One More Border: The True Story of One Family's Escape from War-Torn Europe

by William Kaplan, Shelley Tanaka, Stephen Taylor (Illustrations)

It's 1939, and Memel, Lithuania, is no longer safe for Jewish families like the Kaplans. Nazi troops have overtaken much of Europe, and hundreds of thousands of Jews have tried to flee Hitler's advance. Most do not succeed. The Kaplans — Igor, his little sister, Nomi, and their parents, Bernard and Nadja — are determined to survive. Staying one small step ahead of the German troops, they encounter the legendary Japanese consul Chiune Sugihara, who manages to finagle exit visas for the entire family — everyone, that is, except for the Russian-born Mrs. Kaplan, who must somehow secure her own papers. Can she succeed where so many have failed, and find refuge with her family, or will she meet the grim fate of millions of other Jews? The Kaplans' desperate attempts to obtain safe passage, and their harrowing journey three-quarters of the way around the world, on ship and on the Trans-Siberian Express, form a riveting narrative that puts a personal face on the often-overwhelming human tragedy that is the Holocaust.

Genres: Picture Books, World War II, Childrens, Nonfiction

61 pages, Paperback

Published October 16, 2004

Reviews

[CH_Emily Scholnik · Rating 4 out of 5]

This is a picture book for older readers, 5th through 9th grade, depending on reading level and it's use in the classroom.

A moving and suspenseful true story of a Jewish family, the Kaplan's, and their brave and harrowing journey to safely at a time where borders where shut down and the Jews in war-torn Europe were being shipped off to concentration camps left and right. The routes to safety were limited; the Kaplans traveled three-quarters of the way around the world by ship and by train. They traveled through Russia, into Japan, and finally made it into North America. This books is also filled with archival photographs, sidenotes, and maps to assist readers in understanding the story's historical and geographical context. This book would be an excellent companion to a unit on the Holocaust. The real pictures added into the story really make the story come to life and lets readers fully comprehend that this REALLY happened.

[Darya]

Історія про втечу сім'ї Капланів з Клайпеди, через Радянський Союз та Японію, до Канади, в 1939-1940 році. Як зазначено у підзаголовку, реальна історія, реконструйована сином людини, яка пережила описані події у дев'ятирічному віці, і запропонована аудиторії саме з претензією на автентичність/історичність, оскільки оповідь про родину Капланів доповнена не лише художніми мальованими ілюстраціями, але й документами і фото того періоду, пов'язаними з їхньою особистою історією, а також фотографіями й інформативними виносками, які розкривають ширший історичний контекст, зокрема страхіття Голокосту, від яких родина заледве втекла.

На тлі цієї претензії на автентичність та історичність, мені дуже дивно, як ця книжка оповідає про історію. Ніби хтось один ретельно зібрав усі факти й документи, а хтось інший драматизував для емоційного ефекту, ніфіґа не розуміючи, як ці детальки вписуються в загальну історію, і вписуючи їх згідно зі своїм поверховим уявленням неправильно. Або ж окремі факти згадані правдиві, а особливо для дитячого читача, від якого не можна очікувати заздалегідь розуміння історичних процесів, через риторичні прийоми та акцентування певних деталей усі факти будуть зв'язані так-сяк.

Щоб не бути голослівною:

- почнімо з самого початку. Початкові сцени в анотації анонсовані так: "It's 1939, and Memel, Lithuania, is no longer safe for Jewish families like the Kaplans." По-перше, "Memel, Lithuania" - це що за покруч? Добре хоча б в тексті так дослівно не пишуть, просто що їм треба тікати з Мемеля. Скажімо, такою ця назва була передана в родинній пам'яті, що вони жили "в Мемелі", а не "в Клайпеді" (з зовнішніх джерел відомо, що вони жили ще раніше в Берліні, тому можна повірити в німецькомовну версію). Ок, але ця початкова сцена ані слівця не говорить про те, чому місто раптом стає небезпечним для євреїв: що його навесні 1939 року анексує Німеччина. Тобто факти ніби правильні/ймовірні, але у читача-дитини навряд чи вони організуються у спосіб, який відповідає історичній дійсності.

- утікши в принципі не закордон, а до столиці тієї ж держави - Каунаса, вони ще рочок живуть там, бо Литва до середини 1940 року зберігає незалежність, до радянської окупацїі. Тоді починають клопотатися, щоб дістати змогу поїхати до Канади, де вже живуть їхні дідусь і бабуся. Для цього їм треба: транзитна японська віза, транзитна радянська віза. Усе це змішується в один великий мазок, ніби консул Суґіхара видає їм документ, який дозволить їм виїхати з СРСР. Це ніби правда за логікою речей: наявність японської візи дозволить їм отримати відповідну радянську; це можна відтворити зі скану того литовського тимчасового документа батька, у який вони отримували ці всі візи, і послідності дат на штапах. Але сама оповідь створює якесь химерний покруч.

