Жінки їхніх чоловіків. Старі люди

by Sofia Andrukhovych, Софія Андрухович

Софія Андрухович — авторка, яка вміє заглядати в душу до своїх персонажів. Вона створює їх такими глибокими, неочевидними, переконливими, що, познайомившись з ними вперше, не забудеш їх та й навряд чи відпустиш, а може, то вони не відпускатимуть тебе. Тож перевидання двох ранніх книжок Софії Андрухович: збірки оповідань «Жінки їхніх чоловіків» та повісті «Старі люди» з ілюстраціями Олени Стельмах — це повернення до історій непересічних і водночас буденних жінок і чоловіків, частіше все-таки жінок. Це історії про тілесність та ідентичність, про межі та їхню відсутність, про любов і проживання, злиття й відокремлення, пошук себе та в собі, спокусу, спокушання і відторгнення. Це калейдоскоп жінок, яких мрієш зустріти і хочеш уникати, а також історія однієї пари, у якої були роки за плечима, та не було старості, лиш велика любов і вміння бути тут і зараз, проживаючи кожну мить разом.

Genres: Fiction, Short Stories, Ukrainian Literature

288 pages, Hardcover

Published January 1, 2023

About the author

See also Софія Андрухович

Sofia Andrukhovych (* 17 November 1982) in Ivano-Frankivsk) is a contemporary Ukrainian writer and translator. She is the daughter of another Ukrainian writer Yuri Andrukhovych.

Reviews

[wow_42 · Rating 3 out of 5]

оповідання досить різні: щось більш моторошне, щось більш кумедне, щось є звичайними епізодами з життя. ці тексти сподобались.

а от «Старі люди» — страшенно нуднющий та нецікавий текст, під час читання якого ймовірність заснути вище, аніж ймовірність вподобати. хоча єдиний плюс в тому, що чітко прослідковується як Софія Андрухович починає своє дослідження теми тілесності та стосунків людей різного віку, що продовжує вже у романі Катананхе. і так, без собак нікуди. дуже багато подібного у цих романах.

[Анна Лисенко-Гурська · Rating 4 out of 5]

Книга не втрапила мені до настрою. Хіба може декілька оповідань. Вона, знаєте, як дивне мереживо, красиві візерунки, але що за плетиво - неясно.
А ще, наче майстерна гра зі словом, наче авторка розписує ручку, безперечно дуже талановита авторка, грається словами, образами, літературними зворотами. Концентрує різні прийоми, підсолоджує, надміру солить. Текст місцями пекучий; а часом - навпаки.

Чи добре вийшло - не знаю.
Мені в настрій не попав.

[Oleh Bilinkevych · Rating 2 out of 5]

Рання Андрухович, як і ранній Чех: варто читати хіба задля досліду, як прогресувала їх творчість. Ловити тут нічого, на жаль:(

[Yulia Maleta · Rating 3 out of 5]

Я люблю авторів та авторок, які вміють бути різними, попри впізнаваний стиль і майстерність.

Софія Андрухович в «Амадоці» чи «Фелікс Австрії» зовсім для мене інакша, ніж в цій збірці короткої прози чи в повісті «Старі люди». Вона завжди уважна до своїх героїв, а ще вміла у використанні мови. У неї не має надлишків, кучерявості тексту, але при цьому авторка роздягає своїх персонажів до самої суті.

Але якщо згадані мною романи я записала і свої най-най улюбленіші книги, то з цією збіркою любові не сталося. Можливо, не той час прочитання. Не знаю. Але емоційно мене не зачепило жодне оповідання. Мені було цікаво, мені сподобалося як це зроблено, я намагалася розгадати певні символи, але в результаті зрозуміла, що ця книжка не залишила по собі жодної емоційної зачіпки. Що ж, буває і так.

Але Софія прекрасна. І варта прочитання. Це однозначно.

[Kateryna Malko · Rating 1 out of 5]

Але ж читання книжок має приносити задоволення… Якщо не задоволення, то катарсис, якщо не катарсис, то знання. Що приносить ця книжка — мені незрозуміло.

