What do you think?
Rate this book
Сагайдачний
І. Книга 1: Побратими.
ІІ. Книга 2: До слави. Частина 1.
ІІІ. Книга 3: До слави. Частина 2.
ІV. Петро Конашевич-Сагайдачний
V. Запоріжжня
ІІ. Книга 2: До слави. Частина 1.
ІІІ. Книга 3: До слави. Частина 2.
ІV. Петро Конашевич-Сагайдачний
V. Запоріжжня
- GenresUkrainian Literature
Unknown Binding
1 person is currently reading
37 people want to read
About the author
Андрій Чайковський
14 books6 followersукраїнський письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині.
Народився Андрій Якович 15 травня 1857 року в сім’ї дрібного службовця в місті Самбір.
В ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті.
Малий Андрій навчився читати польською, оскільки українського букваря не було.
До початкової школи не ходив, навчався вдома.
Іспити за початкову школу здавав приватно.
У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря».
В гімназійні роки (1873-1877) був членом підпільного товариства «Студентська громада».
У 1877-83 навчався на філософському ф-ті, згодом — юридичному ф-ті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар».
У 1881 став співзасновником «Кружка правників».
У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі.
21 вересня 1884 одружився з Гладилович Наталією (дожили разом до золотого весілля, мали 6 дітей).
У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах.
На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим.
Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету.
У 1914 після початку війни — за доносом єдиновірних співмешканців, які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам його посадили до сумновідомої львівської в’язниці «Бригідки», де тримали більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили.
У 1918—19 роках Чайковський став повітовим комісаром Самбірського повіту, і принципово працював на засадах гуманності та справедливості.
З 1919 р. жив у м. Коломиї , яка в той час була «під румунським постолом».
У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи».
2 червня 1935 року помер в Коломиї.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/andriy-chaykovs... Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Народився Андрій Якович 15 травня 1857 року в сім’ї дрібного службовця в місті Самбір.
В ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе бабуся в село Гординя в Самбірському повіті.
Малий Андрій навчився читати польською, оскільки українського букваря не було.
До початкової школи не ходив, навчався вдома.
Іспити за початкову школу здавав приватно.
У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де прочитав Шевченкового «Кобзаря».
В гімназійні роки (1873-1877) був членом підпільного товариства «Студентська громада».
У 1877-83 навчався на філософському ф-ті, згодом — юридичному ф-ті Львівського університету. Очолював студентське товариство «Дружній лихвар».
У 1881 став співзасновником «Кружка правників».
У 1882 мобілізований до війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії. Після армійської служби займався адвокатською практикою в Самборі.
21 вересня 1884 одружився з Гладилович Наталією (дожили разом до золотого весілля, мали 6 дітей).
У 1890 відкрив власну адвокатську канцелярію в Бережанах.
На Бережанщині проводив активну громадську та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував осередки «Січей», був повітовим кошовим.
Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899 входив до її керівного органу — Ширшого народного комітету.
У 1914 після початку війни — за доносом єдиновірних співмешканців, які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам його посадили до сумновідомої львівської в’язниці «Бригідки», де тримали більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили.
У 1918—19 роках Чайковський став повітовим комісаром Самбірського повіту, і принципово працював на засадах гуманності та справедливості.
З 1919 р. жив у м. Коломиї , яка в той час була «під румунським постолом».
У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи».
2 червня 1935 року помер в Коломиї.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/andriy-chaykovs... Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
April 25, 2023
Лікарняні для того, щоб дочитувати книжки.
Шкода, що цей тритомник тут як одна книжка і в Гудрідс не внесені всі 610 сторінок )
Насправді мені реально сподобався цей роман, от чесно, дуже пригодниці історії, чудова мова і взагалі в мене з'явилось більше усвідомлення нашої історії, слави та русофобії, яка завжди буде недостатньою.
Шкода, що цей тритомник тут як одна книжка і в Гудрідс не внесені всі 610 сторінок )
Насправді мені реально сподобався цей роман, от чесно, дуже пригодниці історії, чудова мова і взагалі в мене з'явилось більше усвідомлення нашої історії, слави та русофобії, яка завжди буде недостатньою.
July 4, 2023
This is a Ukrainian historical novel that attempts to tell the life of one of the most famous Zaporizhian Cossacks’ Hetmans - Petro Konashevych-Sahaidachny (1582-1622). The title of the book is Hetman’s nom-de-guerre, Sahaidachny from Tatarian Sahaidak, which means a Quiver (a container for holding arrows). The novel was published in three parts in 1918.
I’ve read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #18 in the list.
