"Я відчуваю в поезії Остапа Сливинського велику начитаність, широту поетичного покрою і своєрідну урбаністичну епічність". Іван Малкович "Кожна наступна книга Остапа Сливинського стає знаменною подією, розганяючи чад необов’язкового сказаного, як свіже повітря, що ллється знадвору, перетворюючи іманентне і трансцендентне на єдине". Костянтин Москалець
"Є так небагато історій, в яких ми досі знаходимо забуті речі. Слова тануть, як лід у склянці; ти пив коньяк, а тепер Тягнеш крізь соломинку підфарбовану воду".
В часи, коли тануть не лише слова, а й льоди Антарктиди, Не знати як вабить перечитати подібні речі.
У світі, де словом є мат або вигук, страшенно бракує забутих історій, де крізь соломинку цмулиш коньяк, а не фарбований кимось осад.