Помилка капітана Жеграя

by Василь Добрянський

Травень 1918 року. Капітана поліції Клима Жеграя запрошують на зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським. У штаб-квартирі на сищика чекають сам ясновельможний гетьман та його підлеглі. Вони доручають слідчому розслідувати три злочини у повітовому місті Радомислі, де з невідомих причин зникають німці. І особисте прохання гетьмана — розшукати юну дружину його приятеля генерала Савицького. Аврора вийшла з маєтку ясної днини прогулятися й зникла.

За розслідування цих справ Климові Жеграю обіцяють посаду начальника розшукового відділу столиці. Він береться за слідство, бо скучив за справжнім ділом. У Радомислі йому доведеться пережити полон і бій з золот

321 pages, Kindle Edition

First published January 1, 2020

Reviews

[Igor S · Rating 4 out of 5]

Хороший, добротний детектив в історичних умовах початку ХХ століття. Набагато кращий і за сюжетом і за письменницькою майстерністю його викладення за багатьох сучасних авторів.
Читайте - отримаєте задоволення.

[Мартин Якуб · Rating 4 out of 5]

Цікавий роман про цікаву епоху (гетьманат Скоропадського).

[Maria Velykanova · Rating 5 out of 5]

Знаєте, ретродетективи — вони здебільшого взагалі неквапливі такі, повільні, описові, рідко події там розвиваються стрімко. А цей іще повільніший за середньостатистичні, сповнений роздумів, філософствувань, Клим Жеграй може сидіти за столом, оглядати компанію і думати собі: от годинник, годинник іде — і життя іде, годинник бреше — і люди брешуть... Він часто прокручує в голові побачене і почуте, начебто повторюючи те, що читач і так знає. Припасовує різні елементи пазлу то так, а то сяк, намагаючись скласти цілісну картину.
І от здавалося б. Таке повторення, неквапність, сто мільйонів історичних деталей, бідкання персонажів про соціально-політичні проблеми — а надворі часи гетьмана Скоропадського, буремний 1918 рік! — все це має зробити книжку нудною, несучасною, старомодною. Але це зовсім не так!
Власне, про що книжка. Буремні часи, все непевно, всі бояться за свою долю, бо питання: «ким ти був у такі-то часи, наволоч буржуйська/петлюрівська/червона/ваш варіант» можна поставити кожному, кожен же ж кимось був 🙂 Клим Жеграй, котрий колись вилетів із поліції, сидить собі тихо у сховку і намагається не траплятися на очі владі, якою б вона не була. Але щось іде не так, і його везуть просто до ясновельможного гетьмана. А гетьман і промовляє до нього людським голосом: ви, пане добродію, кажуть, умієте розслідувати. А в мене тут шкандаль назріває. По-перше, в мого старого товариша зникла дружина. Він побивається. По-друге, у державної казни там само зникла купа грошей. А по-третє, ви не повірите, але там само кудись поділося кілька німців. Будьте такі ласкаві, відшукайте те все, ми вам уже літачок підігнали туди летіти.
Літачок у ті часи — це така летюча домовина з пропелером, якщо хтось не пам’ятає.
І от бідолашний Жеграй опиняється в маєтку старого генерала, в якого, власне, зникла молода дружина, придивляється до його родини і домочадців і починає розплутувати справу.
Написано це все в манері, сучасній літературі притаманній рідко: камера «стрибає» від одного персонажа до одного, буквально з голови одного в голову другого, в межах сторінки. Це не баг, це фіча. Але це єдине, що можна назвати в ній старомодним. Також книжка пропонує:
— яскравих, цікавих (це ж не завжди одне й те саме) і різних персонажів, навіть епізодичних;
— багато цікавезних історичних деталей;
— вельми правдоподібне зображення настроїв у ті непевні часи;
— багато паралелей із сучасністю, які не притягнуті за вуха, а просто самі просяться в голову;
— тверезий патріотичний погляд на світ. Тобто не надмірний, як було заведено за совітів, просто, ну, нормальний, відповідний описуваним подіям;
— класну мову.
Та й взагалі про епоху Гетьманату в нас не так багато пишуть.

[Olena Orlova · Rating 3 out of 5]

Буремний 1918 рік. Влада в Києві переходить з одних рук в інші, люди не знають, як жити і що буде далі. З колишніх поліціянтів хтось перейшов у нову, народну, поліцію, а хтось втік. 18 років Клим Жеграй вірою і правдою служив поліційним слідчим, ловив правопорушників всіх мастей, поки кілька років тому його не вигнали з поліції через певну «ситуацію», після якої його шукали і «свої», і бандюки. Переховувався, періодично брався до справи як приватний детектив. Але навіть у переховку його знаходить посланець гетьмана Скоропадського. Гетьман дає капітану три завдання. По-перше, знайти дружину давнього друга. А щоб три рази в одне місце не ходити (Радомишль та околиці), тим паче, що відгуки про здібності Жеграя більш ніж гарні, по-друге і третє знайти вкрадену золоту казну та з’ясувати куди зникають союзні німецькі солдати. Не надто і хотілося все це робити, але ж сам гетьман звернувся! Та і професійна гордість, яку підлестили, не дає нудьгувати. Капітан відлітає (в прямому сенсі – на аероплані) до Радомишля.

Не буду переказувати як і що, достатньо сказати, що це – детектив, та ще і ретро. Тобто антураж і атмосфера початку минулого століття додає і інтриги, і атмосфери всьому процесу. Легке, в міру закручене читання.