Якщо ви розумієте всі жарти ще до того, як вони закінчилися, перед вами книжка Крістофа Зімона. Усміхніться поширше в кількох випадкових місцях, все одно, де — книжка однаково мало кумедна на від початку і майже до кінця. Протягом читання я кілька разів зрозумів, що би викликало справжній сміх чи захоплення: несподіванка. Але несподіванки тут годі дочекатись. Використовуючи всього кілька передбачуваних методів, Крістоф Зімон показує, як з нічого зліпити цілу книжку. Хочеться вірити, що інші книжки у нього цікавіші, адже на сторожі його інтересів одразу кілька організацій: два фонди, одне культурне управління і цілий перекладацький дім.
Третя зірочка — за казки про літпроцес на фольклорній базі. Знову ж таки, ідея кумедніша за реалізацію, але вона, принаймні, відкриває поле для адаптацій і наслідувань. В силу компактності нашого літпроцесу подібні локалізовані історії виглядатимуть яскравіше.
Єдиний жарт, який зачепив мене за живе: «Чому політ на Місяць можна здійснити, а збудувати звуконепроникні стіни в будинках — ні?» (с. 70)
Книжка виявилась недостатньо поганою, щоб кинути читання, і недостатньо хорошою, щоб не коментувати оцінку.
Книга написана в жанрі "шкідливих порад". Автор кепкує з сучасної лівацької нової етики, де всі бояться образити почуття мусульман, в кожному погляді колеги вбачають секуальне домагання, але на співбесідах безцеремонно питають "чому ви неодружені?". Жарти дещо специфічні, і людям з тонкою душевною організацією можливо некомфортно буде читати поради про те, як відтяти голову коту чи забити гвіздочка в голову дитині, щоб за нього як за гачок її чіпляти. Крім порад на кожній сторіночці наявні філософські запитання на кшалт "Чому коли народжується дитина, садять дерево, а коли вона помирає, його не зрубають?" Листи Сатані, стилізовані під дитячі послання Святому Миколаю, - чудовий зразок інтертекстуальності. Все це оздоблене дотепними авторськими малюнками. Окремо хочу відзначити дуже якісний переклад Нелі Ваховської.
класна книжка, якщо вам є її дістати це відкритий лист людині, яка позичила в мене цю книжку. віддай, бо коли я згадаю, хто ти, стражданням твоїм не буде краю.