[Бондар Семен]

Софія Андрухович "Жінки їхніх чоловіків. Старі люди" або як читати нариси, спраглі абсурду.

В цій книзі аж дві роботи – збірка оповідань "Жінки їхніх чоловіків" і повість "Старі люди".
Тож говорити треба аж про дві книжки.

Перша, "Жінки їхніх чоловіків", складається з оповідань, які розповідають дуже нестандартні епізоди з життя різних жінок. Якщо "Фелікс Австрія" Андрухович тяжіє до Шульца з його літніми вакаціями, то ці оповідання нагадують Кафку, щоправда тут багато реалізму і немає містики. Утім, реальними ці оповідання не назвеш. По-перше, тут мінімальна чіткість, фокус на деталі, але концептуально це вирвані епізоди, деякі оповідання пов'язані, що стає зрозуміло знову ж таки з дрібниць. Ніякого явного сюжету нема, діалоги не виокремлені ніяк, історії надзвичайно вражаючі. Ця збірка сподобалась дуже-дуже сильно. Люблю такі напівнатяки.

Друга частина, "Старі люди", це вже власне повість. Але ви все одно нічого не розумієте. Бо це вже чистий Кафка, повний абсурд, купа містичних елементів. Власне, навіть коротко переповісти не вийде. Хоча не так – переповісти не вийде взагалі. Але якщо постаратися – як один юнак полюбив старшу жінку і прожили вони трохи більше вічності, а усюди їм зустрічались тільки старі люди.

Тепер про стиль: він відточений до максимуму. Під час читання відчувається преміальний письменник, початківець так написати не зможе. Текст просто блискучий. І саме тому читається ця книга без упину, навіть якщо нічого не зрозуміло. А вряди-годи нічого таки не зрозуміло.

Ілюстрації – вони надпотужні. Кожна передає основу тему оповідання (лише одна приходиться на повість) і це зроблено так ефектно і влучно, що і не уявляєш як ці дві роботи друкувались без ілюстрацій.

Тож оповідання отримують 5+, це просто шедеврально, вже зараз хочу перечитати і, ясна річ, було недостатньо – читати б і читати. Повість отримує заслужену 4,5, адже деякі речі все-таки хотілося б зрозуміти ясніше. Або хоча б якось зрозуміти.

Дуже кайфую, що прочитав. І вам раджу.

[Ilonka Sheleshko · Rating 2 out of 5]

це книжка поборола мене, а не я її

[Oleh Vovkodav · Rating 3 out of 5]

Написано дуже красиво, але навіщо написано незрозуміло зовсім.

[Yuliia Razinkova · Rating 4 out of 5]

Читавши Фелікс Австрію, Амадоку і Катананхе, я з великим острахом підходила до ранніх текстів Андрухович, але.....дарма. Я лиш затвердилась в думці, що це абсолютно моя авторка, що б вона не писала — головне, мені подобається ЯК вона це пише.

"Жінки їхніх чоловіків" така собі збірка нарисів про тих, кого ми зустрічаємо мало не щодня.

"Старі люди" вже набагато цікавіші, бо тут авторка досліджує (вкотре!!!) тему тілесності, старості і старечої тілесності. Марта, така собі жінка без віку (хоча судячи з усього їй близько 60) знайомиться на весіллі з головним героєм — і відправляється в тріп Карпатами, при цьому безкінечно оповідаючи різні історії. Химерний, кумедний, часом іронічний, а часом саркастичний текст про старість, самовідчуття її та сприйняття оточуючими (через багато років ми те саме побачимо в Катананхе 😉)

[Lost in lib]

Це було щось

До цього я читала у Софії Андрухович «Амадоку» та «Фелікс Австрія», але вони для мене зовсім не схожі ні цю книгу. Дуже складно підібрати слова, щоб хоч якось описати свої враження. Але вчергове переконуюсь що Андрухович твердо займає перше місце серед улюблених авторок.

[Maryana Horlach · Rating 4 out of 5]

Неймовірно красиве і якісне видання. Оповідання сподобались не так, як повість. Повість «Старі люди» настроєм, сплутаними часовими лініями і гірським антуражем нагадала Прохаськових «Непростих».

