Одної і тої самої

by Taras Prokhasko

Нова книга Т. Прохаська – це спроба пояснити передовсім самому собі те, що відбувається поза самим собою. Своєрідна параесеїстика, парапубліцистика. Оскільки тем, які по-справжньому цікавлять автора, обмаль, оскільки речі, які здаються важливими, доводиться в різний спосіб повторювати мало не щодня, тому і назва «Одної і тої самої», себто – «одне і те ж».

Genres: Ukrainian Literature, Ukraine

240 pages, Paperback

First published January 1, 2013

About the author

Taras Prokhasko studied Biology at Lviv University. He has worked as a radio operator, an editor, a bartender, the host of a radio program, a forester, a teacher, a gallery proprietor, a screen writer, a video operator and a gardener. For the past ten years he has worked as a journalist. He is the author of Inshi dni Anny (Anna's Other Days, 1998), FM Halychyna (FM Galicia, 2001), Neprosti (The UnSimple, 2002), Leksykon tayemnykh znan (Lexicon of Secretive Knowledge, 2005), Z tsyoho mozhna bulo b zrobyty kilka opovidan (Could Have Made a Couple of Stories from This, 2005), and Port Frankivsk (2006). He has also published a number of books in his Inshiy Format series featuring interviews he conducted with leading Ukrainian intellectuals. Several of Mr. Prokhasko's books have been translated and published in Poland, Russia and Germany. His novella Necropolis and novel The UnSimple have been translated and published in English. Taras Prokhasko is the recipient of the Joseph Conrad Award (2007) as well as Korrespondent magazine's Best Ukrainian Book Award (2006, 2007).

Reviews

[Oleh Bilinkevych · Rating 5 out of 5]

Яка ж чудова збірка есеїстики!
Це не перший досвід читання Прохаська, але чи не найприємніший. В інших збірках, коли автор розповідав за минуле, в більшості торкався історії власної родини. Натомість, у цій книзі, знайомить читача із знаковими постатями Галичини, розповідає про побут, мистецтво та суспільне життя 1 пол. ХХ ст., розмірковує про політичну систему того часу та які спільні маркери вона має із сьогоденням.
От для прикладу. Відвідуючи літургію у Стримбі я ще з давнього часу запримітив досить незвичні царські ворота. Філігранність ліній та незвичність орнаменту дуже вибивались із загальної канви стилізації. В кого не питався, у відповідь тільки те й відповідали, що змайстрував якийсь вуйко, з селища, якого вже нема. Аж ось, читаючи книгу, я отримав відповідь звідки не очікував: цього майстра звати Василь Турчиняк.
Серед культурних діячів також згадує Софію Яблонську, українку, яка одна із перших побувала в найвіддаленіших закутках Індонезії, митрополита Андрея Шептицького, адмірала Ярослава Окуневського, художника Осипа Сорохтея, фантастичного Бруно Шульца.
Поміж тим, Прохасько розповідає за побут гуцулів, заглядає у вічний дискурс: чому бойки не люблять їх, а вони бойків. Як радянська влада намагалась знищити їх ідентичність і що з того вийшло.
Книга справді дуже вартісна, буду шукати фізичний примірник.

[Arkadii Tkachuk · Rating 5 out of 5]

Дуже упереджено ставився до феномену Тараса Прохаська як до явища провінційно галицького, тож і принципово уникав його прози. Але тепер наважився прочитати цю книжку есеїстики.

Перший і найбільший текст - це щонайменше шедевр як у плані естетики, так і щодо смислів. Намагаючись зробити звідти виписки, я мало не наполовину його переписав. Сумно і гірко місцями, але, як і наступні есеї автора, він допомагає переставати видавати бажане за дійсне (як це робить, наприклад, закоренілий оптиміст Грицак) і прийняти як даність усі наші реалії.

Завдячую цій збірці відкриттям і перевідкриттям цілого шерегу осіб, таких як Софія Яблонська, якими готовий захоплюватися до смерті. А також по-новому зрозумів Галичину й у мене, як у корінного волинянина, хіба підживлюється комплекс меншовартості.

Книга пронизана глибоко ностальгією, написана якось по-родинному, для своїх, хоч місцями дуже філософськи складно. Висловлено кілька тверезих міркувань, з якими я аж надто підозріло солідаризуюся, які комусь можуть здатися єретичними, не політкоректними, може навіть дикими. Але я гаряче рекомендую для прочитання усім, хто здатен читати й розуміти українською. Для всіх інших ця книга буде зайвою на книжкових полицях. Так само, як усі ті інші є зайвими на вулицях українських міст. Це реальність, яку пора б уже усвідомити й перестати від неї тікати.

