Козацький міф

New Studies in European History

by Serhii Plokhy, Сергій Плохій, Микола Климчук (Translator)

Гарвардський історик Сергій Плохій розгадує у своїй новій книжці таємницю «Історії русів», одного з найважливіших і найзнаменитіших текстів модерної української історії. Пошук автора загадкової пам’ятки, пояснення її внутрішньої логіки і мети — головна сюжетна лінія цієї книжки. Два додаткові мотиви — історія українського козацтва з початку XVI до початку XIX століття та історія відкриття, публікації і досліджень самої «Історії русів» — ілюструють зв’язок між історією, міфом і націєтворенням від наполеонівських часів до наших днів. Завдяки широкому історичному контексту й авторовій ерудиції книжка буде цікавою не лише фахівцям, а й широкому читацькому загалу.

Genres: History, Ukraine, Russia, Nonfiction, Russian History

440 pages, Hardcover

First published July 26, 2012

About the author

Serhii Plokhy is a Ukrainian and American historian. Plokhy is currently the Mykhailo Hrushevsky Professor of Ukrainian History and Director of the Ukrainian Research Institute at Harvard University, where he was also named Walter Channing Cabot Fellow in 2013. A leading authority on Eastern Europe, he has lived and taught in Ukraine, Canada, and the United States. He has published extensively in English, Ukrainian, and Russian. For three successive years (2002-2005) his books won first prize of the American Association for Ukrainian Studies.

For his Ukrainian-language profile, please see: Сергій Плохій

Reviews

[Данило Судин · Rating 4 out of 5]

"Козацький міф" - оманлива книжка. Попри свою назву, яка пропонує розкрити зв’язок націєтворення та історії в ХІХ ст. (в імперському контексті), зміст є дещо іншим.
Звісно, я не очікував, що автор спробує подати узагальнену історію того, як історія творилася, модифікувалася та фільтрувалася в ХІХ ст. в Російській імперії, щоб легітимізувати існування української нації. Така робота є занадто масштабною, щоб з нею міг впоратися один дослідник. Тому цілком зрозумілим є "зсув" Сергія Плохія в бік "Історії русів": такий собі case-study, з якого можна витягти механізми та способи формування націй в ХІХ ст.
Проте автор, цілком зненацька, рушає в бік пошуку автора "Історії русів". Звісно, це завдання також дуже цікаве, але не відповідає назві книги. Відтак, історії та націєтворенню присвячені лише перші 3 розділи книги та "Епілог". Ще дві частини книги присвячені огляду історіографії: хто з дослідників кого з діячів вважав автором "Історії русів". А решта книги (майже 2/3 змісту) - це пошуки автора. Відтак, ця значна частина твору абсолютно є зайвою для тих, хто шукав націєтворення.

Втім, якщо знехтувати назвою і читати книгу як історичне дослідження, то це прекрасна книга. Саме таких праць я давно не бачив. Це не є загальна синтеза праць інших дослідників, але і не є вузьке дослідження якогось дрібного аспекту невеликої проблеми. Автор береться за проблему, яку вже вирішують понад півтора століття. І в книжці не просто подає результати своїх студій, які тривали понад чверть століття, але показує дослідницьку кухню: як слід читати першоджерело, як особливості тексту співвідносяться з реаліями ХІХ ст. та ще в Малоросійській губернії тощо. В цьому плані книжка цікава, бо показує процес роботи вченого, а не лише узагальнення.

Отже, якби не назва, яка змушує очікувати від книжки зовсім не того, що вона може запропонувати, то це була б чудова праця. Але й навіть так вона варта прочитання і тим, хто цікавиться українським націєтворенням, і тим, хто цікавиться життям Гетьманщини (та Малоросійської губернії) XVIII-XIX ст., і тим, кому цікава методологія історичних досліджень.

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

Справді елеґантно написано!
Детектив, загадка і наукове дослідження воднораз (не сухо, і легко, антропологічно на кшталт "Великої масакри котів" Дарнтона тощо). Одне з досліджень, котре демонструє, що загальна широка ерудиція важить. Через вузьк(олоб)ість ми багато не розуміємо. Не треба цуратися розширювати свої горизонти і коштом "імперської" культури також, і не боятися порівнювати з сусідами чи шукати подібних соціокультурних ситуацій, аналогій тощо. А це все - тільки через обізнаність, пошук, розширення (історичної) свідомости.
Список героїв української історії після цієї історії неабияк зростає (як і список фахового читання, хто справді хоче ще глибше зануритися в тему). Агов, письменники-белетристи (сценаристи), скільки з вас прочитали цю книжку, або подібне дослідження? Тут за вас більшу частину роботи зроблено. Тепер тільки підключити свої скі... (тьху) навики мистецтва писання, техніку, аби не гірше за Донну Тартт чи Антонію Баєтт.
Раджу, насамперед для національного самопізнання!
(і, тойво, прочитайте саму "Історію русів", чи що!)

[Artem Komisarenko · Rating 5 out of 5]

Найкрутіша книга з історії, що я читав останнім часом. Присвячена „Історії Русів“, історії її створення, історії ідей та людей з нею пов'язаних, впливам на український та малоросійський національні проєкти, на російську ліберальну думку. Формально жанр книги — наукова розвідка, проте книгу прочитав із захопленням, як детектив, що й не дивно — добре відомий своїми книгами історик має неабиякий суто літературний талант, а „Історія Русів“ становить його особистий інтерес ще з 80-х, тож в книгу „вкладено душу“.

Це загальні слова. Що ж до конкретики, то книга допомогла мені заповнити провалля в моїй персональній „історичній пам'яті“ між Козаччиною та українством часів Кирило-Методіївського Товариства та примусила по-новому подивитись на українців, як частину російського імперського проєкту, яких автор порівнює з шотландцями, як частину британського, та чехами, як частину австрійського.

[Mariana Semenyshyn · Rating 4 out of 5]

Як це ж дивовижно - вміти здійснювати свої мрії! Працювати над тим, що викликає захват і доводити справи до кінця. Це я про зачарування автора "Історією Русів", бо із захоплення вийшла надзвичайна історична праця.
Взагалі роботи Сергія Плохія - завжди контекстні, вони так вдало вписані в сьогодення, що події 250 давності набувають нового значення. Так і з "Історією Русів". Чи не найкращий час (а взагалі: хто знає, коли і який час є пригожий?!) звернутися до загадки книжки саме зараз - на енному повороті пошуку національної ідендичності. Після прочитання (фантастичної історичної довідки!) якось не полишає відчуття, що найбільша радість (мука, смак, ... ряд можна продовжувати) - саме в пошуку. Бо навіть не знаючи напевно автора "Історії", розумієш, що це - не так і важливо. Адже якої цілі б не ставив він (вона чи вони), думаю, що вона досягнута - "Історія Русів" не залишає байдужою та інтригує на нові звершення.
Шукаймо і віднайдемось :)

[Taras Petrytsyn · Rating 5 out of 5]

Авторство Плохія починає бути для мене знаком якості. За досить простою назвою стоїть фундаментальне дослідження походження "Історії русів", визначальної книги українського націєтворення. Дослідження це - є екскурсом в життя української еліти 18-19 століття, яке крім того, що є цікавим самим собою, пояснює певний стан речей в нашому теперішньому суспільстві.

[Knell · Rating 3 out of 5]

This book, I'll admit, misled me with its title and rather than the expectation I had have this being a linear history book, I instead found a "whodunit" piece regarding the author of another history book. This is not to say there was not historical information of merit that I found interesting and otherwise would not have come across, but I wasn't quite interested in this incredibly thorough walkthrough of "who wrote this book" I ended up reading 400 pages of. A fine read if you're interested in the authorship and influence of the History of Rus', but personally not something I particularly wanted to read 400 pages of (would've been much more satisfied myself with a condensed paper on the subject). Unfortunately I hate DNFing so I did read through it all, and my disdain for sitting through it is what lowered the star count for me.

[Ivanka Voytsekhovych · Rating 2 out of 5]

Порівняно з попередньою книгою, яку я читала ("Убивство в Мюнхені"), це дуже нудно. Це більше схоже на академічну працю з надмірною деталізацією і посиланнями. Попри те, що пишуть в анотації, не думаю, що це може бути цікаво широкому колу читачів.

Це дослідження походження літопису "Історія русів", створеного чи то в 16, чи то у 18 столітті. Науковець доводить, що це не історична праця, а літературна містифікація. Він намагається вичислити, хто найімовірніше міг це написати, якщо не автор, чиє ім'я власне і вказано у літописі. Підозрюю, мені було цікаво тільки тому, що я вже знала про "Історію русів" з університету. Кілька нових фактів, багато нових імен, глибокі висновки. Але мені не вистачало живості письма і якогось путівника по всім родам і персонажам, про яких ідеться.