[Anastasiia · Rating 4 out of 5]

Це перше моє знайомство з Софією Андрухович, непересічною українською авторкою, відомою, перш за все, великими романами "Фелікс Австрія" та "Амадока". Але це не роман, а збірка ранніх невеликих оповідань та повість, зібрані в одну книгу.
Одразу дисклеймер: оповідання я не дуже люблю. Мені рідко щастить отримати задоволення від короткої прози, за виключенням мабуть детективів Аґати Крісті. У випадку збірки "Жінки їхніх чоловіків" моє ставлення до оповідань, на жаль, не змінилося. Більшість з них емоційні, чуттєві, але занадто химерні і незрозумілі. Єдине опов��дання, яке запам'яталось, "Червоне з білими квітами" і воно найбільше за обсягом.
На відміну від оповідань, повість "Старі люди" мені дуже сподобалась. Здається, що повість зачіпає все потроху: про старих та молодих, про життя та смерть, про мрії та кохання. А ще я була приємно здивована кількістю народних пісень, вказаних в повісті. Герої співають пісні, обговорюють пісні, сперечаються через тексти пісень, закохуються завдяки пісням. Хоча після прочитання складно пояснити сюжет повісті, вона залишає теплі емоції і саме в ній відчувається стиль авторки.
Мені буде цікаво прочитати відомі романи Софії Андрухович в майбутньому)

[Øleksandra Banina · Rating 3 out of 5]

перед тим, як брати до рук цю збірку, треба забути все що ви знаєте про Софію Андрухович і те, як вона пише)) їй-бо, аби прочитала без вказання авторства, навряд би здогадалася, чийого пера це справа. химерні оповідання, заплутані, деколи цікаві, а деякі так і лишилися незрозумілими)

[kioommi · Rating 4 out of 5]

це моя перша прочитана книжка українського автора (у цьому випадку - авторки) поза шкільною програмою. i used to think that українська література нудна й дуже традиційна, але ця книга остаточно довела мені, що я була неправа.
чесно, я здивована тим, які емоції у мене викликала збірка оповідань "жінки їхніх чоловіків". це було бридко, місцями незрозуміло та заплутано, але це написано так, що й не хочеться відкладати книгу. герої в оповіданнях справжні, живі (трохи мерзотні) і я дійсно проникалася ними. я не знаю як авторці це вдалося, але я дійсно відчувала її героїв.
тільки читаючи останні оповідання я змогла збагнути сенс цієї збірки (принаймні мені здається, що змогла. принаймні так я це бачу).
за загальним настроєм "жінки їхніх чоловіків" та "старі люди" дуже різні. і, якщо бути відвертою, повість "старі люди" сподобалася мені набагато більше.
знову ж таки, як і в оповіданнях, у повісті все максимально закручено, але цим ці твори мені й подобаються. я бачу цю повість як заклик не втрачати можливостей та насолоджуватися життям тут і зараз, щомиті, поки є час.
стовідсотково ще читатиму цю авторку.

[Valeriya · Rating 4 out of 5]

неможливо сперечатися з тим, наскільки витончено і щемко пише Софія Андрухович.
очевидно, в молодості письменники можуть дозволити собі більше. такий собі літературний експеримент: місцями вдалий, місцями не для мене, але вартує прочитання, щоб скласти свою думку.
«старі люди» припала до душі більше за оповідання, полюбила цю історію.

[Anastasiia · Rating 2 out of 5]

Навіть складно зібрати слова докупи, щоб оце описати. Схоже на довгу розмову з обдовбаним претензійним інтелектуалом.
Це про те, як гарними словами написати про ніщо. Навіть більше, ніж ніщо.
Нічо не ясно, зато як красіво.

Дивним чином я змогла це прочитати і навіть доволі швидко.