[Dmytro Zozulia · Rating 5 out of 5]

"Одної і тої самої" - зразок блискучої (пара)есеїстики, яка одночасно і зачіпає широке коло політичних, культурологічних, історико-соціологічних питань, і розкриває важливі для автора особистісні проблеми філософського й світоглядного характеру. Ця книжка - цікава ревізія України як держави, із особливим акцентом на західній її частині та Станиславові. Знайшов тут для себе багато пізнавального, особливо в плані окремих персоналій, згадуваних Прохаськом у другому розділі. А ще, звісно, отримав задоволення від густого, лексично багатого стилю автора. Після прочитання впіймав себе на думці, що варто було б перечитати художню прозу Прохаська.

[Василь · Rating 5 out of 5]

Прохасько не так чіпляє за живе як колись, але його стиль неповторний. Читаючи цю книгу я зрозумів, що Всьому свій час (як співав мій улюблений Олександр Шевченко), що книги варто читати тоді коли вони виходять, бо пізніше - вони не такі актуальні. Хоча, якщо історія повторюється, тоді ця книга якраз стала актуальною, бо писала часи Януковича у моїй країні, а зараз часи гіршого отупіння і часи зеленського. Тому, історія нічого не вчить українців - це 100%.
Дуже шкода, що в кількох історіях так і не зрозуміло про кого йдеться, а хотілося б знати.
Загалом, Прохась - прекрасний, шкода, що він нічого нового не продукує.

[Yulia Dibrovska · Rating 4 out of 5]

Дуже цікаві і глибокі роздуми автора, історії його рідного краю які давно забуті…

[Alona Nikolaienko (Kiiko) · Rating 5 out of 5]

Передбачена війна, передбачений прихід до влади нової старої корупції.
Історії про українців, якими хочеться пишатися.
Власний досвід свідомого проживання життя в Україні.

Прохаськові вдалося заміксувати це все в один збірник есеїв. І вийшло так просто, і так душевно. А ще - так світло.

[Анастасія · Rating 4 out of 5]

Мені особливо сподобалися есеї про знакових постатей Галичини. Відкрила, щось нове для себе. А есеї про російсько-українські відносини все ще дуже актуальні, наче вони свіжі, а їм вже 10 років. Хороша збірка

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

От і прочитана чергова книжка есеїстики Прохаська.
Можна до безкінечності обожнювати його оповідання і роман "Непрості", але факт залишається фактом - ніщо так добре він не пише, як есеї.
Вже перший текст - "Омерта", яким відривається книга, вражає своєю силою і могутністю. Він, стосується України та її стосунками із Європою та росією. Так, в цій збірці буде досить багато таких статей і всі вони дуже глибокі і сильні. ЧОго лише вартують розвідки про Галичину, про те, що кожен російськомовний тут сприймається, як рускій. Це досі актуально і для села де я живу і для кожного неінфікованого рускім міром галичанина.
Наступний корпус есеїв, котрі мене вразили присвячений маловідомим митцям Галичини, для себе я вже записав до обов'язкового прочитання книжки Ярослава Окуневського та Софії Яблонської, обов'язково відвідую могилу Осипа Сорохтея на Чукалівці.
Багато також коротких есеїв на різноманітні теми: про писанкарстово і символіку трьох світів, про зросійщених східняків, котрі виїжджають до Карпат святкувати Різдво, про гарапник та лісові цвинтарі.
Повне залюблення у слово, катарсис і автентична галицька філософія.
Обов'язково колись ще перечитаю.

[Oksana Naumchuk · Rating 4 out of 5]

Люблю мову Прохаська. Хоча в ній багато полонізмів, проте вони дуже майстерно і гармонійно вплетені.
Мені сподобалися есе про особистостей і на історичні теми. Зовсім не нудно маєш можливість вивчити щось нове з історії своєї країни.
Есе про російсько-українські відносини дуже актуальні. Було враження, що вони свіжі, але їм вже 10 років

[Oksana Osterberg · Rating 5 out of 5]

Прохасько із своїм незмінним стилем. Порівняно з FM Галичиною або Так, але ця збірка здалася менш філігранно вищеною, простішою, місцями людськішою, місцями несподіванішою. Але для мене есеї Прохаська завжди цінні і завжди цікаві. Дуже добре чтиво.

[Taisia Chertenko · Rating 5 out of 5]

Тарас Прохасько — один з моїх улюблених авторів. Незважаючи на те, що ця збірка есеїв написана ще до 2014 року, багато текстів актуальні навіть зараз (можливо навіть більш актуальні ніж тоді, коли були написані).