Спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». У своїй новій книжці Вольфґанґ Шивельбуш, один з найоригінальніших істориків нашого часу, відомий своїми дослідженнями з історії політики, технології, матеріальної та інтелектуальної культури, вперше звертається до царини історії економічних теорій і уявлень. Ця праця найширша за історичним охватом, найуніверсальніша за змістом і найбільш філософічна з усього попереднього наукового доробку автора. У центрі його нової розвідки – поняття споживання, яке дослідник виводить за межі вузького економічного контексту і виявляє його філософські і навіть міфологічні імплікації – на рівні обміну речовин між люд
Сподівався, що книга буде в дусі “Смаків раю” чи “Розчаклованої ночі”, тобто черговою захопливою популярною історичною працею. Натомість тут пряма аналогія з хорошими музикантами, які на старість полюбляють видавати на-гора (жахливі) експериментальні альбоми, які їм всі пробачають за рахунок попередніх заслуг. Так і тут. Філософський есей про суть споживання, місцями пізнавальний, місцями гарно написаний, але запитання “навіщо (я це читаю)?” не відпускає до останньої сторінки. Вступ з постановкою питання про загублену суть споживання, яку треба наново віднайти, не відповідає змісту книжки. Філософського переосмислення фізіократів не вийшло. За пару тижнів прочитане вивітрюється з голови, настільки воно неструктуроване й хаотичне. Хоча, був би там автор не Шивельбуш, а хтось інший, я б подумав що, ну, просто тут поетика слова, чиста як кришталь, текст, розчинений у світовій культурі, який треба просто прочитати й насолодитися ерудицією й ходом думки автора, якої ще структурованості мені треба.
Зміст книги абсолютно не відповідає назві. В цій книзі обговорюються не ідеї споживання, а постійна рекурсія створених людиною ідей на інші людські ідеї, або ідеї осмислення природи. Тобто це просто щось типу філософських есей, об'єднаних спільною ідеєю. Тим не менш, мені було нудно читати.
Хочу приєднатися до інших відгуків - зміст книги не відповідає її назві. Тут мало про речі і споживання, але багато про виробництво, вартість і природу. Для того, щоб вповні зрозуміти її, потрібно мати добре підґрунтя з політичної економії та філософії, інакше посилання на ідеї Адама Сміта, Маркса, Геракліта, Бергсона і Сен-Сімона так і залишаться просто складними мовними конструкціями. На тексті потрібно концентруватися, запам'ятовувати, тому бажано виділити час для читання, а не споживати її уривками. Тим не менш, загалом мені сподобалось. По-перше, це такий собі "міцний горішок", який випробовує тебе - а чи зможеш зрозуміти, вловити думку, чи вистачить тобі знань/розуму, щоб осягнути ідею автора. А по-друге, тут стільки побіжних згадок про художні книги ("Франкенштейн", "Голод" Гамсуна, "Шагренева шкіра" тощо), фотографії, наукові винаходи, є про музику і картини, що хочеться скласти собі to-read-list, перечитати/передивитися і тоді повернутися ще раз до цієї книги і глибше опрацювати її.
Ні заявлених у назві речей, ні споживання у книзі практично нема. Якийсь набір філософського вчення, настільки невдало поєднано, не структуровано і нецікаво, що годі щось казати. Воно то може й мудрі речі, але геть не про те, чого очікуєш. Абсолютно не рекомендую.