[Яна · Rating 4 out of 5]

ніфіга не розуміла більшу кількість часу, але ця книга містить таку порцію божевілля, хаосу й огидних речей, на які я погоджуюсь і які я люблю 🏋️‍♀️

мій канал: Яна про Літературу 🫡

[Ira Kolomiets · Rating 3 out of 5]

Я не зовсім розумію чому я продовжую читати Софію Андрухович. Не можу сказати, що мене сильно розчарувала книга, але ну якось воно так собі. Частенько мені здавалося, що я продовжую слухати ці оповідання тільки через те, що мені безумно подобається мова якою пише Софія Андрухович та те, що начитує її Соня Сотник.
Деякі оповідання моторошні, деякі оповідання кумедні. Повість «Старі люди», як на мене нудна і не дуже послідовна.

[Anzhela Chala · Rating 4 out of 5]

Різні емоції від різних оповідань. Роверандум -тепле, Рут - дивне і незрозуміле, можливо в свій час було ексцентричним, пані Дорота- хороше але просте, Ізабела і Червоне з білими квітами - наче не мають сенсу, Княгиня - в хорошому сенсі мерзене, Блер вітч проджект - можливо альтер его авторки? Трохи дивне, але кінець сподобався. Фореватуґеза - тепло-холодне і життєве, Дядя Ваня - життєво так, наче от це зі мною зараз сталося, Пояснювальна записка -така гарна структура, сподобалось, не змогла знайти сенс в останньому реченні. Люба-повчальне. Старі люди - гарно-поетичне, каюсь, напевно не до кінця розумію останні сторінки в ньому

[Julia · Rating 4 out of 5]

«Інший спосіб витримувати старість - не думати про неї…»

Книга про різних жінок і їх жінок і чоловіків, про магічну буденність і старість, як неминучу частину буття, існування, життя.

Книга що викликала у мене різні почуття. Вона мені і не подобалась і подобалась водночас, дивувала і викликала обурення.

Я рада що закінчила її читати і рада що прочитала.
Це інша Софія Андрухович.

[Iryna Donchenko · Rating 4 out of 5]

Such a light and funny read!
But at the same time deep and surreal.

[Halyna Chepurko · Rating 5 out of 5]

Подобається стиль авторки, герої якої оголені, наче в бані. І я оголена разом із ними. Вже немає чого один від одного приховувати, можна розслабитися, бути такими, як є, й не боятися осуду.

[Nataliia Moz · Rating 2 out of 5]

На жаль 2 і то лише за гарну мову, за колорит, за атмосферу. Книга виявилася для мене незрозумілою і навіть огидною. Так, що відбила бажання знайомитися із іншими творами авторки. Хоча Амадоку я ніби вподобала.
У мене таке враження, що авторка познущалася з мене: закидала багатими епітетами і розумними словами. Я б ще зрозуміла, якби це був текст , який тебе вимусили написати (на екзамені, наприклад).
Можливо, я не такий спеціаліст у літературі, але від цього ще більше відчуваю себе ошуканою, обкраденою.

[Katia Bilobrova · Rating 5 out of 5]

Ця книга для мене - «Твін Пікс» Лінча в літературі. Відчула і насолоду, і огиду, і зацікавлення, і бажання закрити цю книгу, багато де всміхнулася, в кількох місцях - засміялася, десь - дуже зачепило душу, а потім, спробувавши підбити якийсь для себе підсумок, цілковито розгубилася. Ще кілька років тому, думаю, сказала б «що це за фігня взагалі?». А зараз саме неоднозначність викликаних почуттів мені вказує що ці історії - це щось особливе.

[Yana Anatska · Rating 4 out of 5]

Я не люблю коротку форму, але ця книжка сподобалась.Оповідання «Княгиня» навіть потрапило у список моїх улюблених. До цієї книги потрібно йти заради естетики, красивої мови, але не задля сюжету. Я просто смакувала її, насолоджувалась, відкладала на тижні, потім брала знову. Я б ��ї радила на паралельне читання.

