«Мілонгера» — роман про молодих людей, які одного разу розклали на підлозі мапу Європи, сіли над нею в коло і запланували сміливу пригоду. Цілий рік вони мандруватимуть від танго-фестивалю до танго-фестивалю, шукаючи своє непатетичне танго, на власному досвіді досліджуючи людське бажання, секс, тілесність, творчість...
Дуже в мене суперечливе враження від цієї повісті. З одного боку, класно написана розповідь про жінку, яка все життя танцювала танго, від дівчачого захоплення до роботи постановницею, і воно запальне і захопливе. Ось танцюють на бруківці, дай боже пам'яті, в Будапешті, ось вчать па для міжнародного конкурсу, а ось вже на столі в пабі влаштовують виставу, любов, гарячковість, заплутані стосунки, все оце - читачку несе разом з головною героїнею. А з іншого боку якась фігня виходить. По-перше, досить сильно заплутує час і місце дії. Не вказано, де саме все відбувається в Україні, я вже собі поставила, що десь або в Києві, або Львові, якомусь великому місті з вокзалом (тм), ну гаразд. По-друге, це розповідь про тридцять років з життя героїні, але вже на початку там згадуються електронні листи тощо (книга вийшла у 2007 році), і така сидиш і думаєш: тобто переважна частина книги відбувається у майбутньому, чи що? Бісило це почасти. А от до чого в мене головна претензія, так це до лінії, в якій героїня переїхала до майбутнього чоловіка, коли їй ще не виповнилось п'ятнадцяти, він її старший на вісімнадцять років, бізнесмен, мудрий чоловік і все таке. Тобто навіщо в цій повісті педофіл, мені так і залишилось незрозуміло. Бо часи були такі, шоподєлать? Чи щоб підкреслити незрілість і недосвідченість героїні? Але там власне нічого не змінилося б, зроби її авторка років на п'ять старшою, бо героїня ще досить довго, вже подорослішавши, залишається на позір недосвідченою і добирає той досвід через танго довгенько. Коротше, загадка, яка добряче попсувала враження. Тому чотири зірочки, бо про танго написано круто, але чесно - дуже хотілося двійку поставити саме через цю лінію.
Справді сподобалось. Мила історія ) Без претензій, тому й чіплятись нема до чого. Але там багато танцю, багато молодечого запалу і взагалі, приємно читати про людей, які не бояться втілювати ту законну божевільщину, яка спадає їм на думку :)
Звісно, технічні придирки я знайшла - хоча б до втрачених деталей (то ніч була віденська чи амстердамська? то хто там на чиєму бильці сидів?). І я так і не змогла порахувати, скільки їй років, головній героїні, але то вже певно, сама винна