Антологія є результатом четвертого письменницько-перекладацького конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri» (2021–2022). У ній традиційно зібрано найкращі твори, подані на конкурс, українською та кримськотатарською мовами. Ці твори надійшли з різних куточків України та світу, а деякі автори, зокрема перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, громадянський журналіст Сервер Мустафаєв, активіст Асан Ахтем перебувають нині за російськими ґратами через надумані абсурдні звинувачення, справжня мета яких — придушити боротьбу за свою землю та свободу.
Поезія та проза, перекладні тексти дадуть змогу широкому колу читачів більше дізнатися про автентичну культуру Криму, ознайомитися з класиками й сучасниками української та кримськотатарської літератур, відкрити для себе історії минувшини та сучасні реалії життя півострова.
Новацією книжки є те, що твори кримськотатарською мовою, в оригіналі написані кирилицею, паралельно подано й латинічною графікою, оскільки на сьогодні кримськотатарська мова офіційно перейшла на цю графіку. У Криму вона де-факто зараз під забороною.
У цій частині порівняно мало текстів українською. Але десь так я і уявляв цю антологію: більшу частину мають складати не тексти українців про Крим, як це було в попередніх частинах, а тексти кримчан, навіть якщо вони не перекладені. Хоча найбільше я чекаю перекладів великих форм з кримськотатарської. Запам’ятав Нарімана Джеляла й Ігоря Мітрова.
До сліз. Крим - це Україна. Кримські татари - корені жителі Криму і ставлення до них совєтського союзу було настільки не справедливим, що просто немає слів. Самопроголошений вєлікій народ - це зло, якого потрібно позбавитися і тоді всім стане добре жити.
В цій збірці, солодко-гіркій, як спогади про Крим, кожній та кожному з нас припаде до душі щось своє. Мене наскрізь, до сліз, пробило оповідання «Сни Сагідє». В цих простих уривчастих замальовках я бачу нескінченну красу людського духу, перед якою хочеться схилити голову. «Історія сімʼї - це історія народу».
І мені так болить від несправедливости, якої кримські татари зазнали від совєтів (а потім і від нас). Але й на крапочку більше розумію ту непохитність, із якою вони сьогодні стоять за свою землю. Адже це центр їхнього світу, осердя тяглості, національної та сімейної пам’яті, їхня сила та вразливість водночас.
⭐4,5 з 5 Проект важливий, книга важлива. підібрані оповідання добре, але хотілося б, щоб книга була розрахована і на тих хто не знає кримську татарську мову. з 560 сторінок, 100 з чимось сторінок українською, а решта в двох варіантах написання кримсько татарської мови. з того що я прочитала , найбільше зачепив щоденник Нарімана Джеляла та оповідання Олени Макарчук :"Крим 1921".
книжка змусила абсолютно по-новому поглянути на тему повернення Криму
це збірка оповідань і віршів пов'язаних і присвячених Криму
нюанс збірок в тому, що ти прочитав оповідання, якщо воно тебе вразило, то ти робиш паузу, вдих і видих, і тоді читаєш наступне деякі моменти було читати дуже і дуже боляче, просто нескінченно боляче навіть, не зважаючи, що добра половина книги кримсько-татарською, а я її не знаю, я рада, що ця книга мені потрапила до рук
та частина, що українською, сподобалася значно більше за відповідну частину в Демірджі. живіші тексти, хоч і на один сумний тон написані, але читаються з насолодою. може треба все ж таки і Чаїр купити, та сподіватися, що першу збірку колись видадуть в електронці.