Мізерія

by Тарас Антипович

The writer created a rather eccentric picture of future where information intoxication of human brain coexists with total ecological collapse. Though people have successfully adapted to chemical pollution, they cannot get used and thus revolt against the news dictate.
The novel characters leap from future into the they find their future escaping from megalopolis to one of the numerous radiation areas once declared as unlivable. Feral area appears to be an ecological oasis, where in exuberance of vegetation, without money and information people recover the primal feeling of genesis.
Novel Miseria is a recipe of happiness after the Apocalypse.
The best literary debut of 2007 (Book of the Year, Ukrainian Writers Union diploma).
TARAS ANTYPOVYCH - The writer, journalist, and the author of two books. His first novel Miseria was acknowledged as Ukraine's best literary debut of the year by the National Writers Union. The author perfects his unique style which is a mixture of phantasmagoria and actuality, laconism and metaphorical story.
Taras Antypovych was born in 1978 in Poltava. He graduated from Ivan Franko Lviv National University (journalism). At present, he lives in Kyiv. He is married, has two daughters.

In Ukrainian -- try free sample first to be sure that you can read Cyrillic.

208 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2007

Reviews

[Yaroslav · Rating 4 out of 5]

4/5 ⭐

«Мізерія» Тараса Антиповича — одна з найцікавіших антиутопій, які я читав, і особливо цінно, що це текст українського автора. Стиль, мова, жорстка відвертість і безкомпромісність світу дуже чіпляють і працюють на повне занурення. Книга читається важко емоційно, але саме так, як і має читатися хороша антиутопія. На завершення року як вишенька на торті, "п'яна вишня".

До ідеалу не дотягнула на одну зірку через відчутний сексизм: роман має виразний чоловічий фокус, а світосприйняття героїв часто мачистське. Такі описи на тему сексу я в українській літературі ще не зустрічав (їбліт до уваги не беремо).Тому цілком розумію жінок, яким ця книга може не зайти. Попри це, я дуже радий знайомству з Антиповичем як автором — і щиро шкода, що його книжки нині майже неможливо знайти.

Якщо коротко, але по-вумному, то «Мізерія» — це десь між Уельбеком і Баллардом, із домішкою Елліса, але з дуже українським нервом: досвідом пострадянської травми, злиденності й зламаної соціальної уяви.

[Vira · Rating 2 out of 5]

Таке шось. Зате дуже і дуже вдале співвідношення вмісту і назви. Направду Мізерія.
Я навіть не можу до толку висловити своє відчуття від тої книжки. Сказати б, огидно? але ні, цьому відповідає Електронний пластилін, напевно. Сказати б, тупо? але там і сюжет, і персонажі, і навіть є інколи кумедні місця. І навіть смисл якийсь проглядається. І не піднімається рука написати, що дурня повна. Не повна. 50/50. Як напівпорожня склянка. Ота, що для оптиміста і песиміста ...ну ви зрозуміли

[Anatolii · Rating 5 out of 5]

Перечитую вдруге, бо запам'ятав з першого разу приємне відчуття після закінчення книжки. Постапокаліптична повість, якою я хочу її бачити. Іронічна, часом гротескна, легка, місцями неочікувано глибока. Щось тут і від постчорнобилської літератури, і від Кундери, який через невимушені еротичні загравання показує світогляд персонажа, і відсилок до хрестоматійних втрачених у потоках токсичної Інфи коренів і зв'язків з предками, які багато хто в обличчі Прунського хотіли би відшукати, і змогли зробити це лише досягнувши повного нуля — як соціального, так і екологічного.