Одного разу ми народжуємося на світ, потім починаємо шукати сенс життя, робимо помилки. Розчаровуємося, падаємо, злітаємо, віримо, зневірюємося. Шукаємо вчителів — або самі стаємо вчителями. Любимо — або не знаходимо любові. Сперечаємось — або дозволяємо себе переконати. Робимо свій вибір — або пливемо за течією. Віримо, що добро перемагає зло, — або самі стаємо злом. Одного разу нам усім хочеться повірити в диво. Приміряти на себе бодай одну його пір’їнку. Можливо, ця книга — ота пір’їнка.
Українська журналістка, письменниця, поетеса. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректором журналу «Сучасність», оглядачем на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачем у газеті «Всеукраїнські відомості», заступником головного редактора в журналі «Наталі», головним редактором у журналі «Караван історій. Україна» та журналістом у журналі «Академія». Автор ілюстрацій до книг Лариси Масенко, Елеонори Соловей, Леся Танюка. Авторка двох збірок поезій. Відомі твори: "Пастка для жар-птиці", "Ескорт у смерть", "Ґудзик", "Останній діамант міледі", "Все, що я хотіла сьогодні...", "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю" та інші
З творчістю Ірен Роздобудько я познайомилась в 10 класі на уроці української літератури. Вчителька вирішила познайомити нас з сучасними письменниками і розказала про свою улюблену письменницю. Тільки-но я прочитала перші декілька сторінок, вона стала і моєю улюбленою письменницею. ⠀ Її книжки відкрили мій інтерес до української літератури. До цього, для мене існувала лише зарубіжна література, а українська читалась тільки аби знати про що писати твір на уроках. ⠀ «Одного разу» — моя абсолютна любов. Я перечитувала її вже разів п‘ять, і кожного разу мені смішно там, де смішно, і пробігають мурашки там, де чіпляє глибина. ⠀ Малювання і писання в книжках я вважаю святотатством, але тут я не стрималась. Вона вся помальована родевим маркером, який розібрав її на цитати. А цитат там безліч. Бо ця неправильна книга про життя, яким би неправильним воно не було. І кожне слово, ніби злетіло з твого язика, щоб описати твій власний досвід, чи навпаки, хочеться клацнути пальцями «ось же воно!», те, зо ти давно знаєш і відчуваєш, носиш в собі, але не міг виразити словами. ⠀ Я перечитию її сама, рекомендую всім хто запитує, зачитую вголос обране, коли не можна сказати більш влучно. Впевнена, що читатиму ще не один раз, навіть не встигне запилитись на полиці.
Файно. Якщо вам хочеться деколи просто почитати історії з чієгось життя - прошу, ця книжка для вас. Дуже легко написано, і мені подобається сарказм авторки. 8/10
Вперше читала у 2015 році і книга мені сподобалося. Перечитала ось, і хоч книга так само цікава і атмосферна, особисто для мене, та сприймається вже інакше.
10/10 Дуже важко оцінити книгу, коли митець пише про своє життя, але як - і в цьому цукерка книги Тут змальвано стільки подій, спогадів починаючи з дитинства радянського часу закінчуючи сьогоденням, часом без хронології, логічного зв'язку, але так оригінально і майстерно перекладені на папір.
І всі вони написані так просто, щиро, коротко, відверто і з гумором, що мимоволі і сам немовби переживаєш ці події з автором І найголовніше - продовжуєш вірити у силу своєї віри і у диво попри реальну дійсність.
Цікава жива книга про життя як воно є! Авторка не боїться називати все своїми іменами і занурювати читача укаверзні історії з різних етапів її життя. А все починається з фрази "Одного разу"...