The Journey: A Novel

by Ida Fink, Francine Prose (Translator), Joanna Weschler (Translator)

In the autumn of 1942, two young Polish women flee the ghetto and embark on a journey into the heart of enemy territory, working as hired laborers in the factories, farms, and villages of wartime Germany.

Genres: Holocaust, Fiction, Historical Fiction, Polish Literature, World War II, War, Jewish

260 pages, Paperback

First published January 1, 1990

About the author

Fink writes in Polish, primarily on Holocaust themes. Her stories revolve around the terrible choices that the Jews had to make during the Nazi era and the hardships of Holocaust survivors after the war.
-Wikipedia

Reviews

[Inna · Rating 3 out of 5]

«Одного разу, наслухаючи під дверима, почула Сьому Бетговена, її другу частину. Швидко втекла. Душила її та музика цілий вечір».

Прочитавши статтю на вікі, дійсно бачиш, що це автобіографічний роман (Збараж, Львів, навчання грі на фортепіано, ґетто, сестра, підробні польські документи). Втеча двох сестер, що прикидаються польками неєврейської крові, до Німеччини на роботи (немейнстрімний варіант у ті часи), аби вижити. Вижити вдасться, але попереду на них чекає подорож.

Найгостріше вкололо оте бажання представників інших національностей або занадто скрупульозно виконувати свою роботу з виявлення євреїв, або просто здавати за плюшки для себе, кидати якісь коментарі, висміювати народ у страшній біді. Серед них були і українці, звісно.

Пише авторка неемоційно, без моральних оцінок. Мабуть, так сильнішим є вплив на читача. Але я мушу таки сказати щиро: у мене зі стилем авторки дуже не склалося. Ідея говорити про свою чергову вигадану особистість у третій особі спочатку неабияк плутала мене, бо мені здавалося, що щось я постійно неправильно рахую персонажів. Потім таки розібралася, але все одно не могла ігнорувати те, що саме цей текст не "мій".

Маю ще одну книгу Іди Фінк «Сад відпливає», тож колись обов’язково прочитаю і її.

п.с. От думаю, що сталося з подругами-єврейками, що повернулися назад на завод?

[Iryna Khomchuk · Rating 4 out of 5]

Тема Голокосту — одна з найпопулярніших у сучасній історичній літературі. Ні, констатуючи це, я не даю якоїсь оцінки даному факту. Просто прийшла пора про це говорити. Згадувати це. Розказувати. Щоб усі знали. Щоб ніколи знову...

Іда Фінк розповідає про те, що їй довелося пережити особисто. Тому роман справляє враження сповіді чи то перед священиком, чи то психотерапевтом, чи то перед онуками, а радше — перед собою. Кажуть, для того, аби звільнитися від травматичних спогадів, їх треба озвучити. Не знаю, чи вдалося це авторці, однак я вже починаю розповідати про книгу, аби у свою чергу позбавитися від того, що травмує мене: отієї активної участі не-євреїв у Голокості. Це стосується і поляків — у цій книзі, і французів — про це розповідає Тетяна де Роне у "Ключі Сари", й українців — про них у "Мабуть Естер" згадує Катя Петровська. Сама ж грішу хіба що невіданням — однак хіба тільки про це ми у своєму радянському минулому "забули"? Проте незнання не звільняє від відповідальності... Що ж, тепер знаю трохи більше...

Книга розповідає про подорож-утечу двох єврейських дівчат-сестер із окупованого німцями Збаража у... Німеччину — бо де ж іще не шукали б єврейок? Перейнявши імена польок, дівчата мельдуються на роботу до Рейху. Однак приховати те, ким вони є, не завжди вдається, тому доводиться утікати, і знову втікати, перетворюватися на когось іншого, не тільки вигадувати нові імена, а й створювати нові особистості та цілі життя. Вражала мене здатність утікачок грати ролі — які тільки таланти не відкриються під впливом стресу! Ще більше вражала роль у тому, куди поверне лінія життя, випадку та людей, котрі їм зустрічалися. А людиною з великої літери може стати будь-хто, незалежно від національності, займаної посади, місця проживання та віросповідання...

