людей які стоять на роздоріжжі. Дуже надихаюча книжка!!!
Супер! Рекомендую всім!
Супер! Рекомендую всім!
Displaying 1 - 27 of 27 reviews