[Mila Tsola · Rating 2 out of 5]

Мова у пані Софії, як завжди, бездоганна. Якісно і стильно написаний текст, проте по смислу мене особисто цього разу не зачепило зовсім. А стилістики не вистачило, аби перекрити цю недостачу

[Maryna · Rating 5 out of 5]

В цій книзі Софії Андрухович надзвичайно точно виходить описувати людей. Таке враження, що вона їх бачить через збільшувальне скло, з усіма їх таємними рисами, як добрими, так і огидними. І останніх, що не диво, завжди більше)

Мені книжка прийшла добре в настрій. "Жінки їхніх чоловіків" - коротка проза - дуже сподобалась, хоч в ній і багато пороків. Є огидне, часами навіть шокуюче. Та на диво, навіть читаючи про те, як коханець ховає випадковий труп своєї колишньої, було трохи смішно: так детально і правдиво описана трансформація людини від "бідна жінка" до "шкода, що не я її вбив".

"Старі люди" мене трохи заплутали. Авторка склала дуже дивну пару, "старої" жінки, яка зовсім такою не здається, адже жива, ексцентрична, швидка на життя, та молодого хлопця, студента. Їх життя разом - майже ідеальне, аж поки молодість не перемагає. Фінал історії, як на мене, відкритий, адже додумувати, що буде із парою далі - пропонується читачу.

Я б порівняла цю книжку із "Транзішн" Олександра Михеда. Чомусь така асоціація сама собою прийшла мені на думку - так схожий їх спосіб дивитися прямо на людей, наводити різкість, показувати просто все, навіть те, що показувати соромно і неприємно.

Вцілому, читанням задоволена. Ну і додатковий плюс: шикарне видання книги, з ілюстраціями Pixpenart, приємним папером та обкладинкою софт тач. Насолода.

[Kate Artyukhova · Rating 5 out of 5]

Придбала цю книгу, коли побачила відгук "Ці оповідання смердять сигаретами і асоціюються з покаліченою тваринкою, брудом в громадській вбиральні та перегаром у вагоні потягу. Коли слухала, то було відчуття наче хворію". Подумала "Клас, мені точно зайде". І зайшло))

Мабуть, років з 15 тому я б не зрозуміла цієї книги. Але її і не потрібно до кінця розуміти, потрібно відчувати. Ця книга викликала різні емоції. Ностальгію за юністю, сум, радість, багато тепла, любові, огиду. "Дядя Ваня" змусив розреготатись. Дуже приємний стиль і текст, багато метафор, естетичних прийомів. Часом нагадує Жадана, часом Прохаська, але відчувається естетика фемінності. Слухала на "Абук" в озвучці Соні Сотник. Неймовірно. У мене було враження, що після кількох розділів цієї книги, змінюється мій стан. Я чулась вразливою, наповненою, зворушеною. Мені сподобалось.

[Alder Helga · Rating 3 out of 5]

Мова така барвисто-квітучо зачарована і Софія Андрухович так майстерно володіє письмом, що мені було почасти дуже неприємно це читати, а іноді взагалі огидно-моторошно. Більшість оповідань викликали відчуття хворобливості, знесилення, відрази і спантеличення від навали магічного реалізму. Але, схоже, на те й був приціл. "Старі люди" були більш приємними, хоча і в тому ж магічно-реалістичному поданні.
Може сподобатись поціновувачам такої літератури, або ж фанатами творчості авторки. Я ж можу лише шень віддати належне її майстерності, але ці історії - максимально не моє

[meowkotmarina · Rating 3 out of 5]

Софія Андрухович завжди вміє здивувати. Вона може описати побутові ситуації так, що обовʼязково викличуть емоції.

«Жінки їхніх чоловіків» — серія оповідань, що розповідають про дуже різних жінок. Оповідь ведеться від імені головних героїнь. І це чудова можливість «зазирнути» в їх думки. Хоч це й не завжди приємно, бо з жодною не хочеться асоціювати себе чи зустрітися в житті, але було цікаво.

Авторка «впіймала» настільки тонкі грані психіки, що важко залишитися байдужим. В цій збірці розповідається про незвичайних звичайних персонажів — в середині нас сидять різні таракани, про які ніхто не говорить, але вони є в кожного. І тому оповідання мені сподобались.

З повістю «Старі люди» все склалось інакше. Персонажі і сюжет нічим не зачепили, хоча написано добре.

Було дуже цікаво прочитати ще декілька творів Софії Андрухович. Якщо ви любите реалістичну прозу з ноткою чогось дикого і водночас магічного, то книга може сподобатись