A few words about the author. Andriy Yakovych Chaikovskyi, (1857-1935) was a Ukrainian writer, public figure, Esperantist, doctor of law, lawyer in Galicia (both in the Austro-Hungarian empire and Poland). He was one of the organizers of the USS and a district commissioner in Sambir of the West Ukrainian People's Republic
The story starts with a group of Ukrainian petite nobility headed by a man (Hrytsko Zhmaylo), whose age is given only as “the early second hundred years”, but who is good enough to lead others in change against a group of hired bandits that attempted to kill a wandering Orthodox Bishop on a request of the Jesuits. A historic context: during this period in Europe there is the Reformation and the Polish–Lithuanian Commonwealth is a stronghold of the Catholic Church. So, among other things, they decided to transfer the ecclesiastical jurisdiction of Eastern Orthodox hierarchs from the Ecumenical Patriarchate of Constantinople to the jurisdiction of the Holy See. This was opposed by the Orthodox hierarchs and increased tensions between chiefly Catholic Poles and Orthodox Ukrainians.
The Bishop is saved and as gratitude, he writes a letter to the richest Ukrainian magnate, a senator of the Polish-Lithuanian Commonwealth, and the founder of the Ostroh Academy, prince Kostiantyn Ostrozkyi (1526 - 1608) to take Hrytsko’s grandson Marko and his best friend Petro (an orphan adopted to Zhmaylo’s family, the future hetman and the main character of the novel) to study at the Ostroh Academy, the number one teaching institution on Ukrainian lands, that was created as an alternative to Jesuit academies elsewhere in the Polish-Lithuanian Commonwealth. The boys travel there, study successfully and show great potential, but one of the teachers, a deacon falsely accused Marko of breaking a window at the rector’s cabinet and the boy was beaten, which was damaging to his honor as a nobleman. Later Marko meets the accuser and accidentally kills him, so the boys decided to run to Zaporizhian Cossacks…
This is a solid historical fiction, which the author tried to base on facts known in his times and a few plausible stories. For example, almost nothing is known about Sahaidachny early years, even his birthplace is questioned, so the story with Marko is pure speculation. It is known that Sahaidachny studied at the Ostroh Academy and even composed a text defending Orthodox Christianity. At the same time, it is a product of its times, from the almost non-existent role of women to close friendship between boys, which now definitely caused questions about their sexual preferences (it is a sad thing that in modern fiction I almost never meet such a strong friendship… maybe I just read wrong books). The view on Cossacks is mostly romantic, while their enemies, Turks, Tatars and Poles are often depicted flatly, with ‘Orientals’ too barbaric and Polish nobility too snobbish. True, there are exceptions, e.g. Petro saves a Crimean Tatar and he in return helps the future hetman more than once. However, one should understand that the novel is partially a response to Polish classics Ogniem i mieczem / With Fire and Sword, where Cossacks are depicted as unhinged barbarians and Russian Taras Bulba, which is more positive, but also plays ‘noble savage’ trope – I guess that the reason that Sahaidachny’s studies are stressed (in the book he speaks Latin perfectly, even works as a teacher for some time). Also, the author doesn’t hide the darker sides of Cossacks’ attacks on Turks and Tatars, e.g. here is what Sahaidachny tells to the Cossacks calling them to capture of Kaffa (modern Feodosia in the Crimea):
As you know, gentlemen, last year I went with the Poles to the Crimea, to Kaffa. You know that Kaffa is the main trader of Christian slaves. I had a good look at everything. My blood freezes at the very memory. I looked at the terrible suffering of those poor people, and I swore to myself on the Gospel that I would not rest until I persuaded you, comrades, that the Cossacks would rise up, smash and destroy that Turkish hell and free the unfortunate martyrs. For this, we will all have great favor with the merciful God... And I promised myself that if the Cossacks did not listen to my desperate voice and did not go to this great knightly deed, I would give up everything and go to a monastery and become a monk. Whenever I can fulfill this holy vow, I will dedicate my whole life to the Lord. I remind you that there is so much wealth in Kaffa, so many good things, that when we get it, each of you will walk in gold. If you do not want me here, say that you will not go, and let me put on my monk's robe.
So, even while he calls for a noble goal of freeing slaves, he perfectly understand that reminding abouyt a great loot is as important.
I’ve read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #18 in the list.