[Olesya Tkachuk · Rating 5 out of 5]

люби і знай свій рідний край, як то кажуть.
якщо не любите історичний нонфікшин, то, вочевидь, просто ще не довелось читати сергія плохія. "козацький міф" – історична розвідка від професора, який наділений відмінним літературним талантом і вплітає у наукові дослідження елементи детективного жанру. сергій плохій не шукає вбивцю, натомість з’ясовує не менш цікаве питання: хто автор "історії русів"?
"історія русів", написана, здавалося б, для надання дво��янських привілеїв деморалізованій й призабутій козацькій старшині початку 19 століття, натомість спрацювала на повалення імперій, творення нації, утвердження козацького міфу. нарис, що надихав декабристів, письменників (пушкін, шевченко, гоголь й плеяда полтавських авторів, як мінімум, а з ними ще костомаров, драгоманов і навіть іван драч), державотворців україни на початку й наприкінці 20 століття, від часу написання й до сьогодні асоціюється з утвердженям громадянських свобод й української ідентичності (хоча чи задумувався саме таким є великі сумніви).
призабуті історичні сюжети козаччини, золото полуботка, старшинські сім’ї козаків чернігівщини й полтавщини, їх родинні зв’язки, сімейні традицій й такі ж міжсімейні ворогування – все це тут додається. ще допитливим можна звернути увагу на те, чому на лівобережжі "обережно" ставились до поляків, і як помилки у виданнях 18 століття можуть коштувати наступним поколінням купу часу й нервів (а всього то видавці правий і лівий береги дніпра сплутали).
історія, як на мене, нічого таки нас не вчить, але, що поробиш, вона дуже цікава.

[Mgenkin · Rating 5 out of 5]

Brilliant examination of how Ukrainians became Ukrainians. A great detective story

[Тимощук В'ячеслав · Rating 5 out of 5]

Кожна книга має бути вчасною і з’являтися в житті читача в певний, специфічний момент, коли вона уже може бути зрозуміла і все ще може бути корисною. З “Козацьким міфом” Плохія саме так і сталося у мене. Прочитай я її років 15 тому і напевно би геть нічого не зрозумів. Проте зараз ця книга розставила в моїй голові по місцях все те, що я знав раніше, але не впорядкував.
Власне чому “козацький міф”? Бо уявлення сучасних українців про козаків дійсно міфологічні. Це як родинні історії про предків, в яких вони виступають героїчними, сміливими і взагалі найкращими людьми. Проте розповідь про цей міф розгортається на фоні аналізу іншого міфу і теж…. козацького. В першій половині 19 ст. козацька старшина, що вже була інкорпорована російською імперією, намагалася якось підкреслити свою окремішність і потребу в дотриманні прав, а тому було створено історичні містифікацію (чи краще сказати міфологізацію) давнього козацького минулого. Так з’явилася книга “Історія русів”, яка мала б пояснити претензії старшини Гетьманщини на російське дворянство. Проте, якщо копнути трохи глибше, то помітний ще один пласт сенсів, який при неуважному читанні можна пропустити в “Козацькому міфі”. Це небезпека подвійних ідентичностей. Руська(українська) шляхта інкорпорувалася в структуру Речі Посполитої і вирішила, що вона більше шляхта ніж руська. Козацька старшина інкорпорувалася в структуру російської імперії, забувши що вона козацька, але вимагаючи старшинських (читай шляхетських, дворянських) прав.

Який висновок можна зробити з козацького міфу? Простий і зрозумілий - масова ідентичність суспільства повинна бути унітарною і українською. Тоді вона буде однозначно трактуватися і не матиме ніяких навіть натяків на поглинання сусідніми елітами. Тоді і проблем ніяких з дотриманням прав не буде, бо не буде чужинців, які ці права захочуть порушувати. Ми з вами (як суспільство) зараз як раз і зайнятим напрацюванням нового історичного міфу. Чи буде він козацьким? Залежить це тільки від нас

[Олег Проданчук · Rating 5 out of 5]

Було справді важко придбати цю книгу у паперовому варіанті. У жодному з великих інтернет-магазинів її не залишилося, інформації про новий тераж на сторінці видавництва теж не знайшов. Вдалося купити примірник тільки у продавця з Білої Церкви на одному з маркетплейсів. Втім, якщо вас зацікавить дана книга, її можна придбати у електронному варіанті на сайті КСД.

Що ви знаєте про історичний твір ХІХ століття "Історія русів"? Якщо ви не історик і не цікавились цією темою раніше, то ваші знання, скоріш за все, обмежуватимуться шкільною програмою і загальновідомими фактами, які, виявляється, не такі вже й факти. "Історією русів" надихався сам Тарас Шевченко, з неї черпали інформацію Пантелеймон Куліш та Микола Костомаров. Саме дана пам'ятка української історії є елементом захопливого дослідження, до якого нас запрошує пан Сергій Плохій. Ми спробуємо покроково прийти до відповіді на питання "Хто справжній автор?", "Які мотиви його роботи?".

Крім головного дослідження у книзі багато цікавих дотичних тем. Зокрема, розповідається про золото Полуботка, розглядається тема "Слово о полку Ігоревім". 