- далі виникає наступна заковика: дозвіл на проїзд таким чином мають лише батько з дітьми, які вписані до його документу, а мати не має. Нам це пояснюють тим, що "вона росіянка" - але не розтлумачено, чи в сенсі етнічна росіянка, а Суґіхара видавав візи лише євреям, чи в сенсі радянська громадянка, і їй треба опікуватися візами в іншій юрисдикції, але якщо останнє, то не очевидно, чому їй теж сперше треба радянську візу. (А інтерв'ю з Надею Каплан для документалки про Суґіхару підказує, що причина взагалі не одна з цих: у неї просто не було паспорта, в який він міг би поставити штампик. А згадки в книжці про Russian можуть означати, що єдині документи, які в неї були - ще щось з імперського періоду, або те що називалося "нансенівський паспорт", за якими жили емігранти з колишньої російської імперії після революції в Європі.) Ну добре, я можу зрозуміти, що дитяча книжка в такі деталі не вдається, які саме бюрократичні перепони там були. Тут жодних претензій до представлення фактів, тільки до їхнього наративного оформлення: "Німці наближаються! Їдьте без мене!" На дворі, нагадаю, 1940 рік, німці на (уже окуповану радянську) Литву в той момент аж ніяк не наближаються. Як сама оповідь перед цим показує, саме на цьому етапі їхня проблема радше в радянській окупації. А тут ніби хтось поверх решти тексту редагував і докидував риторичних деталей, які прив'яжуть все до зрозумілої і знайомої всім наративної арки, що всі втечі під час другої світової можуть бути лише від злочинів німців.

Далі у мене немає аж таких виражених претензій - що, можливо, свідчить лише про те, що я ліпше розуміюся на історії того періоду у Східній Європі, а не у Владивостоку чи Японії - хіба що зауважу, що наративно пропущений шматок переміщення між цими двома точками, я навіть звірялася за номерами сторінок, чи не вирвана якась.

І це все - певною мірою нагадування про марноту і неможливість реконструкцій. Навіть коли ще живі ті, хто застав події у дорослому віці. (Згадане інтерв'ю Наді Каплан і перше видання книжки її онука походять з того самого року, 1998.)

[Mckensi · Rating 4 out of 5]

WWII Picture Book: Although this is a picture book I would say the audience would be at a higher grade-level most likely middle-school level. This book is unforgettable just because of how moving it is in depicting the events of WWII. I think this story would be a great way to introduce students to events that happened in WWII. The illustrations emphasize the story's messages and real world events. Highly recommend for historical lessons or projects!

[Cheryl · Rating 3 out of 5]

Children's non-fiction describing the escape of a Jewish family from Lithuania to Canada in 1939.

[Anna · Rating 4 out of 5]

a moving story of a daring escape from the Soviet occupied Kaunas (in Lithuania). A true hero of the books is the Japanese vice consul Chiune Sugihara, who in July and August of 1940 issued more than 2000 Japanese transit visas to Jewish people who tried to leave the country. He disobeyed orders of his superiors by issuing documents to people who didn't meet all criteria - but he did that realizing how uncertain was their fate if they remained in that part of Europe.
The books is based on the author's family experience.
My only (although quite a major) complain is that the book is dumbed down/inaccurate in terms of history: it implies that the Kaplan family was being persecuted/fleeing from Nazis, while in that point (when the daring escape takes place: summer/fall of 1940), Lithuania was not occupied by Germany, but its (then) ally - the Soviet Union. The illustration on the cover depicts the family surrounded by Nazi soldiers, while in fact those would be nowhere near Kaunas during that time. It would be more accurate to have the family surrounded by NKVD officers (a predecessor to KGB). In 1940 Lithuania "volunteered" to join the Soviet Union (not a choice really) and the situation there was becoming very precarious. People were pressured to take on Soviet citizenship, but the vision of life under Stalin was not overly appealing to anybody, considering that Gulag was in full swing already, and thousands of people were deported into the depths Soviet Union already, after the Red Army crossed the Polish border on September 17th of 1939. While Mr. Kaplan secured the transit visa for himself and the children (as the document's copy indicates: it was August 1940. The book reports Igor seeing newspaper headlines about "Germany advancing" two weeks after that (sometime in September 1940) making the family's departure of Kaunas more urgent- while in fact the Nazi Germany invaded the Soviet Union (which by then incorporated Lithuania) in June of 1941 (it was a surprise attack, as until then Hitler and Stalin were allies). while the family story might have gained some inaccuracies over the decades and while being passed to next generations, I found it surprising that this detail was not fact checked/corrected by the publisher/editor. I am also under impression that the hardship and danger of living under the Soviet rule is downplayed it the book. After the Red Army took control of their neighbours (Poland, Lithuania), massive arrests and deportations had started, targeting ethnic groups, which included Jewish people. This threat is never clearly mentioned, beside some vague mentions of Russians not liking Jews.
Despite the inaccuracy and simplification, the book is still a beautiful story, with wonderful pictures by Stephen Taylor. I am very grateful for the author, William Kaplan, for sharing this very personal story of his family.

[Dena Lawrence · Rating 4 out of 5]

I was kept on the edge of my seat wondering if the Russian-born mother was going to get her papers to be able to leave Russia. The illustrations by Stephen Taylor were marvelous. I also enjoyed the sidebars and photos of things the family might have seen in their journey from Lithuania to Canada. This is a very wonderful story of one man's heritage. The boy in the story is the author's father. The book is written at book level 4.4, and I would recommend it for 4th grade and up. There is one very sad incident where the main character's friend Felix and his family, also Jewish, were taken off the train after two men in dark suits examined their papers, so the book may be too sensitive for some students. "Outside, the Fogelmans were being led down the platform. As the train began to move, Felix turned back to look at his friends, his eyes dark pools of confusion and fear."