Щоб розуміти книгу, треба зрозуміти автора:
✅ Леопольд фон Захер-Мазох вперше літературно осмислив, якщо так можна сказати, термін мазохізму (він, до речі, утворився від частини його прізвища Мазох);
✅ Це львівський уродженець, на його честь названо кафе Мазох (там, де гостей б'ють плітками офіціанти 👀);
✅ Є легенда: в один день, коли Леопольд грав зі своїми сестрами у хованки, він обрав для укриття спальню однієї графині та на власні очі побачив, як та привела до кімнати коханця, але туди ж зайшли її чоловік з двома своїми друзями. Графиня почала бити гостей батагом, усі втекли разом з коханцем, а Леопольд лишився. Помітивши його, графиня відшмагала і його, але Захер-Мазох відчув від цього несподіване задоволення. Невдовзі чоловік повернувся до кімнати, поки Леопольд знову заховався і спостерігав за інтимним актом, ну, на власні очі. І саме це сприяло натхненню автора на цю та інші книги;
✅ І, до речі, його особисте життя дуже схоже на цю книгу. Він також підписав контракт зі своєю дружиною, де було вказано, що вона мала бути деспотичною і жорстокою.
Якщо повернутися до саме цієї книги, Венери у хутрі, це було щось нове і незвичне, особливо, враховуючи той факт, що вперше видана вона у 1870 році.
Це вже в мені, мовила вона спокійно, задумливо. Можливо, ці мої нахили ніколи би й не виявилися, не розвинулися, якби не ти, а тепер, коли все обернулося нездоланним потягом, переповнило усе моє єство, коли я відчуваю в цьому насолоду, коли я вже не хочу й не можу інакше, ти хочеш все повернути?
Турист і молода вдова. Северин і Ванда. Поклоніння жінці, фанатизм, бажання влади над ним. Вони підписують папери за якими Северин стає власним рабом «Венери». Сюжет цікавий. Кінцівка, що ж, сприймати їх варто крізь призму тодішніх часів.
Якщо на лева, якого вона обрала і з яким приєдналася, нападає інший лев, левиця спокійно лягає на землю і спостерігає за поєдинком 🙌🏽
4/5