[Nati Korn · Rating 5 out of 5]

זהו הספר הראשון של אידה פינק שקראתי. הספר הוא רומן קצר ובכך הוא מעט חריג ביחס לגוף יצירתה שעיקרו הם קבצי סיפורים קצרים. כפי שאני מבין רוב סיפוריה עוסקים בחוויית ה"שואה" ובכך הוא אינו שונה מהם. הספר מתמקד כולו בסוג אחד של חוויה – ניסיון הישרדות בתוך חברה עוינת ברובה, המאוכלסת פולנים ומאוחר יותר גרמנים, תוך אימוץ של זהות בדויה. הוא אינו עוסק בהשמדה. שתי אחיות פולניות נמלטות מן הגטו לאחר אחת האקציות טרם חיסולו הסופי. הן מאמצות לעצמן זהות בדויה ומנסות לשרוד מתוך בריחה מתמדת. מתוך כך הופך הרומן ליצירה שהיא מיזוג של ספר מתח (יתפסו או יחמקו) עם סיפור מסע.

הגיבורה יוצאת לדרך שבאמתחתה חצי פרסה שמצאה. סמל לכך שמעבר לתושייה ולמאמצים של הגיבורות, חצי ההישרדות לפחות היא תלוית מזל. המתח המתמיד הוא תוצאה מכך שהזהויות הבדיוניות שהגיבורות מאמצות הן קלושות ודקות. מי שיתעקש לחקור מעט יכול לעלות על זהותן האמיתית בנקל. וזה אכן מה שקורה לעיתים תכופות. כולם חשדנים ואין הרבה צדיקים. הגיבורות נאלצות להחליף את זהותן ואת שמן מספר פעמים לאורך הסיפור. פינק מעצבת יפה את החלפת הזהויות הזאת. הגיבורה, המספרת, מתייחסת לכל זהות בשמה הבדוי. ברגע שהזהות מוחלפת משתנה מכאן ואילך גם שמן של הגיבורות וכאילו נבראת דמות חדשה שהיא בו בעת גם המשכה של הדמות הקודמת.

חוץ מהחלפת הזהויות פינק גם מפליאה לתאר את חווית הנרדפות. כבר בפתיחה כשהגיבורות הופכות לנרדפות משתנה תפיסתן את העולם. התיאורים של פינק בפתיחה שמים דגש על חוש השמיעה. השמיעה שלנו הקוראים מתחדדת יחד עם חושי הגיבורות המסתתרות ונמלטות, ממש כחושי חיה ניצודה. הגיבורה מתחילה לשים לב לדברים שעד אז חמקו מן הקשב שלה. דברים ידועים מקבלים פתאום משמעות שונה, עניינים שגרתיים הופכים מנוכרים וזרים. העולם משתנה – בחוץ זורחת השמש כתמיד אבל במחבוא השמש קרה. כפי שמבינה הגיבורה כבר בפתיחה גם האופן בו העולם תופס אותן משתנה:

"יש להן הופעה נהדרת," חזרה הגברת קאסינסקה על קריאתה, והיה בכך מן המוזר, שהרי היא הכירה אותנו זה שנים וידעה היטב איך אנו נראות. אבל טרם סיימתי להתפלא וכבר הבנתי: ההסתכלות של אז וההסתכלות של היום ראו אחרת והעריכו אחרת אותן תופעות. (עמוד 14)

ושוב, בסוף הסיפור כאשר אחת הגיבורות חוזרת לבקר במקום בו שיחק לה המזל בשנות הנרדפות, המקום נראה לה שונה למרות שהיא לכאורה מזהה אותו.

פינק עצמה שרדה את השואה בדרך דומה תוך שימוש בזהות בדויה. לא הצלחתי לוודא זאת מתוך חיפוש באינטרנט, אך כנראה שלא מדובר בסיפור הישרדותה האישי (למרות שבמקום אחד כן נטען שמדובר באוטוביוגרפיה). זהו כנראה עיבוד ספרותי לחוויות שעברה או שעברו אחרים. הספר מעניין ומותח ברובו ומצליח לשמר גם ערך ספרותי מעבר לעדות.

[Marianna the Booklover · Rating 5 out of 5]

Niezwykła, poruszająca wojenna opowieść o dwóch żydowskich siostrach, które uciekają z getta i udają się w tytułową podróż (cóż za określenie na tę tułaczkę, na ich wolę przetrwania!). Historia oparta jest na osobistych doświadczeniach autorki. Bardzo przypadł mi do gustu styl pisania Idy Fink. Piękny, sugestywny, a jednocześnie subtelny język wspaniale oddaje emocje, a opisy napotkanych ludzi czy otoczenia od razu wywołują wyraziste obrazy w wyobraźni czytelnika. Wspaniała lektura, którą czyta się z wypiekami na twarzy.

[Terri Lynn · Rating 5 out of 5]

Excellent Holocaust fiction from a Polish Jew who was born in 1923, lived in the Polish ghetto set up by the Nazis until 1942 and then went into hiding until the end of the war. The story is about 2 Polish Jewish teenage girls whose mother died and whose father finds out that the ghetto is about to be liquidated and arranges for the girls to escape with fake papers to Germany to work while he hides with a bee-keeper. It is obvious when reading this excellent story that this is Ida Fink's own personal story in fictional form and that she is the older sister.

I bit my nails to the quick while reading this. Even before they can get to Germany, they are accused by informers of being Jewish (they are masquerading as Polish Catholics) and the Nazis get their fake documents and they have to run away and get into a transport to work in a German factory instead of for the fruit grower and restaurant owner they were going to Germany to work for. They are plagued by informants and hard work there and after multiple problems have to take out on foot again. These girls keep facing one problem after another and wind up in other jobs like as milkmaids for peasants. Germany is not the promised land for them and they have to always worry about the Gestapo, being turned in, or starving. I felt closer to the author after vicariously experiencing these things through her eyes. This is a different sort of Holocaust story- those who escaped the ghetto before being shipped to a camp and what it took for two teen girls to survive on their own. Powerful and inspiring.

[Дарина Гладун · Rating 5 out of 5]

"Подорож" - надзвичайно напружений роман про поневіряння польських євреїв під час Другої Світової, розказаний з позиції дівчини, що вижила. У центрі розповіді — доля сестер-єрейок під час нацистської окупації. Кілька років вони жили в загроженому стані й майже не почувалися в безпеці.

Щоразу, коли головна героїня з сестрою виживали, я думала про тисячі людей, які в подібній ситуації гинули. Сестер відпустили після першого допиту агентами гестапо, але ще шістьох чи вісьмох жінок не випустили. Чи поверталися вони у Львів після війни так само, як головна героїня поверталася у місце, де її ледве знову не віддали на поталу гестапівцям? Чи історії тих жінок обірвалися в концтаборах?

Коли сестри тікали з заводу, троє їхніх подруг повернулися. Що сталося з ними? Їх забрали агенти гестапо наступного четверга, як і було заплановано? Чи вони втекли? Чи їх знищено під час бомбардування, як і завод, у якому вони працювали?

Ці питання роїлися в голові протягом усієї "Подорожі".

[Valeria Tsikava · Rating 4 out of 5]

-Певно, помішалось їм. Мені би було жаль, в цілком подібна до доньки вчителя в нашому селі. Я жидів не люблю ...
-А чому? То такі самі люди, як інші.
Аня сміється:
-Тепер то вам у голові помішалось.

Важко писати відгук на таку книгу ..
Багато думок..
І багато питань..

На хвилину замислюєшся, як люди могли у таких умовах вижити... і не втратити людяність ...
хоча були і ті, хто втратив.. і ті,хто не мав її..

Книга автобіографічна ..
Це подорож, довжиною у ціле життя...
Гетто-це був лише початок..
Найстрашніше-думки, і спогади, які ніколи не покинуть...
... і завжди будуть нагадувати про Голокост і його наслідки ...

[Jijas]

Ida Fink escribe desde las fisuras de la memoria, donde la reconstrucción es una lucha entre el detalle y el vacío. El viaje (1990) no es solo una novela, sino una cartografía de la supervivencia bajo el disfraz. Dos hermanas judías intentan escapar del exterminio nazi haciéndose pasar por polacas no judías. Un gesto, una inflexión en la voz, un apellido mal pronunciado pueden significar la muerte. El relato avanza con una tensión contenida, como si cada página estuviera al borde del colapso.

Edward Said hablaba del “individualismo tirano”, esa ficción occidental donde el sujeto se erige autónomo y autosuficiente. En Fink, este mito se desmonta: la identidad se vuelve líquida, se fractura en el tránsito entre lenguas y nombres falsos, se deshace en cada interrogatorio que las hermanas enfrentan. No hay un yo estable, solo performance, simulacro, adaptación forzada. Aquí la autoetnografía no es un ejercicio de autoconocimiento: narrarse de la manera correcta es lo único que garantiza la supervivencia.

La narración de Fink es austera, sin dramatismos superfluos. Los diálogos son cortantes, a menudo truncos, como si el lenguaje mismo estuviera bajo sospecha. En este sentido, la memoria no es un archivo fijo, más bien un tejido frágil que se deshilacha con cada nueva versión del relato. Como en El pasado de Alan Pauls el testimonio no es solo un ejercicio de recuerdo, también de invención necesaria.

En El viaje, la memoria no se entrega como verdad absoluta. Es un espacio de negociación, de dobleces y silencios. Fink nos recuerda que la historia no es solo lo que se dice, sino también lo que se calla, lo que se omite por necesidad o por trauma. Su novela no es un documento cerrado, sino un eco persistente, una cicatriz al borde la apertura.

[Юлія Корицька-Голуб · Rating 4 out of 5]

Кілька років тому усвідомила, що одна з найпопулярніших тем в моїй бібліотеці - історії євреїв Східної Європи. З книжки в книжку сюжет змінювався, але візерунок повторювався - з буденних клопотів раптом визирали війна, страх і смерть. Тоді подумала, що яким би не був інтерес, але ці історії нічого не пояснюють, тільки увиразнюють деталі жаху і розпачу. І замість спогадів годилося б зачепити історичні дослідження. Але "Подорож" Іди Фінк пролягала зі Збаража через Тернопіль і Львів. Ще й переклала її Наталка Римська, завдяки якій дізналась про чудового Анджея Хцюка. Прочитала за день. І несподівано відчайдушної любові до життя тут виявилось більше, ніж суму і сліз.

[Szyszka · Rating 4 out of 5]

3.5/5

[Josephine Briggs · Rating 4 out of 5]

This is the story of two Polish Jewish girls who had to leave their home in a town in Poland, through a trip through Germany. These girls made it, so many of those they knew did not. Many of their relatives the girls never saw nor heard of again. The story is written by Ida Fink who now lives in Israel.

The girl's father was a doctor, their mother died of cancer. The older sister is a blue eyed blonde, very Germanic looking, the younger sister, dark haired, dark eyed, Jewish. This creates a problem.

The girl's father had gotten papers to get the two away from all this. The older girl becomes Katorzyn Marewska, the younger, Elzbiety Stefanska, their names were changed several times. The two find jobs for them in Germany. Transports were leaving to take girls to Germany to work for that country.

The two had to be careful who they spoke to and how, especially the younger sister who looked Jewish. There was one, Halinka, they could depend on. The girls rode the train, days and stations all jumbled together, not knowing where they were. They needed documents to present when they were asked to see them. Be careful of informers.

The sisters found themselves working in a factory, sleeping in a bunker with many others from many different places. So many different personalities, so many people to be careful, the sisters were being gossiped about, maybe they were Jews. They were working on machines.
Elzibeta gets burned working on a machine. The two sisters, plus more, had planned to run away. This factory was a horror. Bribes were needed to be paid for everything. Katarzyna liked to smoke. Cigarettes were hard to get.

Again, the train, Pretend to be German. The girls had to walk everywhere, long walks through forests, towns, sleep out in the grasses. There was so much rain. The group was without food for days. They were worn out with hunger and horrible dreams. Jadwiga, another name change. The food they got was not good, weak, unhealthy.

Another place, more lies needed to be told. Joanna, another name change. The sisters were separated. Joanna worked in the fields, she found how much she loved nature. Good. She milked a goat. Then more riding the train to somewhere else. heading south. New names, Barbara and Maria. To Heidelberg which the girls loved, a beautiful city, the two walked around, the most beautiful of all the cities they had gone through. Another place to stay. Close to the border, more people to be wary of. Then close to the border people were different.

This book is a keeper. I got it for a history student. But it is so much into humanity about the two sisters lived through so much. This book tells of the journey, hard, brutal, but keeping on keeping up with life, and found themselves, proud of who they were.

[MaryAnne · Rating 3 out of 5]

This book focuses on the journey of two Jewish Polish girls who try to escape by taking on the identity of non-Jewish Polish girls. It follows the twists and turns of their journey through WWII. This was especially interesting to read as I finished my trip to Poland where I learned so much more about Poland during WWII and saw many of the places in the setting of this book. Ms. Fink wrote more a description of all they went through in keeping their identities "secret" with details on documents, jobs and living situations. It is more descriptive in nature than a standard novel with a plot and clear start and finish. Interesting read.

[Beatrice · Rating 3 out of 5]

The playacting that the protagonist had to engage in raised interesting themes, especially in the context of disguise during the Holocaust. I appreciated the sister relationship that was at the center of this struggle.

[Curtis Urness · Rating 4 out of 5]

The Journey by Ida Fink is the gripping story of two Polish Jewish sisters hiding as Polish peasants in Germany. Written by an actual Holocaust survivor, the novel provides dramatic insight to the lives of young women caught in a constant life-or-death struggle. The novel begins with the girls' escape from a ghetto located in eastern Poland. They then go to Lwów, where they volunteer for work in Germany. From then on, they must constantly adopt new identities their Jewishness is discovered and then flee across the hostile countryside. Each step is fraught with danger and betrayal. Some of the scenes are brilliantly depicted, especially when the girls are lost in the forest, experiencing fear, hunger and hallucinations. Perhaps the greatest strengths of the book are the mental and emotional gymnastics the two must make to adjust to new identities and reining in their natural tender feelings for each. The only weakness I found in the work is in a section in which the girls work in a factory and many characters are abruptly introduced. It takes a bit of work on my part to keep the characters straight. This may have been the fault of the translation. That is the only reason I give this novel four stars rather than five.

[Kristina T · Rating 4 out of 5]

Було цікаво читати про вимушені мандри єврейської дівчини в часи Другої світової, про те, як звичайний випадок, інтуіція, люди поруч впливають на нашу долю. Як інколи треба вміти бути вертким, вчасно зметикувати, спланувати.
Історія про те, якими сильними можуть бути люди в складних ситуаціях, коли вже готові опустити руки, здатись і не боротись більше за своє життя. А потім звідкись знаходять силу йти далі, хай там що. Втікати, щоб бути вільним. І дбати не лише про себе, а й про близьку людину, не полишити її в біді.
Що не сподобалось: переклад 🤦🏻‍♀️ може це я надто прискіплива, або навпаки, така затуркана, що не зацінила вживання літературних слів, які, на мою думку, були не завжди доречними. І деякі "стрибки" і звороти...думала, просто закрию книжку і все, не дочитуватиму.
Але тут кожен сам собі пан вирішувати.

[Tetiana Nepypenko · Rating 4 out of 5]

here's to друга прочитана мною книга за два роки; дуже легко читається, підходить для вихідного дня (рівно за день і прочиталася).

хотілося взнати, що ж сталося з дівчатами, котрі вирішили повернутися назад на завод, попри вдалу спробу втечі.

майже не плуталася в персоналіях і вигаданих особистостях оповідачок. зміна особи, якою ведеться оповідь, сподобалася.

кілька разів ловила дивну схожість вайбу з "крадійкою книжок" зузака. це, мабуть, "ідилічність" життя так званих маленьких людей, простих німецьких селян посеред війни (речення з гіркуватим присмаком в роті).

найбільше травмувала мене тут згадка про пивний суп і картофельзалат.

[Iryna · Rating 4 out of 5]

Книга мені сподобалася, лише коментар до перекладача та видавництва зробити більше коментарів і перекладу не лише з німецької.
Було трохи важко читати, бо не знала таких слів як тартак, клямра, бібула, коц, входити в рахубу, курити файлу і багато багато інших. Google допоміг, але краще б були нотатки перекладача.

[Олександра Рижкова · Rating 3 out of 5]

Мені дуже цікаво було читати, тому що тема Голокосту дуже цікава. Єдине, що не знаю, чи це було справді чи все таки це більш художня книжка. Книжка дуже емоційна, я відчула всі страхи цих сестре, їхню мужність і кожен раз тішусь, що не жила в той час :(

[Montse · Rating 4 out of 5]

El viaje de dos hermanas polacas de origen judío hacia la Alemania nazi, se convierte en una lucha con el miedo, la memoria y la propia identidad. Imprescindible. Lástima que la aplicación no me deja escanear la reedición que ha hecho @baltica editorial en castellano.

[Ilona Buts · Rating 4 out of 5]

Правдоподібна і цікава.

[Rita · Rating 4 out of 5]

Me ha sorprendido mucho esta novela. Un viaje de huida que da una nueva perspectiva al lector.
Narrada en primera persona es conmovedora, bonita y dolorosa a la vez

[Wojtek Konieczny · Rating 4 out of 5]

7/10

[Greta · Rating 4 out of 5]

With war in Ukraine in the news in 2022, it was helpful to me to read this book by Ida Fink that by describes what it was like to live in a small Ukrainian village under attack during WWII.

[Rebecca · Rating 4 out of 5]

A great and harrowing story about two women who must hide from the Nazis during the Holocaust. I was terrified for them throughout the whole story as they disguised themselves as Gentiles to survive, and I really didn’t know if they were going to survive. There is a lot of dramatic irony, because characters can feel they can say antisemitic and pro-Nazi stuff around the disguised main characters. One scene that stuck with me was when they are among some Polish workers, and the Poles say something like “Hitler’s no good, but you have to admire what he’s doing with the Jews.” That stuck with me like the memory of a slap.

There is a “Polish death camps” feeling in this book, in that the Poles are complicit in genocide. If that’s the author’s view of it, that’s totally fine. It doesn’t hurt the book’s story, anyway. Even though it’s fiction, the struggle of the two sisters feels very real, if because of the little details and descriptions of how they survive and worry. Sometimes the characters feel flat, but this is more of a slow-burning plot and description book, anyway. It’s very good at setting up feelings, especially feelings of fear, terror, and running for your life.

This is a good Holocaust story, a work of fiction that doesn’t feel insulting and portrays the time period vividly.

[Jaga · Rating 4 out of 5]

A beautifully written, moving book. But it ends suddenly when the front moves and the first French truck enters the German village where the narrator was hiding. I feel a great need to learn what happened to the people described throughout the book or, at least, why the author chose not to mention even her own, postwar fate.

[Gerhard Bartmann · Rating 2 out of 5]

an ultimately disappointing addition to the long- suffering jew in nazi germany genre. i blame it on a choppy and poorly executed translation that failed to vitalize the plight of the two sisters who try to avoid the death sentence every jew faced in the 1930-40s. i ignored the 50 page rule thinking the tone and the content would merit examination. my bad.

[Leon Perlman · Rating 5 out of 5]

Goodreads rating 76