Пошуки справжнього автора інтригують на рівні хорошого детективного роману. Сергій Плохій вкотре довів, що історія може бути цікавою, вже чекаю його наступну книгу "Забуті покидьки східного фронту".

[Сергій Козачина · Rating 5 out of 5]

«Він озвучував від імені своєї нації заявку на києво-руську історію і підкреслював, що назву «Русь» та руську історію у козаків украли!»©️
Фундаментальна праця/розслідування у пошуках автора Історії Русів; про становлення, розквіт і занепад Козаччини; про появу і співіснування козацької аристократії в імперські часи….
Багато цікавих аналогій і проведених паралелей. Обов’язкова до прочитання всім, хто цікавиться власною історією, започаткування і становлення коду нації.
Підведені підсумки в епілозі - взагалі шикарні і змушують замислитися і по іншому подивитися на давно відомі речі.

[Andrii Nekrasov · Rating 5 out of 5]

Хороше дослідження теорій виникнення «Історії русів». Цікаве в контексті політичного спрямування еліт в складі Російської імперії.

[Maksym Valevatyi · Rating 4 out of 5]

Книга про книгу.
Мені подобається С. Плохій - пише цікаво й на цікаві теми. Ось, наприклад, ця книга про авторство "Історії Русів". Але це тільки, так би мовити, художній прийом, щоб структурувати розповідь про контекст життя України, з якого виріс козацький міф, з якого, врешті, виросла вся українська романтика аж до прагнення незалежності.
Розвідки автора дуже детальні, до сімейних негараздів провінційних нащадків козаків. Але все це й показує, чим жили, про що мріяли українці, коли ще й самі себе ладні були називати малоросами.
До речі, це також про те, як імперія у намаганні розчинити українців в собі штовхала їх до розвитку національної самосвідомості - забираючи дворянські привілеї та звання, спонукала на пошуки своїх коренів та героїзації минулого.

[Галина Степанюк · Rating 5 out of 5]

Пречудове дослідження Історії Русів. Справжній історико-літературний детектив. Захопливе смачне читання. Отримала справжню інтелектуальну насолоду

[Vitalii Poberezhnyi · Rating 4 out of 5]

З чотирьох книжок Сергія Плохія, які мені довелося повністю та детально прочитати і вичитати під час підготовки до шкільних олімпіад, "Козацький міт" є улюбленим. Це доволі незвичайний нон-фікшн — для мене це історичний детектив, хоч я й не певен, що такий жанр взагалі існує.

Перед професійними істориками уже понад 100 років стоїть відкритим питання про те, хто ж був автором славетної "Історії русів" — книжки, що мала беззаперечно сильний вплив на формування української нації і стала символом метаморфози у колективній свідомості українського дворянства кінця XVIII — початку XIX століть. Безліч учених висували різні версії щодо того, хто міг бути автором твору, аналізуючи тисячі різноманітних джерел, включаючи наукові доробки один одного.

Одним із цих учених трапилося стати Сергію Плохію — професору Українського наукового інституту в Гарварді. Однак пан Сергій, за що йому велика шана, вирішив не просто здійснити власне дослідження, а ретельно простежити весь шлях пошуків автора "ІР", перетворивши це у змістовну і надзвичайно захопливу книжку під назвою "Козацький міт". Читаючи, ви будете поступово рухатися з минулого в майбутнє, захоплюючи своїми мізками нові й нові дані, вибудовуючи з них великий історичний конструкт. Цей конструкт буде справді великим і, можливо, час від часу ламатиметься від перенасичення фактами, однак якщо докласти зусиль, то всього за тиждень чи два можна без перебільшення стати експертом у розумінні природи "Історії русів" і, звісно, сутности та природи можливого автора цього твору.

"Козацький міт" є любим моєму серцю саме тому, що тут аналіз значно переважає над фактажем, на відміну від інших книжок пана Сергія, які доводилося читати. Ніде більше перед читачем немає такої потреби втягнутися в суть того, що він читає і уявити, чому люди поводилися саме так, а не інакше, і звідки в них з'являлися такі чи інакші мотиви.

Щоб історія не була порожнім місцем, її треба перш за все не вчити, а відчувати.

[Mykyta Kuzmenko · Rating 5 out of 5]

Отличный исторический детектив об одной из важнейших памяток историографии украинцев.

[Oleksandr Baskov · Rating 5 out of 5]

Всім раджу прочитати!

Про книгу "Історія русів" - "альфа і омега" українського націотворення. :)

Також, про Стародубщину, як одне з ядер Гетьманскої України 18-19 століття.

[Oleksander Lysenko · Rating 4 out of 5]

Чудовий детектив про підґрунтя нашої ідентичності