A few words about the author. Andriy Yakovych Chaikovskyi, (1857-1935) was a Ukrainian writer, public figure, Esperantist, doctor of law, lawyer in Galicia (both in the Austro-Hungarian empire and Poland). He was one of the organizers of the USS and a district commissioner in Sambir of the West Ukrainian People's Republic
The story starts with a group of Ukrainian petite nobility headed by a man (Hrytsko Zhmaylo), whose age is given only as “the early second hundred years”, but who is good enough to lead others in change against a group of hired bandits that attempted to kill a wandering Orthodox Bishop on a request of the Jesuits. A historic context: during this period in Europe there is the Reformation and the Polish–Lithuanian Commonwealth is a stronghold of the Catholic Church. So, among other things, they decided to transfer the ecclesiastical jurisdiction of Eastern Orthodox hierarchs from the Ecumenical Patriarchate of Constantinople to the jurisdiction of the Holy See. This was opposed by the Orthodox hierarchs and increased tensions between chiefly Catholic Poles and Orthodox Ukrainians.
The Bishop is saved and as gratitude, he writes a letter to the richest Ukrainian magnate, a senator of the Polish-Lithuanian Commonwealth, and the founder of the Ostroh Academy, prince Kostiantyn Ostrozkyi (1526 - 1608) to take Hrytsko’s grandson Marko and his best friend Petro (an orphan adopted to Zhmaylo’s family, the future hetman and the main character of the novel) to study at the Ostroh Academy, the number one teaching institution on Ukrainian lands, that was created as an alternative to Jesuit academies elsewhere in the Polish-Lithuanian Commonwealth. The boys travel there, study successfully and show great potential, but one of the teachers, a deacon falsely accused Marko of breaking a window at the rector’s cabinet and the boy was beaten, which was damaging to his honor as a nobleman. Later Marko meets the accuser and accidentally kills him, so the boys decided to run to Zaporizhian Cossacks…
This is a solid historical fiction, which the author tried to base on facts known in his times and a few plausible stories. For example, almost nothing is known about Sahaidachny early years, even his birthplace is questioned, so the story with Marko is pure speculation. It is known that Sahaidachny studied at the Ostroh Academy and even composed a text defending Orthodox Christianity. At the same time, it is a product of its times, from the almost non-existent role of women to close friendship between boys, which now definitely caused questions about their sexual preferences (it is a sad thing that in modern fiction I almost never meet such a strong friendship… maybe I just read wrong books). The view on Cossacks is mostly romantic, while their enemies, Turks, Tatars and Poles are often depicted flatly, with ‘Orientals’ too barbaric and Polish nobility too snobbish. True, there are exceptions, e.g. Petro saves a Crimean Tatar and he in return helps the future hetman more than once. However, one should understand that the novel is partially a response to Polish classics Ogniem i mieczem / With Fire and Sword, where Cossacks are depicted as unhinged barbarians and Russian Taras Bulba, which is more positive, but also plays ‘noble savage’ trope – I guess that the reason that Sahaidachny’s studies are stressed (in the book he speaks Latin perfectly, even works as a teacher for some time). Also, the author doesn’t hide the darker sides of Cossacks’ attacks on Turks and Tatars, e.g. here is what Sahaidachny tells to the Cossacks calling them to capture of Kaffa (modern Feodosia in the Crimea):
As you know, gentlemen, last year I went with the Poles to the Crimea, to Kaffa. You know that Kaffa is the main trader of Christian slaves. I had a good look at everything. My blood freezes at the very memory. I looked at the terrible suffering of those poor people, and I swore to myself on the Gospel that I would not rest until I persuaded you, comrades, that the Cossacks would rise up, smash and destroy that Turkish hell and free the unfortunate martyrs. For this, we will all have great favor with the merciful God... And I promised myself that if the Cossacks did not listen to my desperate voice and did not go to this great knightly deed, I would give up everything and go to a monastery and become a monk. Whenever I can fulfill this holy vow, I will dedicate my whole life to the Lord. I remind you that there is so much wealth in Kaffa, so many good things, that when we get it, each of you will walk in gold. If you do not want me here, say that you will not go, and let me put on my monk's robe.
So, even while he calls for a noble goal of freeing slaves, he perfectly understand that reminding abouyt a great loot is as important.
September 11, 2023
Дуже непоганий роман. Багато романтизму, звісно, але оповідь цікава. Особливо сподобалась мова, якою написаний твір. Вона сама вже занурює в ту епоху.
Хто цікавиться історією козацтва, як то кажуть welcome до прочитання.
Хто цікавиться історією козацтва, як то кажуть welcome до прочитання.
May 27, 2024
Просто шикарний твір майстра слова
July 30, 2024
Улюблена книжка юнацтва. Хто поставив 3 і менше зірочок — не має Бога в серці. Я все сказала 😅
December 12, 2024
Один із найкращих історичних романів про козацьку добу. Фантастично передана постать Петра Конашевича-Сагайдачного, книга читалась буквально на одному подиху.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews